Бізнес- план

Наявність на підприємстві правильно  розробленої та затвердженої посадової  інструкції з якою ознайомили працівника, коли приймали його на роботу, допоможе уникнути багатьох проблем у разі виникнення трудового спору між  працівником і власником підприємства.

Отже, склавши текст посадової  інструкції, слід належним чином оформити цей документ із зазначенням таких  обов’язкових реквізитів:

07 – назва підприємства;

10 – назва виду документа  (ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ);

11 – дата документа;

12 – реєстраційний індекс документа;

17 – гриф затвердження документа;

19 – заголовок до тексту документа;

21 – текст документа;

23 – підпис;

25 – візи документа.

Затверджує посадові інструкції керівник підприємства або за його дорученням один із заступників керівника.

Ознайомившись з інструкцією, працівник, якого приймають на зазначену  в цьому документі посаду, має  розписатись і поставити відповідну дату.

Зміни та доповнення до посадових  інструкцій можна вносити лише на підставі наказу керівника підприємства за згодою працівника.

Наказ про внесення змін і доповнень  до посадової інструкції видається  в разі перерозподілу обов`язків  між працівниками у зв`язку зі скороченням  чисельності персоналу, раціональним розподілом праці.

У разі зміни назви підприємства, його структурного підрозділу або посади до посадових інструкцій також вносяться  відповідні зміни. (Додаток 1)

 

1.2. Положення

 

П о л о  ж е н н я – це правовий акт, який установлює основні правила організаційної діяльності державних підприємств та установ, їхніх структурних підрозділів – визначає порядок утворення, права, обов’язки та організацію роботи.

За змістом розрізняють  такі положення:

• про підприємства, організації, установи, фірми, заклади й т. д., їхні структурні підрозділи — комісії, бюро, групи тощо з регламентацією порядку їх утворення, структури, функцій, компетенції, обов'язків та організації роботи;

• що регулюють сукупність організаційних, трудових та інших відносин із конкретного питання;

• про організацію й  проведення різних заходів — культурно й спортивно-масових конкурсів, оглядів тощо; структуру й зміст таких положень визначають установи, які є організаторами заходів.

За виготовленням положення  бувають типові та індивідуальні. Типові положення розробляють вищі органи для системи підприємств, організацій, установ, фірм, а індивідуальні — створюються за вказівкою керівництва на підставі типових положень безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях, фірмах. Проект положення підписує керівник структурного підрозділу, а затверджує керівник вищого рангу, якому безпосередньо підпорядковується даний підрозділ. На другому примірнику в разі потреби оформляють реквізити погодження й позначку про виконавця.

 

Види положень та їх особливості

 

Група	Для кого розробляється	Приклади організацій	Ким затверджується
Типові (загальні)	Для систем установ і  підприємств	Міністерства, наукові заклади, фонди  тощо	Вищими органами державної влади  та управління
Індивідуальні	Для певної організації, структурного підрозділу шляхом конкретизації типового положення	Положення про управління комунальною  власністю, положення про відділ маркетингу	Вищою установою, якій підпорядковано підприємство, організація, керівником підприємства

 

Положення про підприємство затверджується розпорядчим документом вищого органу.

Положення набуває чинності з дня його затвердження (або дати, зазначеної в розпорядчому документі, яким затверджено положення).

Положення оформляють на загальних або спеціальних бланках  формату А4. Якщо положення не виходить за межі підприємства, то його можна оформляти на чистих аркушах паперу.

Заголовок до тексту може поєднуватися з назвою виду документа, наприклад: «Положення про психологічну службу системи освіти України», «Положення про Міністерство фінансів України».

Текст положення, як правило, поділяють на розділи, кожен з  яких може мати підрозділи, пункти, підпункти, котрі нумерують арабськими цифрами. Іноді в тексті зазначають лише пункти.

   Реквізити положення:

01 – зображення Державного герба  України;

07 – назва установи, що видає  документ;

08 – назву структурного підрозділу  організації;

10 – назва виду документа;

11 – дата;

14 – місце видання документа;

17 – гриф затвердження;

19 – заголовок до тексту документа;

21 – текст;

23 – підписи вищої інстанції  чи керівних осіб названої  в Положенні установи.

Текст містить такі розділи:

1) загальні положення – преамбулу  (від лат. preambulus – той, хто передує), або вступну частину, де зазначається мета створення підприємства та його головні завдання;

2) основні  завдання;

3) функції;

4) права  та обов’язки установи та її  керівних органів;

5) керівництво;

6) взаємовідносини;

7) майно  і кошти;

8) виробнича  та господарська діяльність;

9) контроль, перевірка та ревізування  діяльності. (Додаток 2)

 

1.3. Правила

 

П р а в  и л а – це службові документи організаційного характеру, в яких викладаються настанови, норми або вимоги, що регламентують певний порядок якихось дій, поведінку тощо.

 Групи правил:

1. Внутрішнього трудового розпорядку.
2. Підготовки документації до здавання в архів.
3. Експлуатації.

   Реквізити правил:

10. — назва виду документа (правила);
11. — дата;
12. — індекс;

14 — місце видання;

17 — гриф затвердження;

19 — заголовок до тексту (може поєднуватися з назвою виду документа);

21 — текст (може складатися  з розділів, підрозділів, пунктів,  підпунктів);

23. — підпис;
24. — гриф погодження (оформляють у разі потреби на другому

примірнику);

25  — візи (оформляють у разі потреби на другому примірнику);

28 — позначка про  виконавця (оформляють у разі  потреби на другому примірнику).

За формою й змістом  правила подібні до інструкцій; іноді  вони становлять їхню складову частину (наприклад, «Правила оформлення вихідних документів», «Правила обліку й реєстрації листів громадян» входять до «Інструкції з діловодства»). Оформляють правила на загальних або спеціальних бланках формату А4. Доцільно використовувати бланки з кутовим розташуванням постійних реквізитів, оскільки має бути гриф затвердження.

Правила обов'язкові для  виконання кожним, кого вони стосуються, тому їх можна віднести до правових документів.

Так, «Правила внутрішнього трудового розпорядку» мають на меті зміцнення трудової й виконавської дисципліни, правильну організацію праці та відпочинку, повне й раціональне використання робочого часу, підвищення якості й продуктивності праці. Вони обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства.

Правила (витяг із правил) мають вивішуватися на видному місці, тому допускається художнє оформлення їх. (Додаток 3)

 

1.4. Статут

 

С т а т  у т (лат. statutum, від statuo встановлюю, вирішую) – це юридичний акт, який визначає структуру, функції і права підприємств, установ, організацій, кооперативів, малих підприємств, спільних підприємств, спортивних товариств, політичних партій, а також окреслюють їхнє правове становище, мету діяльності, основні принципи; це закон для виконання. Статути господарських організацій визначають членство, керівні органи, порядок їх виборів.

Статут після затвердження повноважним органом передають  на реєстрацію до відповідних державних органів. Для товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), приватних (ПП) і малих (МП) підприємств таким органом є районна державна адміністрація за місцем юридичної адреси, вказаної в статуті, де підприємству видається свідоцтво про реєстрацію із зазначенням реєстраційного номера та юридичної адреси.

Лише після реєстрації підприємство має право розпочати  свою діяльність.

   Статут – це зведення  правил, які регулюють:

1. основи організації та діяльність підприємств певної галузі;
2. умови створення, будову та діяльність конкретного підприємства;
3. конкретну сферу діяльності організації.

Статути бувають типові і індивідуальні. Типові розробляють для певних систем установ і затверджуються вищими органами держави. Індивідуальний статут укладається для певної установи чи організації шляхом конкретизації  типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується зазначена установа.

 

Види статутів та їх основна характеристика

 

Група	Для кого розробляється	Приклади організацій	Ким затверджується
Типові (загальні)	Для певних груп, організацій, підприємств, товариств	Акціонерні товариства (АТ), малі підприємства (МП), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)	Вищими органами державної влади  та управління, з’їздами громадських  організацій
Індивідуальні	Для певної організації шляхом конкретизації  типового статуту	АТ „Мальва”, МП „Колобов”, ТОВ „Ера”	Вищою установою, якій підпорядковується  підприємство, організація

 

 

Статут є основою для розробки положення про структурний підрозділ.

    Реквізити статуту:

10 – назва виду документа;

11 – дата;

17 – гриф затвердження;

19 – заголовок до тексту;

21 – текст;

24 -  гриф погодження документа;

32 – запис про державну реєстрацію.

  

Текст статуту складається з  розділів:

1. Загальні  положення

2. Цілі й предмет діяльності

3.Фонди  товариства

4.Зовнішньоекономічна  діяльність

5. Права та обов’язки засновників

6. Порядок розподілу прибутків  і відшкодування збитків товариства

7. Майно товариства

8. Форс-мажор

9. Зміни  законодавства

10. Органи  управління товариства

11. Реорганізація  та ліквідація товариства

12. Набуття Статутом чинності, зміни  й доповнення до Статуту та ін.

Для чіткого викладення змісту статуту й кращого сприйняття тексту його поділяють на розділи (статті), підрозділи, пункти, підпункти, котрі нумерують арабськими цифрами.

Усі зазначені вище реквізити, як правило, оформляють на окремому аркуші паперу – титульній сторінці.

Зміст статуту має бути постійно істинним, тобто в разі потреби в нього слід уносити доповнення та зміни. Мета створення й діяльність підприємства, зазначені в статуті, не повинні суперечити чинним законам України та іншим державним нормативно-правовим актам.

Статути оформляють на аркушах  паперу формату А4 друкарським способом.

 

Усі аркуші зшивають, прошнуровують  і скріплюють печатками.

Статут не належить до секретних  документів і не містить таємної інформації. Його повинні надавати на вимогу ревізійним комісіям, державним контролюючим органам, представникам судових і слідчих органів, податкової інспекції, партнерам по бізнесу та ін.

Статути слугують підставою  для розробки положень, правил та інших документів, що створюються на підприємствах.

Статути господарських  організацій мають свої особливості. В цих статутах  визначаються порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

Статут орендного підприємства визначає: мету і завдання підприємства, виробничо-господарську діяльність, утворення і використання коштів, створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві, відповідальність працівників, органи самоврядування, права й обов`язки загальних зборів орендарів, права й обов`язки дирекції, права й обов`язки директора, відповідальність органів самоврядування і їхніх членів, прийняття ухвал і передавання повноважень.