Антикризове фінансове управління

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Ноября 2011 в 23:29, творческая работа

Описание работы

Зміст і завдання антикризового фінансового управління підприємством.
Поняття і фінансова оцінка банкрутства.
Методи прогнозування банкрутства підприємства.

Работа содержит 1 файл

Антикризове фінансове управління.pptx

— 315.43 Кб (Скачать)

ІНДЗ

на  тему: 
 
 
 

                                                               Виконав:

                                                                                   Студент групи ФМ-52

                                                                          Сергієв Євгеній 

Антикризове фінансове управління

    ПЛАН

    1. Зміст і завдання антикризового фінансового управління підприємством.
    2. Поняття і фінансова оцінка банкрутства.
    3. Методи прогнозування банкрутства підприємства.

1.Антикризове  управління фінансами  

це особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи. Головне завдання антикризового фінансового мене-джменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства.

по-перше, - це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів; 

по-друге, - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання. 

Антикризове фінансове управління підприємством слід розглядати в двох аспектах:

Функціональні аспекти антикризового фінансового управління 

Фази антикризового управління фінансами:  

  • діагностика наявних проблем;
 
  • загальне формулювання цілей та розробка антикризової стратегії;
 
  • оперативне планування;
 
  • прийняття рішення та реалізація планів;
 
  • внутрішній та зовнішній контроль;
 
  • рапортування (рекомендації щодо корекції планів та діяльності).

Інституційні Аспекти Антикризового Фінансового Управління 

До інституцій та осіб, які, для виконання функцій антикризового менеджменту, залучаються (чи призначатися) ззовні належать:  

  • керуючі санацією, які призначаються відповідно до рішення господарського суду;
 
  • представники банківських установ чи інших кредиторів у рамках заходів щодо супроводження проблемних кредитів, у томі числі консорціумних;
 
  • контролюючі органи, наприклад, податкові;
 
  • тимчасова адміністрація, яка призначається НБУ з метою фінансового оздоровлення банку у разі істотної загрози його платоспроможності;
 
  • аудитори, незалежні експерти, консультанти.

Фінансова група цілей антикризового

управління: 

  • підвищення платоспроможності,
  • підвищення і запобігання зниженню ліквідності,    
  • мінімізація наслідків фінансової кризи.

Виробничі цілі антикризового управління: 

  • зниження відсотка браку;
  • запобігання моральному зносу обладнання;
  • підтримка інноваційної активності;
  • організація виробництва без простоїв.

Організаційні цілі антикризового управління: 

  • стабільні комунікаційні процеси між відділами;
  • формування гнучкої до кризи організаційної 

   структури підприємства.

Кадрові цілі антикризового управління: 

  • зниження плинності кадрів;
  • запобігання різноманітних криз у робочому колективі
  • (психологічним, байдужості до праці, кризі
  • взаємовідносин).

головні завдання антикризового

управління: 

− своєчасне діагностування передкризового стану підприємства і вжиття необхідних заходів щодо прогнозування кризових явищ;

− усунення неплатоспроможності, формування фінансової стійкості підприємства, мінімізація наслідків фінансової кризи;

− запобігання зниженню інвестиційної привабливості, скороченню власних коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності, залученню значних коштів, які можуть призвести до фінансових труднощів чи фінансової кризи;

− моніторинг і постійний аналіз кадрової політики підприємства, вжиття заходів щодо зменшення плинності кадрів та формування стабільно постійного персоналу;

− аналіз відхилень в інноваційній активності підприємства;

− постійне дослідження збутової діяльності підприємства і своєчасне реагування на значні відхилення.

Функції в антикризовому управлінні 

планування – це процес визначення цілей організації та їх змін, стратегій і програм антикризової стабілізації, ресурсів для їх досягнення; 

мотивація – система заохочень і санкцій, що стимулює зацікавленість усього колективу і кожного працівника у зростанні ефективності діяльності підприємства з метою найшвидшого виходу з кризи; 

організація – формування оптимальної структури й обсягу використовуваних коштів, апарату управління і кадрів для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; 

контроль  – прогнозування відхилень від намічених цілей для своєчасного оперативного внесення змін, спрямованих на

підвищення ефективності антикризовихзаходів.

2. Технологія порушення та проведення процедури банкрутства щодо підприємства-боржника передбачає такі головні етапи її здійснення: 

  • мирова угода;
 
  • досудова санація (інвестування капіталу);
 
  • судова санація, включаючи і реструктуризацію підприємства-боржника;
 
  • банкрутство і ліквідація.

Комплексне застосування нормативно-правової бази з питань банкрутства, призведе до таких результатів: 

  • застосування процедур банкрутства, особливо санації боржників, прискорить відродження виробництва, забезпечить робочі місця як на конкретних підприємствах, так і в регіонах;
 
  • в результаті застосування процедур як санації, так і ліквідації боржників прискоряться процеси появи реальних, а значить, і ефективних власників, стосовно державних підприємств – прискоряться процеси їх роздержавлення;
 
  • за рахунок розширення кола учасників арбітражних процесів, формування, ведення та користування єдиною базою даних про підприємства-банкрути процеси санації або ліквідації будуть більш прозорі, контрольовані, а також докорінно зміниться ситуація щодо недопущення суб'єктивних помилок при підготовці і прийнятті рішень суддями, наглядовими інстанціями і таке інше;
 
  • користування єдиною базою даних про підприємства-банкрути дозволить оперативно аналізувати процеси банкрутства і на основі позитивних і негативних тенденцій готувати зміни до нормативно-правової бази, виробляти пропозиції щодо програм дії Кабінету Міністрів України як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Фактори неплатоспроможності, що впливають на зовнішнє середовище: 
 
 

  • форсовану лібералізацію економічної діяльності в умовах відсутності конкуренції;
 
  • недостатній розвиток ринкової інфраструктури;
 
  • непередбачувані зміни нормативно-правової бази;
 
  • непристосованість українських підприємств до існування в умовах ринкової економіки, зумовлену розглянутими вище причинами;
 
  • значне зменшення сукупного попиту на продукцію вітчизняного виробництва у зв'язку з падінням купівельної спроможності населення та споживачів інших категорій;
 
  • відсутність протекціоністської політики з боку держави.

Внутрішні фактори, що визначають кризовий стан підприємства, можуть бути зведені до двох основних груп: 
 

1) відставання від вимог ринку (за асортиментом, що пропонується, за ціною, якістю та ін.);

2) незадовільне фінансове керівництво підприємством. Аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів діяльності підприємств, що перебувають у кризовому стані, дав змогу виділити дві основні категорії:

  • еріодично неплатоспроможні підприємства, тобто підприємства, що тимчасово перебувають у кризовому стані й мають потенційні можливості вийти з нього;
  • підприємства-банкрути.

Діагностика банкрутства підприємства: 

по-перше, банкрутство певного суб'єкта господарювання має суттєві негативні наслідки не лише для його власників, а й для широкого кола господарських партнерів (постачальників, сумісників), робітників і держави в цілому у зв'язку з порушенням (чи подальшою розбалансованістю) макро-економічної рівноваги; 

по-третє, розробка ефективної методології діагностики ймовірності банкрутства сприятиме об'єктивнішій оцінці життєздатності підприємств, доцільності їх санації для відновлення нормальної життєдіяльності в інтересах як самого підприємства, так і держави в цілому. 
 
 
 

по-друге, від об'єктивності оцінки ступеня ймовірності банкрутства підприємства залежить його інвестиційна привабливість, вартість підприємства, що також негативно позначається на економічних інтересах держави; 
 
 

Види підходів діагностичних процедур банкрутства: 

Система фінансових коефіцієнтів. До складу фінансових коефіцієнтів, що пропонуються для використання, різні дослідники включають різну кількість і перелік показників. Вони розраховуються на матеріалах звітного (чи аналітичного) балансу підприємства, прості для розрахунку і практичного використання. Але їм притаманна суттєва вада – статичність оцінки, неможливість розглядати виникнення ситуації банкрутства як результат розвитку кризи підприємства. 

Спеціальні узагальнюючі показники загрози банкрутства. Аналіз системи фінансових показників дозволяє виявити слабкі місця в економіці підприємства, охарактеризувати стан його справ (ліквідність, фінансову стійкість, ефективність використовуваних ресурсів, віддачу активів і ринкову активність)

Информация о работе Антикризове фінансове управління