Деловая карьера менеджера

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………….3

1. Суть кар’єри та її види………………………………………………………………4

2. Планування кар’єри. Етапи та цілі…………………………………………….........8

3. Кар’єра і її мотивація………………………………………………………………..13

4. Мотиви для досягнення менеджерських посад……………………………………17

Висновки………………………………………………………………………………...22

Перелік використаної літератури……………………………………………………...24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Те, що раніше вважалося відхиленням  від норми, породженням буржуазного  суспільства, капіталізма, ототожнювалось із кар’єризмом, який представляв собою  незначний прояв кар’єри, - сьогодні підводиться до рангу важливого  показника розвитку людини в системі  соціальної структури, вагомого фактора  і умови покращення соціально-психологічного клімату, підвищення продуктивності праці  в організації її конкурентоздатності.

Звернення великої кількості дослідників різних областей діяльності до проблематики кар’єри породило багато визначень поняття “кар’єра”.

Кар’єра – це динамічне явище, тобто процес, який постійно змінюється і розвивається. Кар’єра може розглядатися як в вузькому, так і в широкому розумінні. В широкому розумінні поняття “кар’єра” визначається як “загальна послідовність етапів розвитку людини в основних сферах життя(сімейній, трудовій та іншій)”.

Можна виділити соціальний аспект уявлення про кар’єру з точки зору суспільства. По-перше, це відпрацьовані в процесі розвитку суспільства кар’єрні маршрути, шляхи досягнення певних висот (успіхів) в тій чи іншій сфері професійної діяльності, в тій чи іншій сфері суспільного життя. По-друге, це нерухомі уявлення про характер руху за цими шляхами, пов’язане зі швидкістю, стрімкістю, траекторією кар’єри, про використовані методи. Це відпрацьовані загальні схеми руху до успіху, а також особливості їх реалізації в житті впливають на оцінку суспільством приватних кар’єр індивідумів, виступаючи свого роду еталонами для порівняння.

Актуальністю данної теми є те, що тільки в останні декілька років тема кар’єри набула широкої популярності в колах українських вчених та практиків, що викликано реформуванням всіх основних сфер нашого суспільства, становленням ринкової економіки. Все це потягло за собою зміну відношення до багатьох поцесів і явищ, які до цього часу залишалися поза зором в силу їх негативного сприйняття.

 Ціль роботи полягає у розгляді організації ділової кар’єри. Об’єктом дослідження була взята ділова кар’єра менеджера. Предметом було обрано управлінську працю менеджера.

1.Сутність кар’єри та її види

 

Сутність кар’єри відображена  в більшості визначень цього  поняття, про що красномовно свідчать використовані в них терміни "рух" , "прогрес", "зростання", а  також підтверджується етимологією  слова " кар’єра" (що в перекладі  з італійського означає "біг").

Так під кар’єрою розуміють "активний рух людини в оволодінні та вдосконаленні  способу життєдіяльності, який забеспечує його стійкість в потоці соціального  життя", її трактують як просування людини у просторі організаційних позицій, які мають на увазі послідовну зміну функцій статусу, соціально-економічного положення. Тобто кар’єра – це процес руху на шляху оволодіння деякими цінностями, благами, які дістають визнання в суспільстві чи організації. Такими є:

     - посадові ступені;

     - рівні ієрархії;

     - ступені кваліфікаційної дробини та пов’язані з нею навички і знання людей за рівнем майстерності;

     - ранги, які відображають величину вкладу робітника у розвиток організації (вислуга років, унікальні раціональні пропозиції, вирішальні для організазії), його

положення в колективі;

При цьому варто підкреслити, що перераховані блага можуть бути розглянуті як крізь призму суб’єктивності людини, так і з точки зору його середовища (організації професійної сфери  суспільства), оцінені як у формі  відчуттів, самооцінки досягнень, так  і підкріплені визнанням їх в  середовищі у вигляді підвищення на посаді, рівня оплати і т. п. Наприклад, людина може відчувати зміни своїх  навичок, знань, але оточуючі "помітять" його професійне зростання тільки після  того, як йому підвищать кваліфікаційний  разряд. Таким чином, кар’єра – це процес професійного зрстання людини, зростання його впливів влади авторитету, статусу в середовищі, виразів його досягнень за ступенями ієрархії, кваліфікаційної драбини, винагороди, престижу.

 

 

Види кар’єри

Різноманітність і важкість явища  кар’єри відображається і в різноманітті їх видів, різноманітті підходів до її типологізації. Для того, щоб класифікувати види кар’єри треба виділити багато різних ознак, критеріїв.

Критерії класифікації видів кар’єри:

1. За середовищем вивчення; 2. За  напрямком руху робітника в структурі організації;

3. За приналежністю до визначеної  сфери професійної діяльності;

4. За характером змін, що відбуваються;

5. За напрямком змін, що відбуваються;

6. За характером напрямку процессу;

7. За ступенем стійкості;

8. За ступенем неперервності;

9. За можливістю здійснення;

10. За послідовністю обійманих посад;

11. За часом проходження ступенів  кар’єри;

За першим критерієм кар’єру традиційно поділяють на професійну та внутрішньоорганізаційну. Професійна кар’єра характеризуться тим, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку : навчання, вступ на роботу, професійне зростання, підтримка індивідуальних навичків, нарешті вихід на пенсію. Ці стадії певний працівник може пройти послідовно в різних організаціях. Поряд з професійною кар’єрою варто відокремлювати внутрішньоорганізаційну кар’єру. Вона охоплює послідовну зміну стадій розвитку робітника в рамках однієї організації. Внутрішньоорганізаційна кар’єра реалізується за трьома основними напрямками : - вертикальне - саме з цим напрямком часто пов’язують саме поняття кар’єри, так як в цьому випадку кар’єрне просування найбільш очевидне. Під вертикальним напрямком кар’єри буквально розуміється підйом на більш високу щаблину структурної ієрархії;

- горизонтальне - мається на  увазі або рух в іншу функціональну  область діяльності, або здійснення  певної службової ролі на ступені,  який не має жорсткого формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, здійснення ролі керівника тимчасової цільової групи, програми і т.п.) До горизонтальної кар’єри можно віднести також розширення чи ускладнення задач у рамках ступеню, який займається (як правило, адекватною зміною винагороди); - центрострімке - даний напрямок менш очевидний, хоча в багатьох випадках є досить привабливим для працівників. Під центрострімкою кар’єрою розуміють рух до ядра, керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недосяжні йому раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, отримання доступу до неформальних джерел інформації, окремі важливі доручення керівництва.

За змістом змін, що відбуваються в процессі кар’єрного руху, можна  виділити наступні види кар’ри: впливова, кваліфікаційна, статусна, монетарна  ( кар’єра доходу).

Вливова кар’єра пов’зана або  з формальним зростанням впливу в  організації через рух вгору  за ієрархією управління, або з  зростанням неформального авторитету працівника в організації.

Кваліфікаційна кар’єра має  на увазі професійне зростання, рух  за разрядами тарифної сітки тієї чи іншої професії.

Статусна кар’єра – це збільшення статуса працівника в організації, яке міститься або в привласненні наступного рангу за виробіток років, або почесного звання за видатний вклад у розвиток фірми.

Монетарна кар’єра – це збільшення рівня винагороди працівника, а саме: рівня оплати праці, обсягів та якості соціальних пільг, які йому надаються. Як підстава для класифікації можуть бути використані характеристики протікання кар’єрного розвитку.

За характером протіканн розрізняють  лінійний та нелінійний типи кар’єри. При лінійному типі розвиток відбувається рівномірно та неперервно, тоді як нелінійний тип характеризує рух, який здійснюється скачками. Як окремий випадок таких типів відокремлюють застій (стагнацію), стадію відсутності будь-яких вагомих змін в кар’єрі.За ступенем стійкості, неперервності виправданий поділ кар’єри на стійку та нестійку, перервну та неперервну.

За можливістю здійснення кар’єру  поділяють на потенційну (збудований людиною його власний життєвий трудовий шлях на підставі особистих планів, потреб, навичок, цілей) та дійсну (те, що вдалося досягнути протягом певного часу).

За швидкістю, послідовністю проходження  ступенів кар’єрної драбини розрізняють  швидкісну, нормальну, суперавантюрну, авантюрну, типову, послідовно-кризову  та інші види кар’єри. Крім того можно застосувати типологізацію кар’єри за ознакою приналежності до певної галузі професійної діяльності, певної професії. Наприклад, кар’єра менеджера, кар’єра юриста, вчителя і т.д. Кар’єра менеджера у вигляді вище сказаного представляє собою найбільш важкий вид професії. По-перше, вона охоплює усі вищевказані типи кар’єрного процесу, поглинає в себе всі властивості, властиві кар’єрі загалом. Вона може міститись як в рухові менеджера по ступеням ієрархії, так і в удосконаленні його професіоналізму при русі менеджера по професійним ланкам організаційної структури. По-друге, сама професія "менеджер", яка означає тип керівника, орієнтованого на діяльність в умовах ринкової економіки, являє собою складне утворення, для оволодіння нею необхідно мати найбільш високоорганізовані особистісні якості та навички, володіти найбільш складними практичними навичками, і все це має великий вплив на особливості кар’єри в даній професійній діяльності. По-третє, будучи важливою фігурою в організації, менеджер своїм професійним зростанням в багатьом зумовлює зростання організації в цілому, і особливості організації в багатьом взаємообумовлені особливостями особистості менеджера, що також накладає великий слід на характер кар’єри. Будучи провідниками в життя програм по досягненню цілей організації, відповідальними за успішність їх здійснення, менеджери, по суті, уособлюють собою саму організацію, називаючись носіями та "сіятелями" її культури, образу.

Далі, менеджер, будучи в більшому чи меншому ступені (все залежить від його положення в ієрархії) "законодавцем" правил гри внутрі організації і одночасно її творцем, і споживачем системи кар’єрного руху. Він відтворює соціальний контекст, суть трудової діяльності в рамках організації і для підлеглих і для себе.

Таким чином, кар’єра менеджера  як об’єкт дослідження представляє  собою складне, комплексне, багатоаспектне явище, і для найбільш повного  адекватного його вивчення необхідно  спиратися на перераховані принципи, правила та вимоги до здійснення дослідження  кар’єри загалом, враховуючи при  цьому особливості кар’єри менеджера  як такої [3].

2. Планування кар’єри. Етапи та цілі

 

Головна задача планування і реалізації міститься в забеспеченні взаємодії  професійної і внутрішньоорганізаційної кар’єр. Ця взаємодія обумовлює здійснення низки задач, а саме:

- досягнення взаємозвязку цілезабеспечення  організації і окремого працівника;

- забезпечення напрямку планування  кар’єри на окремого працюючого  з метою обліку його специфічних потреб і ситуацій;

- забезпечення відкритості процесу  управління кар’єрою;

- усунення "кар’єрних перешкод", в яких практично не з’являються  можливості для розвитку працівника;

Як показує практика, часто працівники не знають своїх перспектив в даному колективі, що свідчить про погану постановку роботи з персоналом, відсутність планування і контролю кар’єри в організації. Планування і контроль ділової кар’єри містяться в тому, що, починаючи з моменту прийняття працівника до організації і закінчуючи ймовірним звільненням з роботи, необхідно організувати планомірне горизонтальне та вертикальне його просування за системою посад чи робочих місць. Працівник повинен знати не тільки свої перспективи на короткотерміновий і довготерміновий період, але і те, яких показників він повинен досягти, щоб розраховувати на підвищення. Наведемо приклад: однією із фірм планування кар’єри є система пожиттєвого найму, поширена в Японії. Ця система виникла після Другої світової війни і довела свою життєздатність й ефективність. Суть системи в тому, що людина, отримавши освіту, вступає на роботу в компанію і працює там до виходу на пенсію. За цей час працівник може змінити декілька місць, змінити сферу діяльності, просунутись по службі і все це в рамках однієї компанії. Переваги пожиттєвого найму в тому, що кожний працівник подумки напряму пов’язує себе з компанією, на яку він працю, розуміє що його власне процвітання залежить від процвітання його компанії. Система створює впевненість у завтрашньому дні, працівник майже гарантований від звільнення. Разом з тим пожиттєвий найм має серйозні обмеження: ця система в Японії поширюється тільки на 25-30% працівників в крупних компаніях; у випадку погіршення фінансового стану компанії все одно проводять звільнення: узгодження про гарантію зайнятості не записані в офіційних документах. Японська система пожиттєвого найму – це одна із форм гарантованої зайнятості. В наш час у світі зростає інтерес до гарантій збереження роботи. Для цього існують й інші, крім вже зазначених причин: