Еволюція інформаційного менеджменту та його основні концепції

     Найбільший  розвиток у інформатиці одержали такі напрями:

     - теоретична інформатика (теорія інформації, методи інформаційного моделювання, теорія інформаційних систем, комп'ютерна лінгвістика, теорія систем штучного інтелекту);

     - технічна інформатика (теорія і методологія створення і використання технічних систем збирання, зберігання, обробки і передачі інформації, орієнтованих на використання засобів ЕОМ і зв'язку);

     - прикладна інформатика (теорія і методологія створення і використання інформаційних технологій, комплексів і систем у різних сферах соціальної практики).

     Інформатика, як фундаментальна основа процесів інформатизації та інформаційно-комунікаційної діяльності, сформувалась як наука у розвитку таких вітчизняних концепцій (табл.1.).¹

     Одночасно відбувалось встановлення зв'язків  між інформатикою та іншими дисциплінами, основним предметом дослідження яких є закономірності інформаційно-комунікаційних процесів (бібліотекознавство, бібліографознавство, архівознавство та ін.). Останнім часом конституюється нова наукова дисципліна - «документознавство», яка розглядається як узагальнююча для дисциплін документально-комунікаційного циклу.²  Сучасне документознавство дослідники пов'язують з інформаційно-документаційним забезпеченням управління та організацією інформаційного менеджменту в установі. ³

     Останніми роками відбувається формування наукового напряму, який одержав назву фундаментальної інформатики, яка розглядається узагальнюючою для дисциплін, що вивчають інформацію в системах різної природи.⁴ Цей напрям має комплексний міждисциплінарний характер і об'єднує ряд нових наукових дисциплін, пов'язаних з вивченням багатогранності феномену інформації, а також закономірностей і особливостей його прояву у різних середовищах - технічному, соціальному, біологічному.⁵

     Розширення  предметної галузі інформатики і  вихід інформаційної діяльності за межі науково-технічної інформації, забезпечення не тільки науково-технічних комунікацій, а і таких сфер як організаційне управління і прогнозування, потребували інших видів інформації - економічної, статистичної, довідкової, кон'юнктурної та ін., отже викликали необхідність узагальнюючої дисципліни відносно вже існуючих, які вивчають різні аспекти інформації - «науки про інформацію» або «інформаційної науки» («information science» за термінологією, що існує в англомовних країнах). «Information science - наука про інформацію - вивчення того, як інформація збирається, впорядковується, обробляється і повідомляється»⁶ , на відміну від «computer science — наука про обчислювальну техніку — дисципліна, яка вивчає комп'ютери, принципи їх побудови...Включає дослідження як теоретичних, так і практичних аспектів проектування обчислювальних систем, електроніки, математики, логіки і біхевіористики. Діапазон областей вивчення - від програмування і архітектури комп'ютерів до штучного інтелекту і робототехніки».⁷

     Як  зазначали В.Сламеска і Ч.Пірсон: «Термін інформаційна наука був прийнятий для позначення міждисциплінарної галузі, яка спочатку виникла у зв'язку з експонентним зростанням текстів наукової інформації. Пізніше прикладна інформаційна наука, яка спочатку здійснювала контроль над інформацією і комунікацією лише в секторі науки, розповсюдила свої заняття інформаційними процесами на інші професійні галузі: управління у діловій і державній сферах, освіту, медицину і охорону здоров'я, законодавство і юриспруденцію, воєнну справу та ін. ... Сьогодні інформаційна наука має риси як суспільної так і технічної дисципліни …».⁸

     Підхід  до інформаційної науки, предмет  дослідження якої «...не пов'язаний ні з комп'ютерними, ні з бібліотечними  проблемами»(за Ф.Махлупом і У.Менсфілдом), дає змогу віднести до сфери її досліджень такі напрями:

     - нові методи обміну інформацією  (мережі, телеконференції);

     - управління доступом до інформації;

     - моделювання і автоматизація  інформаційних систем і мереж;

     - вивчення характеристик і поведінки  користувачів інформаційних систем і служб;

     - дослідження людського чинника  у побудові людино-машинних систем  та ін.

     «Інформаційна наука» у деяких класифікаціях наук за кордоном включає інформатику, бібліотекознавство, комунікацію тощо. Разом з тим, «...різноманітність функцій кожного з видів комунікаційної діяльності, безперервна зміна цих функцій під впливом швидко змінюваних вимог життя, закономірності розвитку цих видів діяльності, ще не вивчені і не зовсім зрозумілі - все це вкрай ускладнює дослідження системи комунікації у цілому... Але оскільки це - система, й до того ж, функціонуюча, то кожний її елемент (тобто кожен вид діяльності) в той чи інший момент виконує певні функції у взаємодії з усіма іншими елементами».⁹

     Фундаментальні  ідеї інформатики та інформаційний підхід, який нею розвивається, є методологічною основою вивчення можливостей нових інформаційних каналів, які виникли з розвитком комп'ютерних технологій. Інформаційна свобода в епоху інформаційного буму і розвитку нових інформаційних каналів викликає проблеми забруднення сфери комунікацій «інформаційним сміттям» - неперевіреними даними, квазінауковими матеріалами, дезінформацією, а повна свобода подання і розповсюдження інформації в мережі Інтернет викликає проблему інформаційно-психологічної безпеки людини, захисту її психіки від деструктивного інформаційного впливу.

2.2. Основні концепції  інформаційного менеджменту

     Виконання соціальною інформацією управлінських  функцій, циркуляція інформації між компонентами системи, між системою в цілому і оточуючим середовищем, є обов'язковим атрибутом управління. Саме завдяки інформаційним процесам система управління здатна здійснювати цілеспрямовану взаємодію із зовнішнім середовищем, координувати відносини власних компонентів, спрямовувати їх рух до заданої мети. Серед багатьох різновидів менеджменту (стратегічний, фінансовий, ризиковий та ін.), інформаційний менеджмент посідає особливе місце як такий, що забезпечує управління інформаційними потоками.

     Розглянемо  основні підходи до розуміння  інформаційного менеджменту.

     1. Інформаційний менеджмент розглядається  у досить широкому спектрі  - від традиційного інформаційного  обслуговування до загальної  теорії управління: інформаційне  забезпечення, інформаційні ресурси,  інформаційні послуги і підприємництво, інформаційні системи і їх управління, опрацювання і аналіз інформації, організація комунікації, управління інформаційними технологіями, стратегічне планування і менеджмент. Всі ці напрями входять до системи знань інформаційного менеджменту, але деякі з них, залежно від трактування, представляються як основні, а решта доповнюють перші як контекст.

     2. Інформаційний менеджмент розуміється  як розроблення і реалізація  внутрішньої і зовнішньої комунікативної  політики організації¹⁰, при чому мета діяльності в цій галузі відокремлюється від ІТ (інформаційні технології) - менеджменту - управління впровадженням і використанням інформаційних технологій. Серед галузей, на перетині яких розвивається інформаційний менеджмент, виділяються:

     - організаційні комунікації - прийняття  рішень і контроль за їх виконанням розглядаються як інформаційні процеси і вивчаються адміністративним менеджментом;

     - документування діяльності підприємства, формування документопотоку і  документообігу - питання, які традиційно  розглядались у діловодстві або  документаційному забезпеченні управління;

     - формування інформаційного потоку  фірми, його диспетчеризація,  створення довідково-інформаційних  фондів і пошукових систем - ці  завдання розв'язувались в межах  науково-інформаційної діяльності, включаючи бібліотечно-бібліографічну.

     Основне, що наслідує інформаційний менеджмент з науково-інформаційної діяльності - це можливість здійснювати інформаційно-аналітичні і прогностичні дослідження, які  базуються на методах інформаційного моделювання.

     3. Інформаційний менеджмент визначається як прикладна адміністративно-орієнтована технологія управління інформаційними ресурсами.¹¹ З метою його здійснення в організаціях створюються

     автоматизовані  інформаційні системи управління, які  інтегрують зовнішню і внутрішню  інформацію. Надходження всіх видів інформаційних повідомлень до єдиної системи надає можливість здійснювати інформаційний моніторинг внутрішньої і зовнішньої сфери, сприяє обґрунтованому прийняттю управлінських рішень. Інформаційний менеджмент розглядається як новий тип управління організацією на основі комплексного використання всіх видів інформації: науково-дослідної, технологічної, матеріально-технічної, кадрової, фінансової та ін. Окремим напрямом у концепції управління інформаційними ресурсами виділяється проблема підготовки інформації для керівників, а інформаційне забезпечення розглядається як елемент інформаційного менеджменту.

     У межах концепції управління інформаційними ресурсами виділяють такі складові інформаційного менеджменту:

     - предметний інформаційний менеджмент як технологія управління діяльністю на базі забезпечення документами, інформацією і знаннями у формах, які відповідають діяльності;

     - технологічний інформаційний менеджмент  як технологія забезпечення відповідного  матеріально-технічного рівня інформаційного середовища;

     - програмний інформаційний менеджмент  як основа забезпечення взаємодії  «людино-машинних» середовищ;

     - кадровий інформаційний менеджмент - технологія професіоналізації  і спеціальної підготовки користувачів  для роботи в інформаційному  середовищі.

     4. Інформаційний менеджмент на  основі інтеграції з ІТ-менеджментом  виступає як складова поліфункціонального  напряму організації інформаційної  діяльності - менеджменту інформаційних  систем,¹²  відповідно до якого завдання створення інформаційної системи організації розглядаються спільно із сферою використання інформаційних ресурсів.

     Одне  із можливих відображень функціональної галузі інформаційного менеджменту  подане у Державному стандарті освіти Росії¹³: «521509 Інформаційний менеджмент: інформаційне забезпечення управління, робота з інформацією, комп'ютерне опрацювання інформації. Моделювання керованих процесів, оцінка і параметричні розрахунки ситуацій. Людський чинник інформаційних технологій управління, роль інформаційних технологій у підвищенні якості управлінських рішень».

     Вдається  адекватним (за відсутності визначення у відповідному вітчизняному стандарті) таке тлумачення інформаційного менеджменту, наведене в Державному стандарті  Росії «Інформаційно-бібліотечна  діяльність, бібліографія. Терміни  і визначення» ГОСТ 7.0-99 «...організоване управління роботою підприємства, фірми або об'єднання, здійснюване на основі комплексного використання всіх видів інформації, наявних як на підприємстві, так і за його межами».

     Розглядаючи інформаційний менеджмент в руслі загально-управлінської проблематики можна вважати, що в центрі його уваги знаходяться інформаційні проблеми, надання необхідної в процесі управління інформації, її опрацювання, створення умов для її оцінки і використання, організація використання і видачі, тобто інформаційний менеджмент орієнтований не стільки використання сучасних засобів обчислювальної техніки і телекомунікації, скільки на процеси інформаційного забезпечення.

     Інформаційний менеджмент містить основні концептуальні  і технологічні особливості інформаційної діяльності, сутність якої може бути визначена таким чином: «Інформаційна діяльність пов'язана із створенням інформаційних моделей всіх об'єктів і явищ природи і суспільства, які беруть участь у людській діяльності, а також із створенням моделей самої цієї діяльності».¹⁴

     Значущість  і очевидна необхідність активного  внутрішнього використання і активного  розповсюдження інформації для забезпечення конкурентноздатності організації, важливість координації зусиль всіх спеціалістів, як прямо чи опосередковано залучені до сфери розробки і реалізації внутрішньої і зовнішньої комунікаційної політики організації є причиною виникнення інформаційного менеджменту.

     Особливість інформаційного менеджменту полягає  в тому, що він належить до двох напрямів діяльності: з одного боку - загальної теорії управління, дослідження операцій і системного аналізу, а з іншого - до інформаційно-комунікаційного напряму діяльності, основою якого є фундаментальні засади інформатики.

     Структура діяльності в галузі інформаційного менеджменту визначається сферою охоплення галузей, на перетині яких він виник і розвивається:

     - оперативне використання інформації  як стратегічного ресурсу з  метою забезпечення конкурентноздатності  організації - інформаційне забезпечення діяльності підприємства;

     - управління процесами опрацювання  інформації, яке є змістом документаційного  забезпечення управління;