Антикризове фінансове управління

3.Три  основних підходи до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства: 

а) розрахунок індексу кредитоспроможності;  

б) використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;  

в) оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу.

 Систему  прогнозування В. Бівера: 
 

• відношення Cash-flow до позичкового капіталу;
• відношення чистого прибутку до валюти балансу;
• відношення позичкового капіталу до валюти балансу;
• відношення оборотних активів до поточних зобов’язань (показник покриття);
• відношення робочого капіталу до валюти балансу;
• відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями і поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

Система показників Вайбеля: 

• відношення позичкового капіталу до валюти балансу;
• відношення оборотних активів до поточних зобов’язань (показник покриття);
• відношення Cash-flow до поточних (короткострокових) зобов’язань;
• відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (без амортизації);
• відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365;
• відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365.

Найвідомішими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (1964), модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Модель  прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має також назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств). Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012X1 + 0,014X2 + 0,033X3 + 0,006X4 + 0,999X5 .

Це п’ятифакторна модель, де чинниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X1 —  робочий капітал / валюта балансу;

X2 —  сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X3 —  звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;

X4 —  ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав)/ позичковий капітал;

X5 —  чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу.

Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками: 
 

по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації; 

по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання; 

по-третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).