Линейно-функциональная система управління в менеджменті

Насправді поганих  та добрих оргструктур немає —  є такі, підходящих компанії нанинешнем етапі його розвитку, й ті, які  у цей час нею неприйнятні.

Найпоширенішаоргструктура —линейно-функциональная. Фірма з  однією підрозділом, про виснажує товари або ж послуги (навіть якщо тамрабо  тане лише співробітник), і бухгалтером  вжефактически побудувала функціональну  структуру. На динамічному, алеслабоконкурентном ринку така структура оптимальна. Вона пропонує товарринку, але з  прислухається для її реакції. Зате така структура чітко реагує будь-яку  бажання топ-менеджера. Це найефективніша структура для компанії, ринки  збуту якої обмежені десятью, а число  запропонованих продуктів теж перевищує 10.

Більшість компаній, що народилися 1990-х годах, мають просту функціональну структуру (з визначення ГенріМинцберга). На чолі стоїтьенергичний власник, яка сама приймає важливі  рішення.

Такі структури  мають мінімальне число рівнів управління. Цим і пояснюється їх еффективность  — щоправда, до певного моменту. ОлександрТинкован, президент компанії «>М.Видео»: У цієї структури управління (див. схему) досить високий ККД, оскільки все інформація надходить до невеличкої групі осіб. Рішеннябистро приймаються, виконуються і контролюють ся. Немає жодних проміжних ланок, детеряется інформація, і затримується виконання решений. Ми б працювати з цим структурою і далі, але зростання компанії. Є якась точка — торгувати електронікою, за нашимиоценкам, вона у районі 0 млн. обороту на рік, — коли структура перестає працювати. Через що обсягу операцій від керівництва іншого часу бути прийнятимрешений[4,с.50].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лінійно-функціональна  організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (мал.4). 
 
Із схеми випливає, що функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: 1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника; 2) або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень; 3) або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій. 
 
 
 
Табл.4. Принципова схема лінійно-функціональної організаційної структури 
 
Переваги лінійно-функціональної структури: 
 
- поєднує переваги лінійних та функціональних структур; 
 
- забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності; 
 
- спеціалізація функціональних керівників. 
 
Недоліки лінійно-функціональної структури: 
 
- складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників; 
 
- в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників; 
 
- така структура чинить опір здійсненню змін в організації. 
 
Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва.

 

 

 

Найбільш  завершеною організаційною структурою даного класу є лінійно-функціональна  структура, заснована на сполученні лінійної й функціональної структури. Така структура забезпечує новий  поділ управлінської праці, при  якому лінійні ланки управління покликані приймати рішення, а функціональні - консультувати, інформувати, координувати, планувати. У такій системі зберігається принцип єдиноначальності, однак керівники функціональних служб здійснюють свій вплив на виробничі й управлінські процеси, не володіючи розпорядницькими правами [6,13,34].      

Сформулюємо  позитивні й негативні сторони  лінійно-функціональної структури [34].       

Переваги: функціональна спеціалізація апарата  управління істотно підвищує його професіоналізм й ефективність прийнятих управлінських рішень; має місце чітке розмежування повноважень, що забезпечує однозначність і несуперечність прийнятих рішень; в оргструктурі складаються стійкі й надійні зв'язки.      

Недоліки: твердий авторитарний стиль управління, відсутність автономії й самостійності нижніх підрозділів; дуже ускладнені процеси координування при виникненні необхідності меж функціональної координації: координацію виявляється можливим здійснити тільки на найвищому  рівні управління. Як наслідок цього: значна довжина й перевантаження каналів комунікації (від самих нижніх рівнів до вищого керівництва, а потім через функціональних керівників знову вниз), слабка взаємодія осіб, що приймають рішення на одному рівні, перевантаження вищої ланки управління, що не завжди виявляється в стані забезпечити координацію. У результаті залучаються додаткові помічники, які можуть підкорятися керівникам різних рівнів. Це не завжди виявляється ефективним, оскільки приводить до розростання штабної структури, невизначеності процесів прийняття рішень і зниженню відповідальності за ухвалені рішення.