Грошово-кредитна політика

проявляють себе і в умовах України. Проте цей інструмент у перспективі

відіграватиме ключову роль і в монетарній політиці НБУ.

Сутність операцій на відкритому ринку полягає у тому, що, купуючи цінні

папери на ринку, центральний банк додатково спрямовує в оборот

відповідну суму грошей і цим збільшує спочатку банківські резерви, а

потім і загальну масу грошей за інших незмінних умов.

Продаючи цінні папери зі свого портфеля, він вилучає на відповідну суму

банківські резерви, а згодом зменшується і загальна маса грошей в

обороті. У результаті цих операцій відповідно збільшується чи

зменшується пропозиція грошей на ринку, що впливає в кінцевому підсумку

на кон’юнктуру товарних ринків.

Операції на відкритому ринку бувають динамічні й захисні. Динамічні

операції застосовуються для збільшення чи зменшення загальної пропозиції

грошей за умови, що інші чинники не впливають на масу грошей. Захисні

операції полягають у підтриманні загальної пропозиції грошей на

незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників. Якщо ці

чинники зменшують пропозицію грошей, то слід на певну суму купити цінні

папери на відкритому ринку, щоб стабілізувати обсяг пропозиції, і

навпаки.

Регулятивного ефекту можна досягти купівлею-продажем будь-яких цінних

паперів на відкритому ринку. Проте центральні банки, як правило,

обмежуються операціями з державними цінними паперами. Це пояснюється

такими обставинами:

можливістю зіткнення корпоративних інтересів на ринках, якщо центральний

банк продасть чи купить цінні папери однієї корпорації, а другої — ні.

Обсяги ж запланованої зміни пропозиції грошей не завжди дають можливість

купувати чи продавати цінні папери всіх корпорацій;

центральні банки за своїм статусом є фінансовими уповноваженими урядів,

розміщують їх цінні папери на первинному ринку і своїми операціями з

ними на вторинному ринку сприяють підвищенню їх рейтингу та попиту на

них, а значить і доходів бюджету від їх продажу. Це позитивно впливає на

стан бюджетного дефіциту, а отже — на стан грошового обороту;

уряд, як правило, є найбільшим емітентом цінних паперів, а ринок їх —

найбільшим сектором загального ринку цінних паперів. Це забезпечує

центральному банку можливість здійснювати операції на відкритому ринку з

однорідними документами в будь-яких обсягах, що диктуються потребами

монетарної політики.

`

b

"

$

Z

\

І

ґ

6Вплив на пропозицію грошей можна забезпечити купівлею-продажем цінних

паперів як у комерційних банків, так і в інших власників. Якщо цінні

папери продаються банкам, то їх надлишкові резерви скорочуються негайно,

оскільки оплата здійснюється з їх кореспондентських рахунків у

центральному банку. Тому регулятивний ефект настане досить швидко, майже

негайно. Якщо цінні папери продаються юридичним чи фізичним особам, то

надлишкові резерви банків теж скоротяться, бо гроші платників

перебувають на їх рахунках у банках і в кінцевому підсумку будуть

списані з їх коррахунків у центральному банку. Проте регулятивний ефект

настане трохи пізніше, ніж у першому випадку.

Операції на відкритому ринку можуть проводитися як у формі прямої

купівлі-продажу, так і на умовах зворотного викупу. В останньому випадку

за первинного продажу чи купівлі одночасно укладається угода про

зворотний викуп чи продаж цих цінних паперів через певний, як правило,

досить короткий, термін. Такі операції називаються «РЕПО» і здійснюються

переважно під час проведення захисних операцій на відкритому ринку.

В умовах високорозвинутого ринку цінних паперів цей інструмент

монетарної політики має суттєві переваги.

1. Він має високу оперативність і чіткість дії. Якщо центральний банк

вирішив збільшити чи зменшити пропозицію грошей та їх розмір, то він

може негайно дати розпорядження своїм дилерам купити чи продати цінні

папери на відповідну суму, і проблема буде вирішена досить швидко. При

цьому не має значення обсяг операції — він може бути незначним чи

будь-яким великим.

2. На дію цього інструменту не можуть впливати ніякі інші суб’єкти

ринку, крім центрального банку, що робить його регулюючий вплив досить

значним, точним і ефективним.

3. Цей інструмент має властивість «гальмування», тобто якщо допускається

помилка при проведенні певної операції, то можна негайно запустити

операцію протилежної дії і виправити ситуацію з пропозицією грошей: при

надмірному збільшенні пропозиції грошей негайно продати відповідну суму

цінних паперів і зменшити пропозицію до потрібного рівня.

Регулювання норми обов’язкових резервів — високопотужний інструмент

впливу на пропозицію грошей, що має невідворотну і негайну дію. Механізм

цього інструменту полягає в тому, що центральний банк установлює для

всіх банків та інших депозитних установ норму обов’язкового зберігання

залучених коштів на кореспондентських рахунках без права їх використання

і без виплати процентів по них. Збільшуючи норму обов’язкового

резервування, центральний банк негайно скорочує обсяг надлишкових

резервів банків, зменшує їх кредитну спроможність, знижує рівень

мультиплікації депозитів. Відповідно зменшується загальний обсяг

пропозиції грошей. Якщо центральному банку потрібно збільшити пропозицію

грошей, то досить відповідно знизити норму обов’язкового резервування, і

ситуація змінюватиметься на протилежну — збільшиться обсяг вільних