Лекция по "Менеджменту"

 
 
 
 

17  

      Суб'єктні  складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво різняться за результатами діяльності. За цих умов (за браком зовнішніх «перешкод») різницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим рівнем  якості управління. 
 До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал. 
 Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем. 
 Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства.  
 Потенціал організаційної структури управління — характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності. 
 Маркетинговий потенціал — це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал. 
 Логістичний потенціал підприємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо пересування в просторі та руху в часі: персоналу — перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і готових виробів — транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків — передавання, обробка, збереження і трансформація.

 
 
 
 

18  

      На  особливу увагу в структурі  потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний  потенціали. Усі вони не підлягають  під зазначену класифікацію складових  потенціалу підприємства, їх не  можна однозначно віднести чи  то до суб'єктних, чи то до  об'єктних складових. 
 Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.  
 Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.  Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

 
 
 
 

19  

  1.3. ГРАФОАНАЛІТИЧНА МОДЕЛЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 

  Графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства («Квадрат потенціалу») дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати за обґрунтування управлінських рішень.

  У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства. Але на практиці важко користуватися сферичною формою для оцінки потенціалу підприємства.

  Тому запропонована з метою аналізу спростити графічну модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибору кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства (рис. 1.5).   

  Рис. 1.5. Графоаналітична модель аналізу потенціалу підприємства

 
 
 
 

20  

Узагальнюючи  практичний досвід, діагностику  потенціалу підприємства доцільно  проводити методом порівняльної  комплексної рейтингової оцінки  за допомогою системи показників  за такими функціональними блоками (рис. 1.6). 

1. Виробництво,  розподіл та збут продукції 

2. Організаційна  структура та менеджмент 

4. Фінанси 

3. Маркетинг 

  Рис. 1.6. Розподіл діяльності підприємства  за функціональними блоками для  оцінювання його потенціалу 

        За  першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продукції» — необхідно проаналізувати:

  Обсяг, структуру  та темпи виробництва.

  Фонди виробництва.

  Наявний парк  обладнання і рівень його використання.

  Місцезнаходження  виробництва та наявність інфраструктури.

  Екологію виробництва.

  Стан продажу.

        За  другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент» —розглядається:

  Організація  і система управління.

  Кількісний  і якісний склад робітників.

  Рівень менеджменту.

  Фірмова культура.

        Третій  блок — «Маркетинг» — передбачає дослідження:

  Ринку, товару  та каналів збуту.

  Нововведень.

  Комунікаційних  зв'язків, інформації та реклами.

  Маркетингових  планів і програм.

        Четвертий  блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

 
 
 
 

21  

      Перелік  показників повинен задовольняти  такі вимоги: якнайповніше охоплення  усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів  діяльності підприємства; простота  збирання показників; брак дублювання  показників. 
 В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єктивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі. 
 
   Алгоритм графоаналітичного методу оцінки    потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»: 
 1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3, ..., n), а в стовпцях — назви підприємств, потенціал яких аналізують  
(j = 1,2,3,...,т). 
 2. Для кожного показника знаходять його найліпше значення з урахуванням коефіцієнта чутливості і проводять ранжирування підприємств з визначенням відповідного місця. 
 3. Для кожного підприємства знаходять суму місць (Рj), отриманих у процесі ранжирування за формулою: 
    Рj = ∑аij*kч    (1.1) 
 
 4. Трансформуємо отриману в ході ранжирування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 1.7). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані у розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.

 
 
 
 

22  

3 вектор 

4 вектор 

2 вектор 

                    Рис. 1.7. Квадрат потенціалу підприємства 

  Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = 1,2,3,4) знаходимо за допомогою формули: 

  5. Визначивши довжину всіх векторів, накреслюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.

  Графоаналітичний метод аналізу «Квадрат потенціалу» має кілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховувати при його використанні.