Корпоративна культура

На підприємствах можна  виділити домінуючі культури і субкультури.

Домінуюча культура виражає основні (центральні) цінності, що приймаються більшістю членів підприємства.

Субкультури одержують розвиток на великих підприємствах і відображають загальні проблеми, ситуації, з якими зіштовхуються працівники, чи досвід їх вирішення.

Коли одне виробниче відділення конгломерату має унікальну культуру, що відрізняється від інших відділень, то існує вертикальна субкультура. Коли окремий відділ фахівців має  набір загальноприйнятих понять, то формується горизонтальна субкультура. Будь-яка група в організації може створити субкультуру, яка визначається структурною схемою. Вона включатиме основні цінності домінуючої культури плюс додаткові цінності, властиві тільки членам цього відділу.

Особливості субкультури  кожної структурної одиниці підприємства впливають одна на одну та формують загальну культуру підприємства.

Відкриті культури відносяться  до сильних структур, що самі по собі відкриті як зсередини, так і ззовні.

Відсутність відкритості  зсередини означає, що в одній  групі існує негласна норма, що при  проведенні зборів завжди необхідно  зберігати єдність, а розбіжності  в думках повинні виноситись за рамки  зборів. Усі швидко приймають спільне  рішення, і група, очевидно, має сильну культуру. Однак, насправді, відсутня будь-яка  готовність до конфліктів, обговорення  протилежних точок зору тощо. При  цьому з'являється помилкова впевненість  колективу в правоті дій підприємства. Це може бути виправлене на основі наступного:

• проведення регулярних опитувань думок співробітників щодо внутрішнього клімату на підприємстві;
• стилю управління, умов праці;
• вступ у відкритий діалог один з одним, як у формальній так і в неформальній обстановці;
• за допомогою проведення семінарів та інших подібних заходів.

Усі ці контакти, спрямовані на обмін думок щодо співробітництва, сприяють удосконаленню культури та діяльності підприємства.

Однак, і підприємства з  сильною та самоусвідомленою культурою  піддані небезпеці, що з часом  у них розвинеться визначене  самовдоволення та «глухота» щодо критики  ззовні. Це відчувають і клієнти, в  результаті чого вона стає незакритою відносно зовнішнього середовища, тому що не буде реагувати на зміни, що у  ній відбуваються.

«Живі» культури, у яких пропонуються інновації в діяльності підприємств, що стосуються їх філософії, цінностей, правил поведінки тощо, сприймаються співробітниками та керівниками  і реалізуються, сприяючи розвитку підприємства. У тих випадках, коли уявлення про цінності та переконання, не ввійшли до життя і є лише простим визнанням на словах, має  місце наявність неживих елементів  і неживої культури в цілому.

Необхідно розрізняти сильну та слабку культуру. Молоді підприємства чи підприємства, що характеризуються постійною ротацією думок (понять) серед своїх членів, мають слабку культуру. Члени таких підприємств не мають достатньо спільного досвіду для формування загальноприйнятих цінностей. Однак не всі зрілі підприємства зі стабільним кадровим складом характеризуються сильною культурою: головні цінності підприємства повинні постійно підтримуватися.

Сильна культура чітко  визначає поведінку працівників. Передбачуваність, упорядкованість і послідовність  діяльності у підприємства формується за допомогою високої формалізації. Сильна культура досягає того ж результату без ведення якої-небудь документації і розподілів. Більше того, сильна культура може бути більш ефективною, ніж  будь-який формальний структурний контроль. Чим сильніша культура підприємства, тим менше управлінському персоналу  потрібно приділяти уваги розвитку формальних правил і положень для  керування поведінкою працівника. Це закладене у підсвідомості працівника, що приймає культуру підприємства.

 

4. Зміна корпоративної культури

Культура підприємства може виявитися прийнятною на певний період часу й за певних умов. Зміна умов конкуренції, державного регулювання, стрімкі економічні зміни та нові технології вимагають змін корпоративної  культури підприємства, що гальмує  підвищення її ефективності. Для створення  нової культури підприємства потрібно багато часу, оскільки стара корпоративна культура укорінюється у свідомості людей, що зберігають прихильність до неї. Ця робота містить у собі формування нової місії, цілей підприємства та її ідеології, моделі ефективного управління, використання досвіду попередньої діяльності, традицій і процедур, що укоренилися, оцінку ефективності підприємства, його формальної структури, проектування приміщень і будинків тощо.

На можливість зміни культури впливають наступні фактори:

• організаційна криза - ставить під сумнів практику та відкриває можливості для прийняття нових цінностей. Прикладами кризи можуть бути погіршення фінансового стану підприємства, його поглинання будь-яким іншим підприємством, втрата головних клієнтів, різке входження конкурентів на ринок підприємства;
• зміна керівництва. Оскільки вище керівництво є головним фактором у формуванні культури підприємства, заміна її головних керівників сприяє введенню нових цінностей. Але нове керівництво не є гарантією того, що працівники приймуть нові цінності. Нов. Лідери повинні мати чітке альтернативне бачення того, яким має бути підприємство та його авторитет;
• етап розвитку підприємства. Змінити культуру підприємства легше в перехідні періоди від його створення до росту та від зрілості до ліквідації або банкрутства. Коли організація вступає в стадію зростання, основні зміни організаційної культури будуть необхідні.

Культура  підприємства ще не усталена, і працівники приймуть її зміни, якщо:

• попередній успіх підприємства не відповідає сучасним умовам;
• працівники незадоволені загальним станом справ у підприємстві;
• репутація засновника підприємства під сумнівом.

Інша можливість зміни  культури з'являється, коли підприємство переходить на стадію спаду. На цій  стадії зазвичай необхідне скорочення персоналу, зниження витрат і вжиття інших заходів, що свідчать про кризову  ситуацію підприємства; вік підприємства - чим меншим буде вік підприємства, тим менш сталими будуть його цінності. Зміна культури більш ймовірна на молодому підприємстві; розмір підприємства. Змінити культуру легше в невеликому підприємства, тому що у ньому спілкування керівників із працівниками більш тісне, що збільшує можливості поширення нових цінностей; рівень культури. Чим ширше поширена культура у підприємстві і вище згуртованість колективу, що розділяє загальні цінності, тим складніше змінити культуру. Слабка культура більш піддається змінам, ніж сильна.

 

5. Способи передачі культури

Крім очевидної орієнтації і програм навчання, культура може передаватися працівникам такими способами, як інформація, традиції, символи та мова.

Інформація містить опис подій, пов'язаних з утворенням підприємства, ключових рішень, що визначають стратегію  підприємства в майбутньому, вищої  ланки керування. Вона дозволяє порівняти  минуле з сьогоденням, забезпечує пояснення  поточної практичної діяльності підприємства.

Традиції - їх дотримання є засобом передачі культури, тому що з ними пов'язані головні цінності підприємства.

Символи. Дизайн і планування території і будинків, меблів, стиль керівництва, одяг є матеріальними символами, що передаються працівникам. Важливий ступінь рівноправності у підприємстві, що забезпечується вищим менеджментом, види та типи поведінки (ризикованість, консерватизм, авторитарність, участь, індивідуалізм, соціальність), що вважаються прийнятними.

Мова. Багато підприємств і їх підрозділи використовують мову як спосіб ідентифікації членів підприємства з її культурою чи субкультурою. Вивчаючи її, члени підприємства підтверджують своє прийняття цієї культури і таким шляхом допомагають її зберігати. Прийнята у підприємстві термінологія діє як загальний знаменник, що поєднує членів підприємства на основі визнаної культури чи субкультури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Під організаційною культурою  розуміють складну композицію важливих припущень та установок, що бездоказово приймаються та розділяються членами колективу. Вона складається з організаційної культури, осередком якої є філософія бізнесу (менеджменту), що включає в себе філософію маркетингу, а також ціннісних орієнтацій, вірувань, сподівань, норм, міфологій та церемоній, що лежать в основі відносин і взаємодій як всередині підприємства, так і поза його межами.

Корпоративна культура часто  виникає та існує і без усвідомленого  її формування.

Отже, культуру підприємств, насамперед, характеризують: її організаційна  структура; система управління; склад  працівників (статево-віковий, кваліфікаційний  тощо); стратегія підприємства; сукупність навичок, властива підприємству, спільні  цінності.

Корпоративна  культура - це набір найважливіших припущень, прийнятих членами підприємства, які отримали відображення в цінностях, що заявляються підприємством та задають людям орієнтири їх поведінки та дій. Зазначені ціннісні орієнтації, що передаються членам підприємства через символічні засоби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. За редакцією д.е.н.  професора Ф.Ф. Бутинця. Світовий  бізнес. Навчальний посібник- Житомир.: ПП «Рута» 2004.

2. Колєсніков Г.А. Концепція  сучасної організаційної культури  управління виробничих підприємств: / Колєсніков Г.А. - Луцьк: ВІЕМ 2006. – 270 с.

3. Рютінгер Р. Культура підприємства: / Рютінгер Р.:Вид. «Еком». Москва. 2002. – 230 с.

4. Яхно Т.П., Лапшина І.А. Міжнародний менеджмент: навчальний посібник / Яхно Т.П., Лапшина І.А. – Львів: Вид-во «Компакт ЛВ», 2005. - 304 с.