ISO та її діяльність пов’язана з документацією

На початок 2008 р. 154 тис. підприємств із 148 країн світу упровадили системи екологічного управління відповідно до вимог стандарту ISO 14001.

Міцні позиції  на європейських ринках - не єдина перевага від упровадження на підприємстві стандартів серії ISO 14000. Компанії, особливо якщо вона має шкідливе виробництво, такий сертифікат допомагає залучити кредит західного банку: фінансисти зважають на мінімізацію ризику екологічної катастрофи на підприємстві. Отримання сертифіката ISO 14000 спонукає компанію чималою мірою оптимізувати енерго- та ресурсовитрати, позбутися щорічних стягнень за забруднення стічних вод і повітря.

Важливу роль у  підвищення якості продукції відіграє також родина стандартів ІБО 22000. "Системи  менеджменту безпеки харчових продуктів"(див. табл. 1.6.5).

Стандарт iSO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюжку поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. Адже, продовольчі товари досягають своїх споживачів по ланцюжках поставки, які з'єднують безліч організацій різних типів з різних країн. До таких організацій відносяться виробники сировини й харчових продуктів, компанії, що забезпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виготовлювачі встаткування, пакувального матеріалу, добавок і інгредієнтів.

Таблиця 1.6.5

Родина  міжнародних стандартів ISO 22000.

Системи менеджменту безпечності харчових продуктів

Назва стандарту	Зміст
ISO/IS 22004	Системи менеджменту  безпечності харчових продуктів. Настанова із застосування ІБО 22000:2005. Документ містить провідні вказівки, покликані допомогти малим і великим організаціям в усьому світі розібратися із застосуванням основного стандарту сімейства 22000:2005
ISO/IS 22003	Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до органів, що здійснюють аудит і сертифікацію систем менеджменту безпеки харчових продуктів. У документі представлений гармонізований посібник з акредитації органів по сертифікації по стандарті ІSО 22000 і визначені правила проведення аудита систем менеджменту безпеки харчових продуктів
ISO 22000:2005	Системи менеджменту  безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового  ланцюга. Простеження у ланцюзі  поставок кормів і харчових продуктів. Загальні принципи й посібник із проектування й розробки системи

Одна слабка ланка в такому ланцюжку здатна привести до псування продукції, зробивши її небезпечною  для здоров'я споживачів, що дорого обходиться постачальникам всього ланцюжка. Оскільки загроза безпеки продовольчої продукції може виникнути в будь-який момент і на будь-якій стадії поставки, необхідне введення процедур контролю, що відповідають установленим вимогам. Солідарну відповідальність за безпеку харчових продуктів несуть всі учасники ланцюжка поставки, що також жадає від них об'єднаних зусиль.

ISO 22000 і ISO/ТУ 22004 є плодом діяльності Робочої  групи 8 "Системи менеджменту  безпеки харчових продуктів" ISO/ТК 34 "Харчові продукти". У проекті  брали участь експерти з 23 країн  при безперервній взаємодії з Експертною Комісією з продовольства при ООН "Кодекс Алиментариус" (Codex Alimentarius Commission - САС), Всесвітньою організацією охорони здоров'я (World Health Organization - WHO), Конфедерацією галузей промисловості по виробництву харчових продуктів і напоїв Європейського союзу (CiAA) і Всесвітньою організацією з безпеки продовольчих товарів (WFSO). У ході розробки ZSO/ТУ 22003 до роботи приєдналися експерти з Комітету ISO з оцінки відповідності (КАСКО), Міжнародного форуму по акредитації (IAF) і Міжнародної мережі оцінки й сертифікації систем якості (IQNet).

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити  організацію впровадження системи  ХАССП, вимоги якої гармонізовані для  застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції. Розроблений фахівцями харчової галузі, стандарт ISO 22000 гармонійно сполучає у собі принципи ХАССП і вимоги ключових стандартів, розроблених найбільшими торговельними синдикатами.

Важливу роль у  підвищення якості продукції (послуг) відіграє гармонізована серії стандартів ISO/ІЕС 80000 "Розміри й одиниці", яке порівняно недавно запропонувало випустити Технічне керівне бюро ISO (ТМВ) (див. табл. 1.6.6).

За структурою ISO/ІЕС 80000 і ISO 31 досить близькі один одному. Існують стандарти для підтвердження вірогідності випробувань, компетентності перевірочних лабораторій (стандарт ISO/ІЕС 17025), виготовлювачів зразкових матеріалів (Керівництво ISO 34). Широке поширення одержали Міжнародний словник метрологічних термінів і Посібник з вираження невизначеності у вимірах і таке інше.

Слід зауважити, що з початку 1970-х рр. у міжнародному співтоваристві метрологів поступово  накопичувалося незадоволення прийнятими уявленнями щодо вираження якості вимірювання, їх невідповідності сучасним вимогам. Останнє призвело до розроблення "нового підходу" оцінення якості вимірювання, результатом якого стала поява "Настанови з подання невизначеності вимірювання", яка містить єдині у міжнародній практиці правила подання невизначеностей вимірювань та їх підсумовування, стандартизації, калібрування засобів вимірювальної техніки, акредитації метрологічних служб, вимірювальних лабораторій тощо. Концепція невизначеності спирається на результат вимірювання та Баєсовський підхід до статистичних оцінок параметрів.

Таблиця 1.6.6

Основні міжнародні стандарти ISO/ІЕС 80000 "Розміри  й одиниці"

Створення Настанови  було зумовлене гострою практичною необхідністю. Варто нагадати, що одним  з чинників розроблення була невідповідність  метрологічних характеристик однорідних еталонів різних країн у ході міжнародних звірень. Таким чином, Настанова стала значним кроком у здійсненні процесу міжнародної стандартизації у сфері оцінювання якості вимірювання і подання їхніх результатів. Зміцненню цього процесу сприяло прийняття в 1999 р. низки таких документів:

o угода про  взаємне визнання (The Mutual Recognition Arrangement -МРА) національних еталонів і  сертифікатів стосовно калібрування  і вимірювання, що випускаються  національними метрологічними інститутами,  підготована Міжнародним комітетом з мір і вагів (МКМВ);

o стандарт ISO/ІЕС  17025:1999 "Загальні вимоги до компетентності  випробувальних та калібрувальних  лабораторій", розроблений ISO та  ІЕС на заміну ISO/ІЕС Guidt 25:1990;

o настанова  щодо вираження невизначеності у процесі калібрування ЕА 4/02, розроблена Європейською асоціацією з акредитації лабораторій (ЕАЬ) на заміну директиві Doc. 19-1990 Західноєвропейського Калібрувального Союзу (¥ЕСС).

Як бачимо, інтенсивний  розвиток нової філософії управління якістю, а також практичний досвід випробувальних лабораторій у рамках вимог до компетентності, сформульованих в стандартах ISO/ІЕС 17025:1999, дозволив ISO прийняти нову версію ISO/ІЕС 17025:2005, підготовлену CASCO (див. табл. 1.6.7).

Таблиця 1.6.7

Основні міжнародні стандарти ISO/IЕС 17025 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій"

Адже, перш ніж  продукт або послуга дійдуть  до споживача, вони повинні пройти випробування на відповідність технічним вимогам  документованих стандартів, а по суті, вимогам до якості. У більшості країн випробування здійснюються в мережі лабораторій, які під час акредитації та перевірки на якість виконання випробувань продемонстрували свою спроможність для компетентної й незалежної оцінки якості, прийнятної для всіх зацікавлених сторін. Не можна провести випробування без визначення характеристик продукту або послуги шляхом порівняння з фізичними або хімічними зразками відомого розміру. Тому адекватні методи виміру властивостей продуктів і послуг становлять основу процесу оцінки на відповідність.

Відомо, що людство  використовує розміри й одиниці  з тих пір, як за 2000 років до н. е. вавілоняне стали застосовувати  спосіб виміру на основі множника 60. Багато пізніше в Європі були створені одиниці  для виміру довжини, площі, об'єму, маси й часу, а системи для вимірів з'явилися лише 200 років тому. У Китаї, Індії, Японії й інших країнах миру використовувалася безліч одиниць, які іноді відрізнялися від села до села. Першу спробу створити систему одиниць здійснив в XVII в. швед Георг Стирнхилм. Пізніше у Франції була введена нова метрична система одиниць, яку в 1870-х роках французький уряд домігся прийняття її як міжнародної.

Метричну конвенцію (Metre Convention) було підписано у 1875 р. на міжнародній конференції в Парижі. Її результатом стало також створення Міжнародного бюро мір і вагів (BIPM), роботою якого керує Генеральна конференція по мірах і вагам (CGPM), що скликається раз на чотири роки. Нині до Метричної конвенції приєдналася 51 країна.

З метою розробки універсальної системи для електромагнітних одиниць і правил безпеки для електричного обладнання на початку XX в. в Лондоні було створено Міжнародну електротехнічну комісія (ІЕС). головним підсумком її роботи стало затвердження МКСА-Систему (MKSA-system) - ядро нинішньої Міжнародної системи одиниць (СІЧ)….

З 1947 р. проблеми гармонізації вимірів та випробувань  стали органічною складовою діяльності ISO (ТЯ 12). Активність в цій царині проявляє й Міжнародна організація  законодавчої метрології (ЫIML), яка прагне, щоб правові аспекти метрологічного управління в кожній країні мали єдину міжнародну основу для створення інфраструктури, що гарантує еквівалентність національних систем вимірювань всіх країн.

 

 

 Емблема ISO