Менеджмент, як сучасна система управління

   Елтон Мейо (1880-1949) американський соціолог та психолог переніс увагу дослідження управління з завдань, які пропонуються робітнику, на самого виконавця. Він є засновником школи людських стосунків, що зародилася у 20-30 рр. Фундаментом для його досліджень були здобутки у теорії психології людини, а саме праця Зігмунда Фрейда "Психологія підсвідомого". За допомогою так званого Хоторнського експерименту Мейо довів, що продуктивність праці великою мірою залежить від приязних стосунків між людьми в процесі праці (між робітниками і менеджерами). Мейо вбачав основне завдання менеджера у створенні дружніх взаємин в колективі та довір'ї до робітників.

   Мері Паркер Фоллетт (1868-1933) теж переконливо доводила доцільність відкритого спілкування з робітниками. Саме вона запропонувала трактування менеджменту як "мистецтва досягати результатів за допомогою дій інших", що передбачає гармонію стосунків менеджера і підлеглих.

  Отже, школа людських стосунків зосереджується, в основному, на методах налагоджування міжособових стосунків. Вона вважали, що за виявлення більшого піклування менеджера про своїх підлеглих, рівень задоволення працівників повинен зростати, а це, в свою чергу, приведе до зростання продуктивності праці. Слід підкреслити, що всі вищенаведені теорії були в певному розумінні "одномірними", оскільки в основі даних підходів було щось визначене: завдання, людина або адміністрування.

Розділ III. Менеджмент, як сучасна система управління

3.1. Сутність, трактування, особливості менеджменту

      Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин, тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною формою "торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняйла-кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що вимінювали з вигодою для себе. Це і можна вважати одним з перших виявів духу підприємництва.

Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому ми звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з'явився раптово саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабоволодіння були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, чим управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували керівники, помічники господаря, це, співуче, можна вважати одним з перших виявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими, оскільки у керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише за рахунок підвищення податку для інших).

   Менеджмент англ. management - управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

   Поняття "менеджмент" міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

   У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну "менеджмент". Українське слово "управління" і англійське слово "менеджмент" вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін "менеджмент", і слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів.

У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах виробничо-господарської діяльності почали використовувати термін „менеджмент”. Широкої популярності набули професії менеджерів ділової адміністрації, з перевезень, реклами, продажу, маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності тощо, У різноманітних закладах освіти України — університе­тах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах — активно йде підгото­вка фахівців кваліфікації менеджера.

  Варто чітко зрозуміти різницю між поняттями „менеджмент" та „управління", оскільки дуже часто їх ототожнюють, що призводить до плутанини. Управління є цілеспрямованою дією на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією та ін.).

   Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

   Сьогодні у світі існує понад п'ятдесят визначення поняття „менедж­мент”. В його основі лежить англійське дієслово „to manage" - керувати, яке походить від латинського „manus" — рука. Так, фундаментальний Оксфордський словник англійської мови, вперше виданий ще 1933 року, дає такі тлумачення: 1) Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками); 2) Менеджмент — це вла­да та мистецтво керівництва; 3) Менеджмент — це вміння і адміністра­тивні навики організовувати ефективну роботу апарату (служб праців­ників); 4) Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

   З функціональних позицій менеджмент – це процес планування, організування, мотивування, контролювання, необхідних для формування та досягнення цілей організації (під організаціями розуміють підприємства, товариства, банки, асоціації тощо, їх відділи, бюро, сектори, цехи). За напрямком здійснення менеджмент можна поділити на три види: виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент та маркетинг.

   Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менедже­ризм як американська теорія управління пересуває центр ваги правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, пси­хофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджери розглядаються як розпорядники економічного життя суспільства. Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства — задоволення соціальних потреб через ринок, тобто виробництво товарів або надання послуг.

   Широке розповсюдження у світі терміна „менеджмент" викликає не­обхідність застосовувати його і в Україні у розумінні управління людьми, колективами працівників, організаціями. Водночас у менеджменті буде ви­користовуватись і термін „управління", але з обов'язковою орієнтацією на об'єкт (процес). Наприклад, управління кредитним відділом банку, лінією виробництва, управління зовнішньоекономічною діяльністю.

   До основних категорій менеджменту слід віднести поняття ор­ганізації, функцій управління, рівнів управління, методів менедж­менту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.

   В управлінській діяльності керуються такими законами мене­джменту: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптима­льного поєднання централізації і децентралізації управління, пропорційною розвитку систем управління тощо.

   Важливу роль також відіграють принципи менеджменту: ціле­спрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, вза­ємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.

   Центральною фігурою сучасного менеджменту є менеджер.

   Менеджер — це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досяг­нення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнаро­дних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

3.2. Види і функції менеджменту

   Складність та багатоплановість процесу управління потребує поділу управлінської праці. Слід відрізняти вертикальний та горизонтальний поділ управлінської праці. Вертикальний поділ управлінської праці призводить до створення рівнів управління.

   Форма піраміди використовується для того, щоб показати, що на кожному наступному рівні управління знаходиться менше людей, ніж на попередньому. Відповідно до часу створення та управління організацією виділяють такі види менеджменту:

      організаційне управління (створення самої організації, її структури та системи управління нею, механізму реалізації управлінських функцій тощо);

      перспективне управління (визначення тривалих цілей організації, шляхів їх досягнення тощо);

      поточне управління (визначення конкретних завдань, координація процесу їх розв'язання, забезпечення процесу розв’язання необхідними матеріальними, людськими, інформаційними фінансовими ресурсами, контролем, оцінкою результатів, корекцією; заохочення або покарання виконавців).

   Можна визначити в управлінні і горизонтальний поділ праці, тобто розподіл управлінської діяльності щодо об’єктів управління. В усіх цих видах менеджменту здійснюється як перспективне, так і поточне управління. Отже, розрізняють такі види менеджменту або управління:

   Управління виробництвом (виробничий менеджмент) передбачає, що відповідні служби менеджменту здійснюють управління процесом створення продукції організації. Для цього менеджмент здійснює певні операції (див. дод. 1):

      управління розробкою та проектуванням продукту;

      вибір технологічного процесу, розміщення кадрів та техніки по процесу тощо;

      управління закупівлею сировини та матеріалів;

      управління запасами на складах.

   Управління інноваціями (інноваційний менеджмент):

-              управління науковими дослідженнями;

-              управління прикладними розробками;

-              створення експериментальних взірців;

-              впровадження новинок у виробництво.

   Управління маркетингом (маркетинговий менеджмент) передбачає поєднання задоволення потреб споживачів з досягненням цілей організації. Необхідні заходи:

-              вивчення ринку;

-              реклама;

-              ціноутворення та цінова політика;

-              створення систем збуту;

-              розподіл створеної продукції;

-              збут.

   Управління фінансами (фінансовий менеджмент) полягає в управлінні процесом руху фінансових засобів в організації. Передбачає:

-              створення бюджету та фінансового плану;

-              формування грошових ресурсів;

-              розподіл грошей між різними сторонами, що визначають життя організації;

-              оцінку фінансового потенціалу організації.

   Управління персоналом (менеджмент персоналу) - використання можливостей співробітників для досягнення цілей організації. Передбачає:

      підбір та розміщення кадрів;

      навчання та розвиток кадрів;

      компенсації за виконану роботу;

      створення умов на робочому місці;

      підтримання стосунків з профспілками та розв’язання трудових суперечок.

   Управління еккаутингом - передбачає управління процесом обробки та аналізу фінансової інформації про роботу організації з метою порівняння фактичної діяльності організації з її можливостями та діяльністю інших організацій. Це дає змогу виявити проблеми та приховані можливості організації.

Функції менеджменту

   Менеджмент за оцінкою більшості спеціалістів здійснює п ять основних функцій:

1. Планування в процесі здійснення цієї функції необхідно з ясувати становище організації, структуру її цілей та способи їх досягнення.

2. Організаційна функція - створення самої організації, її структури, системи управління, необхідної документації тощо.

3. Координаційна функція - забезпечення необхідного рівня взаємодії між учасниками та підрозділами.

4. Мотиваційна функція - визначення потреб людей та відшукання найдієвішого способу їх задоволення в певній ситуації з тим, щоб забезпечити їх якнайактивнішу діяльність у процесі досягнення цілей організації.

5. Контроль - виявити завчасно небезпеки, що насуваються, помилки, які спіткали діяльність організації, і таким чином створити підстави для вдосконалення роботи.