Контрольная работа по "Менеджменту"

Зміст

Теоретична частина

5. Основні властивості  дивергентного мислення, наведені Дж. Гілфордом…………………

35. Навести характеристику інтуїції як рушійної сили бізнесу……………………………….

65. Дати характеристику складовим  елементам системи креативного  менеджменту в організації…………………………………………………………………………………………

95. Креативний лідер – це менеджер  сучасного типу. Дайте пояснення……………………..

125. Розкрийте суть феномену «спіраль знань»………………………………………………..

Практична частина

Задача 5.1. Креативне використання різних джерел влади……………………………………

Список використаної літератури………………………………………………………………...

 

5. Основні властивості  дивергентного мислення, наведені  Дж. Гілфордом.

Найпершим у науці креативність та інтелект протиставив Дж. Гілфорд. Він спирався на власну теорію двох видів мислення: конвергентного та дивергентного. Конвергентне мислення спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв’язання задачі, з тим, щоб вибрати з них єдиний правильний. Конвергентне мислення лежить в основі інтелекту. Дивергентне мислення — це мислення, «що йде одночасно у багатьох напрямках», воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів розв’язання задачі. Дивергентне мислення лежить в основі креативності.

Дивергентне мислення—це мислення, що йде в різних напрямах, яке  передбачає множину рівною мірою правильних варіантів розв'язання задачі. Цей тип мислення грунтується на інтуїції. Головним його критерієм є оригінальність, психологічним механізмом - фа асоціацій, емоційні чинники. Ці механізми реалізуються на рівні підсвідомих процесів.

Основні властивості дивергентного мислення:

1. Швидкість - кількість ідей, які  людина здатна продукувати за  одиницю часу.

2. Оригінальність - рідкісність ідеї, міра відмінності ідеї від  загальноприйнятих стандартів.

3. Гнучкість - легкість переходу  від однієї ідеї до іншої. 4. Сприйнятливість - чутливість до деталей, нюансів, парадоксів.

5. Метафоричність — здатність  переносити властивості одного  предмета (явища) на інший на  основі ознаки, спільної для обох  предметів, що зіставляються.

 

35. Навести характеристику інтуїції як рушійної сили бізнесу.

Що таке інтуїція в сучасному  світі? Так само, як і тисячі років  тому, інтуїція – це бачення, бачення  речей такими, якими вони є, без  викривлення під впливом власних  або чужих суджень чи здогадок.

Коли з’являється така інформація, нам часто важко зіставити її з дійсністю, і замість того, щоб прийняти її за керівництво до дій, свідомість звертається до нашого досвіду та знань, і як результат – поява протилежного рішення: ми знаходимо обґрунтування, чому треба діяти по-іншому, а не так, як підказує душа.

Буває, що в бізнесі починається  криза. Криза – це завжди наслідок, варто шукати причину. Причиназавжди  міститься в помилці лідера. Буває, що навіть десяток радників не можуть указати на шлях виходу з кризи. Це можуть бути фахівці з управління, продажу, маркетингу, але часто вони є безсилими в знаходженні рішення, що прибере причину кризи. І тут також на допомогу приходить інтуїція – інтуїція власника, лідера.

Тому, щоб вирішити будь-яку проблему, варто в першу чергу відновити  лідера, його здоров’я, трансцендентність (уміння знаходитися над, бути суб’єктом, а не об’єктом). Інакше кажучи, суб’єкт має відновити свою суб’єктивність, яку він втратив, перетворившись на об’єкт проблеми. Що б суб’єкт не втратив, це не має значення, важливо здобути себе.

Що ж таке інтуїція? Це бачення  майбутнього? Звідки таке бачення з’являється? Чи доступне таке бачення кожному? Як часто воно проявляється?

Інтуїція (лат. intus actionis – внутрішня  або сокровенна дія) – це знати  до появи наслідків. Знати внутрішні структури проекту, дії або події.

Д. Канеман, лауреат Нобелевської премії у сфері економіки, приділив особливу увагу саме інтуїції як ключовому  фактору в прийнятті рішень. Він  виділив такі основні характеристики інтуїтивної моделі:

1. Висока швидкість, жвавість у порівнянні з відносною повільністю раціональних процесів мислення.

2. Одночасність, цілісність бачення  проблеми чи ситуації.

3. Автоматизм, неконтрольованість  процесів інтуїтивної роботи.

4. Легкість здійснення – без  зусиль.

5. Асоціативна природа інтуїції на противагу раціональному прийняттю рішень, що керується правилами.

6. Повільне навчання інтуїції.

Кожного разу, коли ми маємо робити вибір і рухатися вперед, виходити або уникати, інтуїція інформує нас  на всіх чотирьох рівнях: життя, соціум, обставини, існування. Йдеться про те, що суб’єкт завжди має багато варіантів поведінки в різних ситуаціях, однак серед них завжди є один оптимальний, безпрограшний, що дає найкращий результат – підказаний інтуїцією. Що ми вибираємо в реальності?

Суб’єкт обмежує себе лише вибором завчених, перевірених рішень і не залишає можливості проявитися інтуїтивному.

Тобто інтуїція – це природне знання людини, що охоплює всі сфери її діяльності, що не є зумовлене досвідом або позицією інших. Через інтуїцію ми пізнаємо дійсність «тут і зараз».

У загальних рисах інтуїтивний  підхід можна описати таким чином:

1. Поява образу. Він миттєвий  і ніколи не з’являється у  той час, коли ми обмірковуємо  проблему. Характеризується усвідомленням,  що реальність саме така.

2. Образ з’являється неначе з тіла, а не з голови.

3. Підключення раціональності, логіки  до реалізації образу, а не  його заперечення.

4. Контроль ходу виконання  обраної стратегії.

Образ, через який промовляє  інтуїція, у психології визначили  як інсайт (англ. іnsight – проникливість, проникнення в суть) – раптове розуміння,«уловлювання» відносин та структури проблемної ситуації, знаходження рішення завдання.

Логіка не працює, мозок  не шукає вирішення проблеми, рішення  приходить саме. Частота появу  таких інсайтів індивідуальна. Комусь вони з’являються 7–10 разів на добу, комусь – 1 раз, іншим тільки раз на місяць, а хтось не бачить їх взагалі.

Сфери прояву інтуїції:

1. Пошук рішень у ситуаціях,  де їх важко знайти за допомогою  раціонального шляху. Зазвичай  це ті ситуації, що виходять за межі історичного досвіду людини.

2. Інтуїція вказує на  потенційну вигоду в тій чи  іншій справі, проекті.

3. Вихід з кризи, проблеми. Суб’єкт завжди отримує рішення  проблеми, яка його турбує.

4. Вибір партнера, співробітника.  Інтуїція ніби бачить наперед результати такої взаємодії стосовно самого суб’єкта, якщо взаємодія демонструє заробіток, з’являється відчуття, що це саме та людина.

5. Оцінка реальної ситуації. Оцінка не через суб’єктивні  критерії, а за допомогою логіки  реальності, такої, як вона є, а не тої, що сприймається суб’єктом.

В усіх сферах прояву інтуїції її незмінним критерієм буде слугування проекту даної людини, її природній  ідентичності. Тобто інтуїція –  це найвідданіший радник конкретного  суб’єкта.

Отож причина поразки  так само, як і перемоги, знаходиться в нас самих, як у здатності дослухатися до свого внутрішнього голосу, так і в нашій технічній готовності до його практичної реалізації.

Ми живемо в часи кризи, часи перегляду моделей, цінностей. А це створює перед нами великі можливості.

Підсумовуючи, можемо сказати, що слід розвивати як інтуїцію –  оптимальну можливість реалізації природного потенціалу людини, так і професійну техніку – шлях, спосіб реалізації цієї можливості.

 

65. Дати характеристику  складовим елементам системи креативного менеджменту в організації

 

Для того, щоб підвищити результативність розроблення і реалізації креативних рішень, на підприємствах доцільно формувати систему креативного менеджменту.

Креативний менеджмент доцільно трактувати як підсистему інноваційного менеджменту, що передбачає забезпечення здатності суб’єктів управління висувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації. У результаті креативної діяльності суб’єкти системи креативного менеджменту отримують наукову або технологічну інформацію.

На підприємствах система креативного  менеджменту має розглядатись як окремий об’єкт його розвитку. Під розвитком системи креативного менеджменту доцільно розуміти процес систематизації наявної і створення нової наукової і технологічної інформації, яка дозволяє розв’язувати виробничо-господарські проблеми, знижувати їх гостроту або вказувати спосіб ліквідації наслідків виявлених проблем.

До умов розвитку системи креативного  менеджменту на підприємстві належать: відсутність адміністративного тиску на працівників, залучених до висунення і розвитку креативних ідей; гарантування безпеки цих працівників, а також членів їхніх сімей; можливість самостійного вибору форми збору, обробки і подання інформації під час вироблення креативних рішень; відсутність загроз звільнення або пониження посади працівників, залучених до висунення і розвитку креативних ідей, в разі неприйнятності запропонованих ідей; наявність доступу до конфіденційної інформації та інформації з обмеженим доступом; отримання повноважень виступати у ролі керівника робочої групи, що працює над удосконаленням і аналізуванням креативного рішення, схваленого керівниками підприємства.

Системи креативного менеджменту доцільно поділяти на: постійні (наявність в організаційній структурі управління підприємством постійно діючого окремого структурного підрозділу, який спеціалізується на науково-дослідній роботі. Альтернативою може бути наявність постійного розподілу повноважень між працівниками різних підрозділів організації щодо виконання науково-дослідних робіт); тимчасові (ці системи виникають в разі організованого керівниками підприємства цілеспрямованого активізування творчих пошуків внаслідок виникнення гострої виробничо-господарської проблеми. Особливістю цих систем є те, що їх виникнення супроводжується створенням тимчасових робочих груп); комбіновані (вони є поєднанням постійних і тимчасових систем. Тобто в умовах постійно діючого науково-дослідного підрозділу на підприємстві в разі необхідності може створюватись також тимчасова робоча група. Вони спільно розробляють креативні ідеї, виконують їх первинний аналіз, групують найперспективніші варіанти розв’язання виробничо-господарських проблем і доводять їх до керівників підприємств).

Виявлено, що креативний менеджмент набуває найбільш прикладного значення за умови його розкриття з позиції системного і функціонального підходів.

Системний підхід передбачає розгляд  системи управління з двох позицій. Перша репрезентує систему управління як сукупність керуючої і керованої підсистем управління, що взаємодіють. Друга – як сукупність взаємопов’язаних підсистем управління, з конкретними функціями менеджменту. Складовими елементами системи креативного менеджменту є: цілі креативного менеджменту, суб’єкти і об’єкти, методи і технології креативного менеджменту, креативні ідеї і креативні рішення, інформація та комунікації.

Цілями креативного менеджменту є: забезпечення здатності суб’єктів управління пропонувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації; акумулювання нових ідей у формі наукової або технологічної інформації, а також доведення висунутих ідей до рівня зразка інноваційного продукту або технології, на які можна отримати права інтелектуальної власності.

Місце системи креативного менеджменту  в системі управління підприємством істотно визначається функціями, які вона виконує (інформаційно-аналітична, спонукальна, відтворю-вально-розвиваюча). Усі з виділених функцій мають інформаційну основу. Так, перша з виділених функцій передбачає створення і трактування інформації, друга – формування різних форм подання (доведення) інформації до суб’єктів креативного менеджменту на засадах врахування їх мотивів, третя – збереження і перетворення наявної інформації у вищі, складніші і досконаліші форми.

Реалізовуючи стратегію розвитку систем креативного менеджменту, здебільшого як об’єкт контролювання керівники організацій розглядають ієрархію потреб суб’єктів креативного менеджменту. Щодо інших об’єктів контролювання, то їх також достатньо часто використовують суб’єкти управління розвитком систем креативного менеджменту.

З позиції сучасної теорії менеджменту побудова систем управління, зокрема системи креативного менеджменту, базується на декомпозиції, як методі систематизації та ієрархізації. Декомпозиція є основою побудови організаційних структур управління, формування системи цілей, створення комунікацій тощо.

Доведено, що в системі менеджменту  формою прояву декомпозиції є застосовувані  класифікації. Їх неадекватність призводить до дублювання функцій, неузгодженості завдань, які керівники підприємств закріплюють за різними підрозділами, складності акумулювання і некоректності оброблення даних про фактори, які впливають на об’єкти управління тощо.