Еволюція Менеджменту

     3. Теорія альянсів (асоціативних форм організації і управління). Інтеграційні процеси в управлінні, орієнтовані на більш ефективне використання усіх видів ресурсів (і в першу чергу науково-технічних, інвестиційних і фінансових), приводять до появи різноманітних форм горизонтального об'єднання організацій. Утворюються плоскі ієрархії навколо основних процесів зі специфічними цілями в кожному з них. Це не тільки так звані горизонтальні корпорації, але і стратегічні союзи, різні модифікації конгломератів, консорціумів, холдингів, господарських асоціацій і груп. Нова корпоративна модель передбачає розширення кооперування серед конкурентів, постачальників і споживачів і тим самим змінює уявлення про межі організації. Професійні знання й уміння кожного партнера дозволяють створювати “кращу в усьому” організацію, у котрій будь-яка функція і процес реалізуються на світовому рівні. Компанії об'єднуються разом для того, щоб використовувати специфічні ринкові можливості, які для окремо узятих організацій не існують.

     4. Теорія людського капіталу. Це теорія всебічного розвитку людських ресурсів. Відношення до людей як до основного ресурсу, до капіталу, а не як до витрат виробництва стає центральним постулатом теорії. В усіх проектах і програмах розвитку організацій основним орієнтиром стає підвищення вагомості людини як суб'єкта управління і як об'єкта управління – з її інтересами, мотивами, стимулами, ступенем задоволеності і т.д. Особливе місце і зараз, і в майбутньому  займають проблеми довіри до систем управління, до прийнятих рішень, до їх виконання, до керівників. Захист людини як працівника, як підприємця, як власника відіграє ключову роль у підвищенні ефективності функціонування організацій.

     Що  ж стосується теоретичного спадку вітчизняної науки управління, то він вибудовувався на зовсім інших засадах. На території колишнього Радянського Союзу сформувались своя управлінська парадигма, яка на відміну від західної опиралась не на самостійне функціонування організації в умовах саморегульованого ринкового середовища, а на жорстку централізацію управління окремими суб’єктами господарювання з боку держави (адміністративно-командна система управління). Це означало, що принцип демократичного централізму лише декларувався (проголошувався), але насправді будь-яка ініціатива на підприємствах, в організаціях не заохочувалась, персонал вважався просто частиною певного механізму (організації), який повинен виконувати роботу згідно своєї посади. Це призвело до втрати конкурентоспроможності економіки країни в цілому і, зокрема, її окремих елементів – підприємств. Певні зусилля для зміни такого становища почали докладатись у 70-х роках (реформа М. Косигіна) та у 80-х роках (перехід до госпрозрахунку). Проте всі ці кроки не змогли створити умов, за яких підприємство було б зацікавлене у власному розвитку. Перехід до ринку виявився несподіваним для більшості керівників, що спричинило погіршення роботи їх підприємств і втрату ними ринкових позицій.

     Отже, можна сказати, що теорія і практика менеджменту перебувають у постійному пошуку для створення ефективної системи управління організаціями, яка б відповідала сучасним умовам розвитку економіки і суспільства. Можна з впевненістю сказати, що розвиток ефективних методів управління продовжуватиметься і надалі, в тому числі і в Україні, і збагачуватиметься все новими і новими концепціями, які відповідатимуть потребам часу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    4. Запитання до цієї  теми 

    1. Коли та де були знайдені перші приклади свідомого управління?

    2. Хто з мислителів Древньої Греції виділив дві системи господарювання?

    3. Коли менеджмент почав формуватися як галузь управлінських знань, а коли відбувалось його становлення?

     4. Відомо, що у історичному контексті теорія управління виділяє шість значних стрибків у становленні управлінської науки, які виводять її на новий етап розвитку. Назвіть кожну з них.

    5. В яку з цих управлінських революцій була покладена концепція «раціональної бюрократії»?

    6. Кого вважають засновником менеджменту?

    7. Скільки років менеджменту як науці?

    8. Які три університети мали курси управління бізнесом у 1890 році?

    9. В яких чотирьох сферах Ф.Тейлор розвиває науковий менеджмент?

    10. Хто вважається засновниками концепції людських відносин на виробництві?

    11. Хто з вчених вперше розробили організаційні принципи децентралізації для великого бізнесу на початку 20-х років?

    12. Якою послідовністю може бути описана взаємодія організації із зовнішнім оточенням?

    13. Про що йдеться у концепції внутрішніх ринків корпорацій?

    14. Чи існує універсальна теорія менеджменту? 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    5. Тестові завдання 

1. Засновник менеджменту:

 

• П. Друкер
• А. Сміт
• Ф. Тейлор
• Вірної відповіді немає

 

2. Хто вважається першим менеджером?

 

• К. Маркс
• Ф. Тейлор
• А. Файоль
• Р. Оуен

 

    3. Де були написані слова: «Якщо ти - начальник, будь спокійним, коли слухаєш ти слова прохача; не відштовхуй його, перш ніж він полегшить душу від того, що хотів сказати тобі…» 

• «Літопис  Аристотеля»
• «Повчання Птаххотепа»
• Вірної відповіді немає

 

4. Як називається  третя управлінська революція?

 
 

• світсько-адміністративною
• релігійно-комерційною
• виробничо-будівельною
• бюрократичню
• немає вірної відповіді

 

5. Яку назву  мав перший основоположний етап розвитку менеджменту, який визначили  Ф. Тейлор, М. Вебер та А. Файоль?

 

• Менеджмент  людських ресурсів
• Ділове адміністрування
• Соціальний менеджмент
• Вірної відповіді немає

 

6. Які два  основних національно-своєрідних способа  застосування принципів теорії людських відносин виникло на другому етапі розвитку менеджменту?

 

• Російський  та американський
• Європейський та американський
• Японський та американський
• Вірної відповіді немає

 
 
 
 
 

По  вертикалі: 

1. Ім’я мислителя Древньої Греції, який вважав, що причиною бідності суспільства є відсутність кваліфікованого керівництва.

3. Організована множина взаємопов’язаних компонентів та елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем в процесі досягнення поставлених цілей.

5. Хто вважається першим менеджером? Назвіть призвіще.

7. Назвіть призвіще вченого, якого можна вважати засновником організації виробництва.

9. Перший основоположний етап развитку менеджменту «ділове ….»

11. Призвіще вченого, який поставив менеджмент у розробленому плані центранльне місце, та підняв попит на менеджмент на найвищий рівень.

13. Перебудова на сучасній інформаційній і технологічній основі організації виробництва і управління з ясно поставленими цілями і визначеними засобами. 

По  горизонталі:

2. Одна з двох систем господарювання, яку виділив у свій час Аристотель.

4. Хто з давньогрецьких вчених доводив, що діяльність з управління є важливим елементом системи життєзабезпечення суспільства.

6. Підтримання суттєво важливих для системи параметрів у допустимих межах.

8. Хто з вчених розділив роботу керівника на 5 функцій та розробив принципи управління?

10. Назва школи, в якій в 30-ті роки в програму навчанн були введені курси з менеджменту в промисловості.

12. Здатність системи адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища і пристосовуватись до них. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7. Висновки 

Об'єктивні  умови, в яких діють суб'єкти управління наприкінці XX - початку XXI ст., Змінилися корінним чином: процеси стали не тільки динамічними, нелінійними, але і глобальними. Це вимагає принципово іншого управління - глобального і цілісного за своєю природою, що зумовило необхідність управлінської революції, яка почала переворот не тільки в об'єкті управління, але і в його суб'єкті.  

Однак поки світова спільнота далеко від  вирішення нових проблем, поставлених  науково-технічної та інформаційної  революціями. Стан у цій галузі тривожне, деякі вчені оцінюють його як трагічне.  

Аналоги вирішення складних проблем, що виникли перед людством, яке все більше стає єдиним соціальним будинком, є. Наука давно пропонує вирішення глобальних проблем ефективними методами глобального моделювання, вироблення міжнародних проектів і програм, розробки відповідних міжнародних норм права і т.п. Однак колективному розуму планети Земля поки що заважають давно застарілі методи силового тиску, егоїстичного права, які продовжують діяти в бюрократичних коридорах влади. Все це не дозволяє включити колективний розум у раціональне використання ресурсів, і домогтися рівноваги між природою та суспільством, суспільством і людиною, технікою і культурою, фінансами і гуманізмом.  

Кожна національна держава як головний суб'єкт управління постійно повинно вдосконалювати заходи реагування (стратегічного, концептуального) на зміни не тільки внутрішнього, але і зовнішнього середовища. Це, у свою чергу, вимагає ще більш пильної уваги до аналізу геополітичних чинників, без урахування яких немає ефективного управління. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

8. Список використаної  літератури 

1. Клівець П. Г. Менеджмент: теорія і практика. Навчальний посібник. – Д.: Видавництво Дніпропетровського університету, 2004.

2. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій : Навч. Посібник.-К:ТОВ “УВПК “ЕксОб”,2001.-392 с.

3. Мескон М.Х. Основи менеджменту. – М.: Вільямс, 2006.

4. Набієв  Р.А., Локтєва Т.Ф., Віхрамов Е.Н.  Менеджмент. Практикум: навч. Посібник. – М.: Фінанси та статистика, 2008.