Фінансова інфраструктура

      Сучасний  комерційний банк — це організація, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого  імені на умовах поворотності, платності, терміновості. Основне призначення банку — посередництво в переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.

      Поряд з банками переміщення грошових ресурсів на ринках здійснюють і інші фінансові заклади: інвестиційні фонди, страхові компанії, біржі, брокерські і дилерські фірми. Але банки, як суб’єкти фінансової системи мають два суттєвих признака, відмінних від усіх інших суб’єктів. По-перше, для банків характерний подвійний обмін борговими зобов'язаннями:: вони розміщують свої власні боргові зобов'язання (депозитні і ощадні сертифікати, облігації, векселі), а мобілізовані таким чином засоби розміщують в боргові зобов'язання і цінні папери, випущені іншими. По-друге, банки відрізняє ухвалення на себе безумовних зобов'язань з фіксованою сумою боргу перед юридичними і фізичними особами. Цим банки відрізняються від різних інвестиційних фундацій, які всі ризики, пов'язані із зміною вартості їх активів і пасивів, розподіляють серед своїх акціонерів.

      Банки створюють нові гроші у вигляді  кредитів. Випуск їх в оборот здійснюється у вигляді запису на рахунок клієнта суми кредитних грошей. Вилучення з обороту здійснюється в процесі погашення кредиту позичальником. Таким чином, банки можуть впливати на розвиток галузей і сфер економіки, кредитуючи цей розвиток.

      Факторингова  фірма - це фірма, яка здійснює факторинг. Факторингові операції гарантують оплату рахунків, забезпечують надходження платежів при фінансових ускладненнях і здійснюються на основі договорів (банк також може здійснювати факторингові операції).

      Термін "лізинг" має походження від  англійського дієслова „lеаsе” й означає здавати і брати майно внайми. Історія лізингу бере початок ще до часів древніх фінікійців, що практикували довгострокові "чартерні" угоди на оренду судів. Ці угоди підписувалися на термін, що покриває розрахунковий період життя судів, і жадали від орендаря прийняття на себе більшої частини зобов'язань, що випливають із монопольного використання арендованих засобів. В історичній перспективі значення лізингу найкраще демонструють два факти. Перший відноситься до 1066 року, коли Вільгельм Завойовник завдяки лізингу в нормандських судновласників одержав кораблі для вторгнення на Британські острови. За два тижні сформувався величезний флот. Король не мав необхідний економічний потенціал для фінансування такої кампанії. Однак застосування лізингу дозволило йому в такий мізерно короткий термін наростити свою військову потужність до необхідного рівня. Друга подія (зв'язана з першим уживанням терміна "лізинг") відбулася в 1877 році, коли телефонна компанія "Веll" прийняла рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. На відміну від продажу, це дозволяло компанії захистити своє монопольне право на використання ноу-хау. Тільки прийняття федерального антимонопольного законодавства США поклало кінець цій практиці і зажадало від виготовлювачів виставити устаткування у вільний продаж. У 1952 р. американська компанія United States Leasing Corporation заснувала в Сан-Франциско перше у світі лізингове суспільство. Порівняно швидко лізинг перетворився в один з основних інструментів інвестиційної діяльності, хоча в США і не існує спеціальних законів по регулюванню лізингових відношень. На європейському континенті фінансово-лізингові суспільства з'явилися наприкінці 50-х початку 60-х рр. У деяких країнах Європи лізингові операції займають значну питому вагу і створена правова база по їх регулюванню: у Франції закон 1966 р. "Про підприємства, що практикують кредит-оренду", у Бельгії королівська постанова 1967 р. "Про підприємства, що практикують фінансову оренду", в Англії закон 1965 р. про оренду-продаж. В Італії й Іспанії в 1988 р. були прийняті закони про кредит-оренду устаткування. Найбільш бурхливий розвиток лізинг одержав в Азіатському регіоні, у країнах, що характеризуються високою інвестиційною активністю, Японії, Індонезії, Тайвані. У підсумку від 20 до 25% загального об'єму інвестицій розвитих країн світу фінансується на умовах лізингу. У Росії найбільшу відомість одержала лізингова компанія "Балтійський лізинг" (Санкт-Петербург), що здійснює лізинг морських та річкових судів, технологічного устаткування, автотранспорту, комп'ютерів, оргтехніки, різних об'єктів нерухомості. Засновниками "Балтлізу" є Санкт-Петербургський Промислово-будівельний банк" і компанія "Ростосстрах".

     На  основі тісних зв'язків між виробниками  та споживачами продукції виникають та розвиваються принципово нові джерела Їх фінансування та кредитування. Одним із таких нових джерел став лізинг. У світовій практиці термін «лізинг» використовується для позначення угод різного роду, що засновані на оренді товарів тривалого користування.

     Розрізняють два основних види лізингу - оперативний  і фінансовий. 
Оперативний лізинг характеризується здачею предмета оренди на період, значно менший повного терміну амортизації. Предметом оперативного лізингу звичайно бувають автомобілі, персональні комп'ютери, копіювальне обладнання, побутова техніка. В такому випадку орендні платежі лише частково компенсують початкову вартість об'єкта оренди. Після закінчення терміну лізингового договору він другий раз здається в оренду, можливо іншому орендатору. Фінансовий лізинг характеризується середнім і довготривалим характером договору, амортизацією повної чи більшої частини об'єкта. В статті 4 Закону України "Про лізинг" фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті підписання якого лізинго одержувач за своїм замовленням отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на період, не менше того, на протязі якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної вдень підписання договору. Після закінчення терміну дії контракту орендатор може повернути об'єкт оренди орендодавцю чи купити його за кінцевою вартістю. 
Існує багато різновидів лізингових угод (наприклад, груповий лізинг, з поверненням, пов'язаний з податковими пільгами, із спеціальними послугами, генеральний лізинг, компенсаційний і т.д.) Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що важливо враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні, особливо в країнах з перехідною економікою.

     Лізингові операції, як правило, не вимагають  якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Особливий інтерес до розвитку лізингових операцій виявляють малі підприємства, які займаються виробничою діяльністю, середні підприємства, що здійснюють програми модернізації, запровадження нової техніки та ін. Лізинг розширює їх можливості щодо заміни і оновлення парку обладнання, запровадження дорогої обчислювальної техніки, оскільки дозволяє отримати в розпорядження нову техніку без значних початкових витрат. Орендні платежі по лізингу відрізняються великою гнучкістю і звичайно встановлювати з урахуванням реальних можливостей і особливостей конкретного орендаря. Паралельність капітальних вкладень і отримання доходів від них має надзвичайно важливе значення для невеликих підприємств, розмір власних коштів яких невеликий. Однак помилковою була думка, що коло клієнтів по лізингових операціях обмежується невеликими підприємствами. Для великих підприємств дуже часто оренда технічних засобів має більш переваг, ніж їх придбання у повну власність (наприклад, при модернізації і розширенні непрофільного для даного підприємства виробництва, при проведенні робіт по технічному оновленню, які не передбачені планом підприємства і т.д.). У зв’язку із загостренням проблеми збуту деяких видів обладнання все більш очевидною стає проблема організації “збутового лізингу”.

     Лізингові фірми рідко виступають як незалежні. В більшості вони являються філіалами  і дочірніми компаніями великих  промислових і торгових фірм, банків і страхових товариств.

     Якщо  оцінювати перспективи розвитку лізингу в нашій країні, то слід сказати про необхідність створення спеціальних лізингових фірм по аналогії по існуючих у розвинутих країнах.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Досвід організації лізингових операцій в Україні

  Першою  подією переходу України до цивілізованого ринку лізингових відносин можна вважати збори членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій „Євролізинг”, які відбулися в жовтні 1997 року. Рішенням загальних зборів „Євролізингу” Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в „Євролізингу” створило додаткові можливості  тіснішої співпраці України з європейськими країнами у сфері лізингу та залучення іноземних інвестицій.

    У даний час сфера фінансових  послуг в Україні розвинена  досить слабо. Це викликано станом банківського кредитування в цілому і проектів зокрема. Реальні терміни здійснення проектів у галузі промисловості, сільського господарства та сфери послуг у цілому становлять від 5 до 10 років. Проте в сучасних умовах тривалі терміни кредитування нереальні. За офіційними даними, в 1999 p., близько 89% всіх кредитів банків було видано на строк до одного року. При цьому обсяг кредитів становив приблизно 5% від ВНП, тоді як у розвинених країнах Європи він складає понад 80%. Одним з інструментів, який широко застосовується в розвинених країнах і служить важливим джерелом кредитування і нових інвестицій, є лізинг.

  Еволюція  економічних відносин в Україні  дозволяє на сучасному етапі розвитку включити в систему господарювання нові інструменти, найбільшою мірою відповідні умовам, що склалися. Одним з таких інструментів і для українських підприємців є лізинг. Саме він на даному етапі є однією з небагатьох реальних можливостей отримання іноземних інвестицій у вигляді сучасного виробничого устаткування. Потреба в ньому велика - у дослідженні, проведеному Світовим банком в 1997 p., попит на лізинг у нашій країні визначений як «потенційно нескінченний».

  Проте впровадження лізингової діяльності в  Україні є складною проблемою. Перш за все, це пов'язано з тим, що в Україні дуже довго була відсутня приватна власність на основні засоби виробництва.

  Дослідження показують, що більшість лізингових операцій в Україні фінансуються за рахунок іноземних суб'єктів (виробників, фінансових та інших видів посередників) і лише незначна частина - за рахунок залучення вітчизняного капіталу. На сьогодні немає реальних схем гарантування і страхування ризиків щодо лізингових операцій, що, по-перше, збільшує вартість лізингу, а, по-друге, утрудняє доступ інших компаній до нього.

  Кількість компаній, що працюють у цій сфері  в Україні, нечисленні і більшість з них є членами Всеукраїнської асоціації лізингу «Укрлізинг», утвореної в 1996 р.

  Сьогодні  лізингові компанії України розширюють зв'язки з фірмами-виробниками і постачальниками Німеччини, Австрії, Італії, Чехії, Польщі, Словаччини, країн СНД тощо, що дає можливість вирішувати питання постачання з лізингу транспортних засобів і устаткування.

  Лізинг  міг би допомогти здійснити необхідну  структурну перебудову економіки України у бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 pp.

  Україна за допомогою лізингу може підняти  свою авіапромисловість, виходячи з того, що тепер повітряні вантажі - найбільш прибуткові, і що держава володіє якнайкращим у світі вантажним літаком АН-225 «Мрія», має зручне геополітичне положення, що дозволяє контролювати вантажні перевезення за напрямами: Західна Європа - Далекий Схід.

  Сьогодні  на ринках України пропонується достатня кількість механізованої техніки. Проте єдиною формою оплати для більшості підприємств є лізинг.

  Стрімкий  розвиток лізингового бізнесу визначено  його потенційними можливостями з перерозподілу фінансових ресурсів; прискорення науково-технічного прогресу; забезпечення збуту машин і устаткування. В Україні існують великі потреби у вітчизняному й іноземному капіталі, обумовлені високим ступенем зносу основних фондів. Так, загальний попит на інвестиції становить понад 50 млрд. дол. США. При цьому потреби металургії складають 7 млрд. дол., машинобудування - 5,1 млрд. дол., транспорту - 3,7 млрд. дол. Проте, в даний час частка лізингу в загальному обсязі інвестицій в Україні становить близько 3% (для порівняння - в розвинених країнах ця цифра становить 80%).

  Незважаючи  на багато перешкод, популярність оренди майна, зокрема на умовах лізингу, в Україні збільшується. За даними Всеукраїнської асоціації лізингу «Укрлізинг», обсяг інвестицій за період 1998-2000 pp. виріс на 28-30% і становив майже 850 млн. дол. (у 1998 р. цей обсяг знаходився на рівні 660 млн. дол., в 1999 р. - 780 млн. дол.). Разом з тим, необхідно відзначити, що весь обсяг збільшених інвестицій не перевищує 10-12% від усього попиту на них у промисловості України за лізинговими схемами. 
 

     Висновки

     В фінансову інфраструктуру входять:

• банки (національні та комерційні);
• фондові біржі;
• кредитні фірми;
• лізингові і факторингові.

      Комерційний банк – основна ланка кредитної  системи країни, до якого відносяться  кредитні установи, які здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на принципах комерційного розрахунку.

     Лізинг  – це передача прав користування певним майном (оренди) з правом наступного його викупу. Різновид – селенг (лізингова  операція пов’язана з виробництвом, нерухомістю). Факторинг – це операція з перепродажу боргових зобов’язань.

     На  фондових біржах відбувається торгівля цінними паперами. Цінні папери поділяються  на: позикові (облігації, векселі), пайові цінні папери, які свідчать про  участь певної особи в капіталі фірми. Акції, тобто пайові цінні папери, поділяються на: звичайні і привілейовані.

     Факторингова  фірма - це фірма, яка здійснює факторинг. Факторингові операції гарантують оплату рахунків, забезпечують надходження  платежів при фінансових ускладненнях і здійснюються на основі договорів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Бєлявцев М. І., Шестопалова Л. В. Інфраструктура товарного ринку. – Київ: Центр навчальноїп літератури, 2005. – 416 с.
2. Костіна Н. І., Алєксєєва А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник. К.: Четверта хвиля, 1998.
3. Кредитна інфраструктура АПК України: стан та перспективи розвитку: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Ш.І. Ібатуллін / Ін-т аграр. економіки УААН. — К., 2001. — 20 с. — укp.
4. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси України № 7 1998.
5. Лизинг // Бизнес № 12 1999.
6. Малышенко К. Проблемы эффективности лизинга в Украине // Хозяйственное право №5. 1998.
7. Огородников И. Налогообложение прибыли при осуществлении лизинговых операций // Навигатор бухгалтера №33. 1998.
8. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Проф. О. И. Волкова М.: ИНФРА-М, 1997.