Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність туристичного підприємства

 Усі  окремі складові зовнішнього  середовища взаємопов’язані, тобто  зміни однієї (наприклад, політичної  чи економічної) призводять до  значних змін в інших (наприклад,  у соціально-демографічній чи  правовій). Це відбиває складність  зовнішнього середовища. Як зазначалося,  найбільш доцільним підходом  до вивчення загального зовнішнього  середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати  не лише зміни в межах окремих  складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив. 

 При  побудові системи факторів для  аналізу зовнішнього середовища  потрібно враховувати такі властивості: 

- взаємозв’язок  факторів, що характеризуються силою,  з якою зміна одного фактора  впливає на інші фактори зовнішнього  середовища;

- складність  системи факторів, що впливають  на організацію, зумовлена кількістю,  різноманітністю зв’язків і наслідків  впливу;

- динамічність  і рухомість, тобто відносна  швидкість і різні темпи змін  факторів середовища;

- невизначеність  інформації про середовище та  невпевненість у її точності.

 Треба  зважати й на те, що взаємодія  організацій чи окремих підприємств  з оточенням має певну специфіку:  окремі компоненти середовища  по-різному впливають на окремі  підприємства. Ступінь впливу залежить, як правило, від розмірів і  галузевої належності підприємства, територіального розміщення та  якості управління тощо. Головний  висновок тут такий: кожне підприємство  має з’ясувати для себе, які  саме із зовнішніх факторів  найсуттєвіше впливають на їхню  діяльність, і ретельно досліджувати  їх.

 Іноді  доцільно використовувати кількісні  оцінки впливу окремих складових  середовища на діяльність підприємств  конкретної країни.

 Однак  недостатньо лише визначити вплив  середовища на організацію чи  підприємство, важливо сформувати  певні «відповіді» на цей вплив.  

 Кожну  складову зовнішнього середовища  можна аналізувати різними способами:  побудова сценаріїв і економіко-математичних  моделей для виявлення взаємовпливу  факторів тощо. Найпоширенішою є  таблична форма, що використовується  для концентрації інформації, дібраної  з періодичних видань, отриманої  в ході співбесід, конференцій,  із письмових довідок експертів  тощо.

 Недостатньо  лише проаналізувати вплив зовнішнього  та внутрішнього середовищ у  розрізі їх окремих підсистем,  поставити діагноз про конкурентоспроможність  підприємства, треба обгрунтувати  значущість і рівень впливу  на подальший розвиток організації  окремих факторів та їхніх  груп. Для цього всі фактори,  що розглядаються, потрібно віднести  до позитивно чи негативно  діючих, які дістали назву можливостей  (шансів) і загроз відносно зовнішнього  середовища, сильних і слабких  сторін діяльності підприємства  відносно внутрішнього середовища.

 Відомо, що не буває явищ або подій,  які мали б лише позитивні  чи негативні наслідки, тому кожний  з факторів зовнішнього або  внутрішнього середовища повинен  мати всебічну оцінку механізмів  і результатів впливу. Крім того, треба мати на увазі, що аналіз  середовища здійснюють певні  особи, які можуть по-різному оцінювати явища та події, розробляти різноманітні заходи щодо поведінки підприємства в тих чи інших умовах. Основне правило все ж є: потрібно аналізувати зовнішнє та внутрішнє середовища в їхньому взаємозв’язку та залежності.

 Стратегічний  баланс — це певне поєднання  негативно та позитивно впливаючих  на діяльність підприємства факторів (загроз і можливостей), що об’єктивно  існують у зовнішньому оточенні  підприємства та суб’єктивно  оцінені керівниками, з відносно  сильними та слабкими сторонами  у функціонуванні підприємства. До того ж, найбільші загрози  виникають тоді, коли негативний  розвиток ситуації в середовищі  накладається на слабкі сторони  підприємства; можливості — це  ситуації в зовнішньому середовищі, позитивний процес чи явище,  при яких підприємство має  змогу проявити свої сильні  сторони. Потрібно своєчасно виявляти  загрози з метою запобігання  кризі підприємства, а знання  про потенційні можливості дає  змогу заздалегідь підготуватися  до найбільш ефективного їх  використання.

 В  цих умовах підвищується роль  керівника-стратега, який розробляє  ті чи інші заходи щодо зведення  стратегічного балансу, оскільки  можна розробити неадекватні  заходи, що «гасять» можливості, приймаючи їх за загрози. 

 З  огляду на це треба зважати  на такі особливості SWOT-аналізу:

1) суб’єктивність  характеру добору факторів, що  складають сильні/слабкі сторони  підприємства за ступенем їхньої  важливості, а також специфіку  сприймання менеджерами впливу  факторів зовнішнього середовища;

2) імовірність  і ризик віднесення факторів  до тієї чи іншої групи (минулі  переваги можуть у майбутньому  стати недоліками, і навпаки);

3) швидко  змінюючись, середовище потребує  постійної уваги до себе.  
 
 
 
 

   Висновки  і пропозиції 

Отже, проаналізувавши  усе вищевикладене, можна зробити  наступні висновки та надати пропозиції:

Будь-яке  підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є  початковим етапом формування стратегії  діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії  і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження  трьох його складових:

- макросередовища;

- мікросередовища;

- внутрішнього  середовища.

Під зовнішнім  середовищем розуміються всі  умови і фактори, що виникають  у суспільно-економічному житті  країни, незалежно від діяльності підприємств, але впливають на стан його внутрішнього середовища. Під  внутрішнім середовищем розуміється  весь господарський механізм підприємства, тобто його фінансовий потенціал, матеріально-технічна база, торговельні, виробничі, управлінські та інші структури.

До зовнішніх  відносяться фактори, що генеруються  макрооточенням і безпосередньо  оточенням фірми. На них фірма  впливати не може, але повинна враховувати  їх у своїй діяльності.

До цих  факторів можна віднести:

- загальнополітичний  стан у державі;

- зовнішньополітичні  та економічні зв’язки з іншими  державами;

- регулююча  роль держави;

- експортно-імпортні  відношення;

- наявність  конкурентів у даній галузі;

- раціональне  розміщення виробничих сил;

- наявність  джерел сировини;

- загальний  рівень техніки та технології;

- розвиток  спеціалізації та концентрації  виробництва;

- існуюча  система управління промисловістю  та ін.

Зовнішнє  оточення організації можна представити  у вигляді двох сфер:

1) спільне  зовнішнє оточення організації  (або середовище непрямого впливу), яке формується під впливом  політичних, правових, соціально - культурних, економічних, технологічних, національних  та міжнародних процесів, а також  процесом природокористування;

2) безпосереднє  ділове оточення організації  (або середовище прямого впливу), яке створюють покупці, постачальники,  конкуренти, ділові партнери, профспілки, а також регулюючі служби та  такі організації як адміністративні  органи, ділові об’єднання, і асоціації  та ін.

Загальне  зовнішнє оточення формується під впливом  політичних, правових, соціально-культурних, економічних, технологічних, національних, та міжнародних процесів, а також  процесом природокористування.

В стратегічному  управлінні зовнішнє середовище розглядається  як сукупність двох відносно самостійних  підсистем: макросередовище і безпосереднє оточення.

Всі фактори  соціуму позитивно впливають  на подальшої діяльності Вінницького бюро подорожей та екскурсій, оскільки всі вони пов’язані з підвищенням попиту на турпослуги, прагненню до нових подожей, що позитивно відіб’ється на фінансовій діяльності бюро.

Це так  само стосується і факторів технологічного середовища, оскільки збільшення асортиментів, удосконалення існуючої турпродукції, програмного забезпечення зможуть  виділити Вінницьке бюро подорожей та екскурсій серед конкурентів і покращити його діяльність.

Туристичне  підприємство діє на ринку в більшості  випадків за умов значної конкуренції. Це конкурентне середовище, яке складається  з умов взаємодії між туристичними фірмами в відповідних сегментах  ринку, характеризує ступінь розвиненості ринкових відносин, оскільки саме конкуренція  є рушійною силою ринкових процесів.

Список  використаних джерел

1. Закон України «Про підприємство».
2. Закон України «Про конкуренцію».
3. Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. М.: 1996.
4. Айгистова, Забаев, Сеселкин. Введение в бизнес туроперейтинга. - М.: Российская международная академия туризма, 1996. - 104 с.
5. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. - Одесса,: Черноморье, 1997, - 160с. 9 Данько Т. П. Управление маркетингом. - М.: Инфра - М, 1997. - 280 с.
6. Грузинов В.П. Экономика предприятия. М.: 1998.
7. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоспособности предприятия. Х.: Основа, 1995.
8. Кирилов, Волкова. Маркетинг в туризме. - С-П.: С-Петербургский университет, 1996. - 184 с.

9.   Мостенська Т.Л., Новак В.О., Луцький М.Г., Міненко М.А. Менеджмент. Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 690с.

10. Гуріна Г.С., Луцький М.Г., Мостенська Т.Л., Новак В.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності.- Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 425с.

11.  Новак В.О., Симоненко Ю.Г., Луцький М.Г., Матвєєв В.В. Інформаційні системи в менеджменті.- Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 411с.

12. Мостенська Т.Л., Новак В.О., Луцький М.Г., Симоненко Ю.Г. Корпоративне управління. - Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 436с.

13. Новак В.О. Основи теорії управління. Навчальний посібник.- К.: НАУ, 2002. – 236 с.

14.  Родченко В.В., Новак В.О. Менеджмент.- Навчальний посібник.-К.: НАУ, 2002. -400с.

15. Родченко В.В. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник.-К.: МАУП, 2000. -240с.

16. Новак В.О., Макаренко Л.Г., Луцький М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту. - Навчальний посібник, К.: Кондор, 2006 - 462с.

17. Паламарчук В. А. Економіка і організація виробництва: Навчальний посібник / Л.О. Городецька, Е.Д. Дмитренко, В.А. Паламарчук, О.І. Туз. – К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2010. – 400 с.

18. Паламарчук В. А. Статистика: Навчально-методичний посібник. К. : НАУ, 2000. – 88 с

19. Дяченко Т.О. Основи менеджменту. К.: Кондор.2010.-176 с.

20.  Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 568 с.

21. Скібіцький О. М., Жаворонкова Г.В. Сівашенко Т. В., Туз О. І. Управління конфліктами. Навчальний посібник. – К.:Кондор, 2010.

22. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 406 с.

23. Скібіцький О. М. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 312 с.

24.  Скібіцька Л. І., Жаворонкова Г.В., Туз О. І.,Сівашенко Т. В. Управління інвестиціями та інноваціями. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2010.

25. Скібіцька Л. І., Скібіцький О. М. Менеджмент підприємницької діяльності. Книга перша: Організація бізнесу. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2010. – 820 с. (Гриф МОН України. Лист № 1.4/18-Г-2293 від 31.10.08)

26. Скібіцька Л. І., Дяченко Т. О. Організаційна культура та корпоративний імідж підприємства. Навчальний посібник.- К.: Освіта України, 2010, 333 с.