Характеристика міжнародних організацій зі стандартизації

     До  теперішнього часу в МСЕ входять 192 країни-учасниці і більше 700 представників різних асоціацій та бізнес структур. МСЕ йде в ногу з часом і постійно адоптирующихся до потреб ринку телекомунікацій. У різні часи в МСЕ роботи була зосереджена на бездротових технологіях, системах навігації, ВОЛЗ, широкомовлення голосу і телебачення. Зараз ведеться активна робота над NGN (Next Generation Networks).

7.Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво

     Азійсько-Тихоокеанське  економічне співробітництво (англ. The Asia-Pacific Economic Cooperation, скорочено АТЕС, англ. APEC) — форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований в 1989 році з метою сприяння більш тісній економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Пн-Американської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40.5% планетарного населення, 54.2% ВВП та 43.7% міжнародної торгівлі. ^[1]

     Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код — національні костюми держави господаря.

Економіки-учасниці

     До  АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайпей), прицьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін "економіки-учасниці" замість звичнішого "держави-учасниці". Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.

     Окрім Індії, ще з десяток держав висловили  бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.

     Принципи  діяльності

• Рівноправне партнерство;
• Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем;
• Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, шо розвиваються.

     Організаційна структура

• Зустрічі на вищому рівні
• Міністерські зустрічі
• Зустрічі старших посадових осіб
• Група видатних діячів
• Тихоокеанський діловий форум
• Комітет торгівлі та інвестицій
• Бюджетно-адміністративний коміте
• Робочі групи
• Секретаріат
• Економічний комітет

8.Асоціації держав  Південно-Східної  Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН)

     Асоціації держав Південно-Східної  Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

     Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам.

     Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі.

     Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ: 
Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, , Абдул Разак з Малайзіï, С. Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.

     Шлях  до АСЕАН

     В 1960 рр. розпаду колоніальних імперій  привів до отримання незалежності Філіпінами, Малайзією та Індонезією. Процес утворення нових краïн завжди відбувається в тяжких умовах, тому лідери новостворених краïн бажали мати впевненість у тому, що лідери краïн-сусідок не будуть втручаться в внутрішні справи. Найбільше цього побоювались такі невеликі краïни, як Сінгапур та Бруней. В результаті основними засадами новоï регіональноï організаціï стали невтручання в внутрішні справи, консенсус, невикористовування сили та Неконфронтація.

     Структура АСЕАН

     Найвищим  органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постйний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. В листопаді 2008 року цю посаду займа колишній міністр зовнішніх справ Таïланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей.

     Головування

     Головування в організації здійснюється в порядку встановленої черговості з терміном в один рік відповідно до алфавітного розташування країн англійською мовою. Відповідно, в 2007 р. головує Сінгапур, в 2008 р. — по порядку Таїланд, проте це вимагає підтвердження. На НМЗС головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію торік.

     Краïни-учасниці

     Безпосередньо до організаціïя належать Філіпіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таïланд. 7 січня 1984 року до них приєднався Бруней-Даруссалам, 28 липня 1995 року — В’єтнам, 23 липня 1997 року — Лаос та М’янма. 30 квітня 1999 року — Камбоджа. Наразі Папуа-Нова Гвінея має статус краïни-спостерігача. В 2002 році Східний Тимор подав заяву про бажання набути також статусу. Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн. кв. км, а валовий внутрішній продукт — більше 737 млрд. доларів США.

     Мета  АСЕАН

     Метою асоціації було об’явлено прискорення  економічного розвитку та соцiального  прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а  також надання змоги краïнам-учасницям змоги мирного вирішення спірних питань.

     Економічна  спільнота

     АСЕАН підкреслює необхідність взаємодіï  в галузі безпеки , соціо-культурноï та економічноï інтеграціï. Найбільшого  успіху вдалося досягнути як раз  в економічній галузі. На разі встановлено мету про створення в 2015 році Економічноï спільноти АСЕАН. Вона об’єднає понад 560 млн. людей, обсяг торгівлі перевищить 1,5 трлн. доларів США.

     Зона  вільноï торговлі

     В основу Економічноï спільноти АСЕАН буде покладено Зону вільноï торговлі (ЗВТ) (AFTA), яка надає систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) — це угода між краïнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів в краïнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 року в Сінгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапурта Таïланд. В 1995 році до угоди приєднався — В’єтнам, в 1997 році — М’янма, в 1999 року — Камбоджа. В’єтнам, М’янма та Камбоджа не повністю виконали своï обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, проте ïм був наданий більший термін для виконання своїх обіцянок по зниженню тарифів.

     Основні документи

• Декларація АСЕАН (1967). Головний, встановивший мету організаціï.
• Декларація про зону миру, свободи та нейтралітету в Південно-Східній Азіï (1971) (Куала-Лумпурська декларація).
• Договор про дружбу та співробітництвов АСЕАН (Treaty on amity and Cooperation, TAC) (1976 р.). В цьому документі закладено засади взаємовідносин краïн-учасниць.
• Манільськая декларація 1992 року, про те, що при розв’язуванні питання по приналежність Парасельских островів та островів Спратлі в Південно-Китайському морі повинно дотримуватись лише мирних засобів.
• Договор про створення в Південно-Східній Азіï зони, вільноï від ядерноï зброï (Бангкокський договір) (1995).
• Декларація про сумісні діï по протидіï тероризму, яка була прийнята в Бруніï в листопаді 2001 года.
• Статут АСЕАН. Підписаний на саміті АСЕАН в Сінгапурі в 2007 г., наразі знаходиться на стадіï ратифікаціï краïнами-учасницями.