Еволюція інформаційного менеджменту та його основні концепції

     - використання інформації для  цілеспрямованого формування зовнішньої  і внутрішньої комунікативної  політики організації. Інформаційний  менеджмент - це інноваційна діяльність,

     орієнтована на постійний пошук нових, більш  ефективних способів організації інформаційної діяльності, на створення матеріальних і соціальних передумов для ефективного доступу до інформації і забезпечення інформаційно-комунікаційних процесів, на активізацію і розвиток наявних інформаційних ресурсів і форм їх раціонального використання.

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку інформаційного менеджменту  у сучасних умовах

3.1. Значення і роль  інформаційного менеджменту  в сучасному суспільстві

     Розвиток  цивілізованих країн відбувається у напрямі створення інформаційного суспільства, тобто суспільства, в якому більшість тих, що працюють зайнято виробництвом, збором, зберіганням, переробкою і використанням інформації, перш за все в її вищій формі – формі знань.

     У сучасному суспільстві інформація стає найбільш важливою цінністю, а  індустрія отримання, обробки і трансляції інформації – провідною галуззю діяльності, куди з кожним роком вкладають все більш значні капітали. Як вважають провідні вчені, інформація стає важливим стратегічним ресурсом, відсутність якого призводить до суттєвих втрат в економіці. Інформатизація суспільства виступає одним з вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України в світове співтовариство.

     Світ  крок за кроком просувається в напрямі  до створення інформаційного суспільства, в якому нові системи виробництва потребують також і якісно нового устрою людських відносин. Нова модель суспільства, що пов’язана з поняттям інформації, потребує також значного переосмислення наших уявлень сутності процесів розвитку людської цивілізації. Для цього потрібно поглянути на історію людства під новим кутом зору, а саме: як на процес не стільки пошуків все нових і більш ефективних засобів виробництва, але як на процес пошуків нових і більш ефективних засобів комунікації.

     Комунікація - це дуже складне і багатовимірне явище, що має універсальний характер. Тут лише окреслимо ідею комунікативної побудови суспільства як найбільш суттєвої структури, що визначає його сферу виробничої діяльності, стереотипи мислення, соціальної поведінки. Досить згадати, що наше суспільство протягом багатьох років мало характер принципово антикомунікативний. Воно будувалось згідно з принципами раціонально діючої машини, де кожному відводилась роль гвинтика, замінити який на інший було зовсім неважко, головне, щоб працювала машина в цілому. В суспільстві, побудованому на принципах комунікації, людина вже не є гвинтиком, але головною фігурою у виробленні та перетворенні інформації. Суспільство тоді не є машиною, а гнучкою системою різноманітних і багатовимірних комунікативних структур. Очевидно, що цінність людської особи в цьому суспільстві значно зростає і тим вона вище, чим людина багатше духовно і інтелектуально, бо розвинута людина володіє значно більш великим спектром мов культури і має більший потенціал для вироблення нетривіальних ідей.

     На  інформаційному ринку політичні  суб’єкти використовують різноманітні прийоми і техніки, що забезпечують досягнення поставлених ними цілей, У той же час характер і специфічні особливості тих прийомів і способів, за допомогою яких вони спілкуються зі своїми партнерами і контрагентами, визначаються насамперед тією чи іншою інформаційно-комунікативною системою, що складається в політичній сфері. Як такі системи, що визначають інформаційні, потоки,, що задають ціди і способи діяльності комунікаторів і реципієнтів, стиль їхнього спілкування й інші параметри інформаційного поводження, виділяються: прийняття рішень, проведення виборчих кампаній, врегулювання міжнародних і внутрішньополітичних криз і т.д.

     В той же час, сьогодні засіб комунікації стає важливіше самого повідомлення. Тобто зміст інформації залежить насамперед від того, по якому каналі вона передана - по радіо, чи телебаченню або в газеті. У зв’язку з цим такий дослідник як М. Маклюєн поділяє всі засоби комунікації на «гарячі» і «холодні».

     Якщо  звернутись до вивчення інформаційного простору в нашому сьогоденні, можна  зафіксувати лише дуже незначні зрушення в напрямі створення інформаційної  цивілізації. Наявність комп’ютерної техніки, розвинутої інфраструктури зв’язку  – це лише технологічні передумови. Найбільш значних змін потребує сама суспільна організація виробництва інформації, і насамперед, великі зрушення повинні торкнутись психології кожної людини, форм її мислення і духовного життя. Якщо людина перестане відчувати себе гвинтиком, а вважатиме себе деяким центром інформаційного універсуму, що пов’язаний каналами комунікації з іншими центрами, вона більш повно розкриватиме свої внутрішні можливості творчого розвитку. Зрозуміло, що таке ставлення до реальності потребує духовного розвитку високого рівня.

      Слід  зазначити, що перехідний характер пострадянської, в тому числі й української, економіки обумовлює специфіку її інформаційного забезпечення, що полягає в наступному:

• §        стара інформаційна організація забезпечення економічного розвитку не відповідає новим потребам суспільства;
• §        копіювання відповідної організації інформаційної діяльності розвинутих країн неефективне, оскільки не дозволяє вирішувати нагальні проблеми перехідного суспільства;
• §        модель оптимальної організації, адекватна умовам перехідного суспільства апріорі невідома, вона формується в процесі життєдіяльності суспільства.

     Застарілі уявлення про роль інформації в житті  суспільства як своєрідної форми  обслуговування цієї «суспільно-виробничої машини», ще панують у сфері наших засобів масової комунікації. Вважається, що інформація повинна надаватись не сама по собі, а лише як засіб формування суспільної думки, регулювання соціальної поведінки великих людських мас, тобто щось на зразок команд, які подаються від однієї частини машини до іншої. Звідси необхідність створення механізмів відсіву небажаної інформації, різні форми цензури, незважаючи на формальну її заборону тощо. Для структур влади завжди великою спокусою є можливість регулювати інформаційні потоки в бажаному для себе напрямі, або навіть вводити в канали комунікації дезінформацію, якщо цього, як вони вважають, потребують інтереси держави. Така політика може надати деякі тактичні переваги, але досвід вчить, що в стратегічному вимірі вона є помилковою, а в перспективі підриває довіру людей до влади і призводить до конфліктогенних ситуацій. Наочний для України досвід в цьому плані - інформаційна поведінка владних структур у часи чорнобильської катастрофи, внаслідок чого довіра до влади була значною мірою підірвана і що надало поштовх розвитку процесів демократизації суспільства, посилило потяг українського народу до незалежності.

     Кризова ситуація в інформаційному полі України  кожен день катастрофічно погіршується. Взагалі українське суспільство має дуже низьку інформаційну культуру, тому, незважаючи на зріст кількості імпортної комп’ютерної техніки, головним чином персональних комп’ютерів, суттєво не поліпшить ситуацію. Сьогодні вже можна говорити, що персональні комп’ютери в офісах та кабінетах керівників промислових підприємств виконують функцію елемента кабінетних меблів, створюючи лише видимість інформатизації.

     Не  можна не відмітити те, що на сучасному  етапі інформаційна політика України  здійснюється в умовах, коли концепція  інформаційної безпеки, на жаль, ще перебуває в стадії формування. Тобто, процес усвідомлення і проголошення доктрини національних інтересів нашої держави невиправдано довго затягнувся у часі.

     Значна  увага владних структур зараз  приділяється питанням розвитку національного інформаційного простору, розробці відповідних заходів щодо створення інфраструктури інформаційної безпеки держави.

     Ясна  річ, ми перебуваємо сьогодні в динамічному  розвитку, то ж і законодавство  потребує внесення відповідних змін і доповнень. Фактично, наш інформаційний простір виявився незахищеним від зовнішніх інформаційних впливів.

     Ситуація, що склалася, не тільки не відповідає сучасним вимогам, а й створює реальну  загрозу національній безпеці та суверенітету. Діюче законодавство, наприклад, залишило відкритими легальні шляхи до фактично необмеженої концентрації в руках окремих юридичних або фізичних осіб друкованих видань, усіх різновидів електронних засобів масової інформації.

     Інформаційний простір завдяки нашим досить недосконалим законам виявився перенасиченим не українськими інформаційними потоками, ідеями і символами інших культур. Результатом цього є намагання витіснити вітчизняні засоби масової інформації з внутрішнього ринку, нездатність їх вийти у світовий інформаційний простір.

     У 2008 році об'єм ринку засобів інформатизації досяг об'єму 1,8 трлн. дол. Згідно з аналітичними дослідженнями EITO в 2014 році світовий ринок ІКТ- складе 2160 млрд. євро.

     У зв'язку з цим стає очевидною необхідність забезпечення ефективного управління цими засобами – менеджменту – на всіх етапах їх життєвого циклу: саме ефективність менеджменту у сфері інформатизації значною мірою визначає темп науково-технічного прогресу.

     Наявність потужніших і ефективніших інформаційних  систем, що дозволяють ефективно створювати, нагромаджувати і використовувати оперативну і повну інформацію, дає компаніям перевагу перед конкурентами, а неувага до якості і ефективності інформаційних систем веде до втрати позицій.

     У 60–е роки з'явилися перші по суті стратегічні інформаційні системи – такі ІС, за рахунок яких підприємства намагаються забезпечити собі перевагу в конкурентній боротьбі. Класичним прикладом є створення і впровадження систем замовлення і продажу квитків американськими авіаційними компаніями, які завдяки цим системам змогли змінити в свою користь ситуацію на ринку авіаперевезень. Мати можливість виявляти такі шанси засобами інформаційного менеджменту – мету багатьох підприємств. І багато хто з них вже використовує ці засоби на практиці.

     Кращим  і необхіднішим засобом успішного менеджменту в будь-якій сфері діяльності стають інформаційні технології. Для їх впровадження розвивається виробництво засобів інформатизації. В даний час інформація перетворилася на один з найважливіших ресурсів підприємства. Від якості даного ресурсу і ефективності його використання багато в чому залежить і ефективність, і життєздатність підприємства в цілому. У цьому лежить причина важливості ролі інформаційного менеджменту в сучасних умовах.

     Ще  один момент пов'язаний з проблемами, що виникають при впровадженні ІС. Основними є наступні:

     1) додаткове навантаження для персоналу  в процесі впровадження, оскільки  деякий час доводиться вести  як нову, так і стару інформаційні  технології;

     2) зміна функціональних обов'язків  осіб, що приймають рішення в  системі управління, унаслідок впровадження інформаційних технологій. В результаті у них або з'являються додаткові обов'язки (оптимістичний варіант), або вони скорочуються, що викликає звільнення співробітників (песимістичний варіант).

     Розподіл  повноважень і функціональних обов'язків співробітників впливає, з одного боку, на створення робочих місць, а з іншою, – на розробку структури ІС і її відповідність структурі управління. Ці питання нерозривно пов'язані з рішенням стратегічної задачі вибору критерію виділення структурних елементів ІС і глибини їх деталізації. Дана проблема існувала впродовж всієї історії автоматизації об'єктів управління і залишається актуальною і в даний час.

3.2. Перспективи подальшого  розвитку інформаційного  менеджменту

     Головним  напрямком перебудови менеджменту і його радикального удосконалення, пристосування до сучасних умов стало масове використання новітньої комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її основі високоефективних інформаційно-управлінських технологій. Засоби і методи прикладної інформатики використовуються в менеджменті і маркетингу. Нові технології, засновані на комп'ютерній техніці, вимагають радикальних змін організаційних структур менеджменту, його регламенту, кадрового потенціалу, системи документації, фіксування і передачі інформації. Особливе значення має впровадження інформаційного менеджменту, значно розширювальної можливості використання компаніями інформаційних ресурсів. Розвиток інформаційного менеджменту зв'язано з організацією системи обробки даних і знань, послідовного їхнього розвитку до рівня інтегрованих автоматизованих систем управління, що охоплюють по вертикалі і горизонталі всі рівні і ланки виробництва і збуту. Технологія нерозривно зв'язана з машинізацією виробничого чи невиробничого, насамперед управлінського процесу.

     Управлінські  технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки. Відповідно до визначення, прийнятому ЮНЕСКО, інформаційна технологія це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, їхні практичні додатки, а також зв'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих первісних витрат і наукомісткої техніки. Їхнє введення повинне починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки фахівців.