Ефективність діяльності підприємства в ринкових умовах

Вступ

    

     Підприємство ДП "Укрводшлях" створено з метою утримання в належному стані внутрішніх водних шляхів загального користування, судноплавних гідротехнічних споруд (шлюзів), створення безпечних судноплавних умов для плаваючих засобів та безперервного суднопропуску через шлюзи Дніпровського каскаду згідно з вимогами чинного законодавства.

     Основні види діяльності Підприємства:

-визначення габаритів внутрішніх водних шляхів та їх навігаційне облаштування;

-надання гідрометеорологічної інформації судновласникам за їх зверненням;

-визначення строків відкриття і закриття навігаційного періоду упродовж календарного року, а також відкриття та закриття суднопропуску через шлюзи;

-забезпечення безпечної експлуатації внутрішніх водних шляхів і судноплавних шлюзів та безперебійного суднопропуску упродовж навігаційного періоду;

-здійснення інструментальних обстежень та моніторингу галузевого, об'єктового нагляду за технічним станом будівель, конструкцій судноплавних шлюзів та інших берегових об’єктів;

-здійснення водолазних обстежень підводних частин конструкцій судноплавних шлюзів та інших гідротехнічних споруд;

-виконання всіх видів ремонтів, модернізації, реконструкції гідротехнічних конструкцій, обладнання та будівель судноплавних шлюзів;

-здійснення паспортизації берегових об’єктів та судноплавних шлюзів;

-удосконалення та підвищення ефективності технології суднопропуску;

-розробка нормативної документації щодо експлуатації внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів;

-проведення днопоглиблювальних, виправних, тральних, дноочищувальних і пошукових робіт;

-надання погодження на проведення робіт щодо забору ґрунту та, контроль за місцями забору ґрунту в руслі річок і водосховищ, погодження проектів будування чи перебудування на водних шляхах мостів, переправ, повітряних і підводних переходів (трубопроводів, дюкерів, ліній зв’язку, ЛЕП);

-видобуток та реалізація ґрунту в процесі днопоглиблювальних робіт і проведення намиву піску на берег;

-надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів річковим транспортом, буксирні та маневрові роботи, також роботи, що пов’язані з навантаженням та розвантаженням вантажів;

-видання та корегування карт водосховищ і ділянок судноплавних річок та навігаційних посібників;

-будівництво, експлуатація, ремонт, модернізація технічного флоту, впровадження теплотехнічних заходів, нової техніки, автоматики і механізації виробничих процесів;

-раціональне використання земельного фонду в межах відведених кордонів;

-визначення перспектив і напрямків щодо організації робіт щодо забезпечення безпечних умов судноплавства, науково-технічного розвитку, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності;

-навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовка, перевірка знань кадрів відповідно до вимог технічного прогресу та ринкової економіки;

-захист інтересів річкового транспорту на державному рівні по встановленню режимів Дніпровських водосховищ;

-проведення електротехнічних вимірювань електрообладнання і плаваючих засобів, судноплавних шлюзів та інших берегових об’єктів;

-проведення діяльності, що пов’язана з державною таємницею;

-інші види діяльності, незаборонені чинним законодавством.

     У випадках, коли здійснення того чи іншого виду діяльності вимагає спеціального дозволу (ліцензії), Підприємство повинне отримати такий дозвіл (ліцензію) відповідно до чинного законодавства.

     Одним із найважливіших засобів у прийнятті управлінських рішень на будь-якому рівні є показники ефективності діяльності підприємства. Зокрема, для України питання підвищення ефективності діяльності підприємств різних галузей є невід'ємним від поняття – стабільність. Менеджмент у цьому випадку відіграє роль виконавця. Тому вирішення такого питання потребує комлексного підходу до кожного з елементів ефективності, що супроводжують процес переходу, який носить тривалий характер. На сьогодні актуальним є впровадження сучасних управлінських рішень в усіх галузях економіки України, а особливо у підприємствах. Коли йдеться про ефективність підприємства, маємо на увазі результат, на який спрямована діяльність, тобто відношення затрачених зусиль до блага, що було отримано внаслідок затраченого часу, праці, уваги.

     Майже тотожним поняттям до ефективності є поняття продуктивності, але продуктивність носить характер переважно матеріальний, ресурсний, а ефективність – економічний. Термін "ефект", має результативний характер, на відміну від ефективності, що співвідноситься поняттями: "ефект" і "витрати", що його викликали.

     Поняття "ефект" має різні форми вияву, як матеріальну, так і соціальну. Існує багато підходів для оцінки ефективності діяльності підприємства, і звично, що думки з багатьох питань не сходяться, але визначити все ж таки можна такі показники ефективності: індекс віддачі; щодо менеджменту, то це коефіцієнт економічності апарату, коефіцієнт керованості, рівень організації управління виробництвом і ін. Можна застосовувати показники використання окремих видів ресурсів, а можна аналізувати ефективність в розрізі окремих напрямів діяльності.

     Якщо ж згадати про такий вид ефективності як соціальна, то вона є тим видом, який недостатньо досліджують вчені і науковці, хоч уваги потребує не менше, бо має прямий стосунок до соціуму і до особи, зокрема. Соціальні показники мають вагомий вплив на результат діяльності підприємства, і якщо б вони були частиною системи показників діяльності підприємства, це б свідчило тільки про дійсно розумний підхід до визначення і розрахунку впливу окремих чинників, на разі соціального, на діяльність торгового чи будь-якого іншого підприємства, тобто зважені усі чинники, що мають прямий чи опосередкований вплив на діяльність підприємства.

      Залежно від економічної ефективності всі види послуг, що надаються на ринках, можна поділити на дві групи: послуги, які дають прямий економічний ефект та сприяють зростанню товарообігу і прибутку; послуги, які економлять час покупців, створюють для них додатковий комфорт, але не сприяють отриманню прямого економічного ефекту. Але, незважаючи на такий розподіл, дія найбільш ефективна тільки при використанні двох елементів водночас.

     Отже, резервами і шляхами підвищення ефективності діяльності підприємства, як соціальної так і економічної, можуть і повинні стати залучення іноземних моделей ведення бізнесу у цій галузі, поглиблення використання менеджменту, маркетингові дослідження, вивчення попиту населення через різноманітні експерименти з диференціації продукції, цікаві підходи в рекламному аспекті, дистрибуція, ще один надзвичайно невід'ємний елемент сучасного підприємства – логістика.

Визначення мети, стратегії  діяльності підприємств торгівлі неабияк вплине на концентрацію зусиль у підвищенні як соціальної ефективності, так і економічної.

      У кінцевому результаті економічний ефект однаково має соціальний зміст для обох сторін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Ефективність як соціально-економічна  категорія

   

     Ефективність виробництва — це складне і багатогранне явище. Виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів — робочої сили, основних засобів, предметів праці. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Формування ефективності виробництва

     Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи специфіку даного виробництва, доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. Економічна ефективність — це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: 1) ресурси і результати виражені у вартісній формі; 2) ресурси — у вартісній, а результати — у натуральній формі; 3) ресурси — у натуральній, а результати — у вартісній формі. Вимірювальну систему економічної ефективності виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємо доповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств — раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід широко використовувати показники ефективності використання авансованого капіталу, показники собівартості продукції і продуктивності праці, фондовіддачі виробничих фондів.      Проте для всебічної оцінки ефективності виробництва та її поглибленого аналізу необхідно також широко використовувати традиційні показники рентабельності. В них акумулюється вплив усіх факторів — природних, економічних і організаційно-господарських. Водночас на них істотно відбивається дія зовнішнього середовища, насамперед тих його ланок, на які аграрні підприємства не мають будь-якого впливу. Важливість показників рентабельності для оцінки та аналізу економічної ефективності виробництва вимагає їх спеціального розгляду Соціальна ефективність — поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні заходи, в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Ефективність  використання праці і капіталу  в умовах підприємства

    

     Ефективність праці — це її результативність. Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці. Зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання на основі підвищення продуктивності праці стає однією з головних цілей держав з соціальною орієнтацією економіки. Співвідношення результатів і витрат людської діяльності, що в загальному випадку називається ефективністю, є основною проблемою економічної теорії і господарської практики.Витрати визначаються розміром (вартістю) використаних економічних ресурсів. Пригадаємо, що економічні ресурси прийнято поділяти на три великі групи: 1) праця (людський капітал); 2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина); 3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал). Відповідно ми можемо окремо визначити ефективність використання праці, природних ресурсів або фізичного капіталу. Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології й багатьма іншими. Економічні результати найчастіше виражаються обсягами виробленої продукції або розміром отриманого прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати характеризуються обсягом продукції (послуг), то ми маємо показники, які називаються продуктивністю, а якщо результати характеризуються розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються прибутковістю (рентабельністю).   Таким чином, ефективність вимірюється багатьма різноманітними показниками. Всі вони є показниками ефективності, однак одного узагальнюючого показника ефективності немає, як немає абстрактного ефекту, а є конкретна вироблена продукція, отриманий прибуток або якийсь інший конкретний результат. Як правило, назва різних показників ефективності складається з двох слів: перше означає, чим у цьому показнику вимірюються результати діяльності (продуктивність або прибутковість), а друге — витрати яких ресурсів враховані у цьому показнику (праці, землі, капіталу, їх окремих компонентів чи усіх ресурсів загалом) — наприклад, продуктивність праці, прибутковість землі і т. д. (табл. 1). Наголошуємо, що в табл. 1 наведено лише невелику частку різноманітних показників ефективності. Загалом таких показників є безліч — адже і результати, і витрати можна вимірювати різними способами, стосовно різних етапів і видів економічної діяльності, на різних економічних рівнях і т. ін. Професіоналізм, компетентність економіста полягає у тому, щоб у кожному конкретному випадку забезпечити достовірність цих показників, шляхом, зокрема, порівнянності використовуваних у певному показнику результатів та витрат і точності розрахунку їх. Наприклад, при визначенні продуктивності праці слід порівнювати всю продукцію, отриману від праці за певний проміжок часу з обсягом усієї праці, витраченої на виробництво саме цієї продукції за цей самий проміжок часу. Детальніше різні показники продуктивності праці розглянемо в наступних параграфах. Під продуктивністю в широкому значенні в сучасній економічній теорії розуміють співвідношення між випуском товарів та витрачених ресурсів.                               Таблиця .1.