Аналіз сиситеми менеджменту на прикладі власної фірми-легенди ПП «Солодке життя»

   Бухгалтер організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх операцій з виготовлення продукції; складає і подає у встановлені строки фінансової звітності.

   Економіст розробляє і організовує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції; проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів.

   Реалізатор 1,2 реалізують виготовлену продукцію. 

     -Лінійна  організаційна структура розподілу праці

     -4 рівня управління

     -Ступінь  складності структури:проста,тому  що працівники та організаційні одиниці об'єднані у великі функційні відділи, такі як відділ з виготовлення солодощів,відділ кадрів,фінансовий відділ, відділ реалізації. За інтеграцію та координацію відповідають директор і менеджери вищого рівня.

     -Ступінь  формалізації:фомалізована.

     -Ступінь  централізації:централізована,тому  що кількість розв’язків прийнятих на середньому й низовому рівнях велика. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4

     Мотивація - це процес спонукання людини або групи  людей до досягнення цілей організації  і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і т. п. У широкому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки взагалі. В процесі праці у людей цілеспрямовано формується заінтересоване відношення до неї та її результатів, оскільки мотивація посилює бажану поведінку людини, дає напрямок поведінки і грунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах або на мотивах і стимулах. Для формування трудової мотивації найбільше значення має характер засвоєних індивідуумом трудових норм і цінностей, що придають зміст усій подальшій трудової діяльності, що визначають спосіб життя.

     Мотивація праці - найважливіший фактор результативності роботи, і в цій якості вона складає  основу трудового потенціалу працівника, тобто всієї сукупності властивостей, що впливають на виробничу діяльність. Трудовий потенціал складається з психофізіологічного потенціалу (здібностей і схильностей людини, її здоров'я, працездатності, витривалості, типу нервової системи) і особистісного (мотиваційного) потенціалу. Мотиваційний потенціал відіграє роль пускового механізму, що визначає, які здатності й у якому ступені працівник буде розвивати і використовувати в процесі трудової діяльності. Системи матеріального стимулювання повинні бути прості і зрозумілі кожному працівнику,бути гнучкими, що дають можливість відразу ж заохочувати кожен позитивний результат роботи. Розміри заохочення повинні бути економічно і психологічно обґрунтовані (більше і рідше; частіше, але менше). Заохочення персоналу важливо організувати за такими показниками, що сприймаються кожним як правильні.

     Системи заохочень повинні формувати  в працівників відчуття справедливості матеріальних винагород і сприяти  підвищенню зацікавленості працівників  у поліпшенні не тільки індивідуальної роботи, але і роботи в «ділових стосунках» з іншими співробітниками. Працівники повинні бачити чіткий взаємозв'язок між результатами.

     Матеріальна мотивація працівників до праці:

     1)заробітна  плата на вередньому рівні  у місті для кожної категорії  персоналу.

     2)до  заробітної плати додається % від виконання роботи зверх  норми.

     3)премії:за  сумлінну працю та перевиконання  плану,за залучення нових клієнтів.

     Моральна  мотивація працівників до праці:

     1)відпустка  1 раз на рік

     2)можлівість  кар’єрного зростання

     3)занесення на дошку пошани,та нагородження почесними грамотами найкращих робітників року. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 5

     Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети.

     Контроль  — багатоаспектне поняття. Якщо відмежуватись  від конкретної сфери контролю, то суть його полягає в замірах і аналізі проходження та здійснення певних операцій, пов'язаних з реалізацією планів та програм, використанні одержуваної інформації для коригуючих дій.

     Суб'єктами контролю виступають державні, відомчі  органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат підприємств та об'єднань.

     Об'єктами контролю є: місії, цілі і стратегії, процеси, функції і завдання, параметри  діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

     Правильна постановка контролю вимагає дотримання діалектичної єдності трьох його стадій: установлення фактів, критична їх оцінка, розробка заходів впливу на керований об'єкт у потрібному напрямку.

     Контроль  є необхідним в силу тих обставин, що на керований об'єкт завжди діють  збурювальні фактори (несприятливі погодні умови, несвоєчасна постановка комплектуючих агрегатів, запасних частин, зміна кон'юнктури ринку  та ін.), і виникає потреба мати оцінну інформацію, щоб адекватним чином відреагувати на нову ситуацію.

     Найвищий  рівень керівництва ПП «Солодке життя» виконує 3 види контролю: фінансовий(зорієнтований на фінансову сферу підприємства і передбачає нагляд за надходженням і використанням його фінансових ресурсів),виробничий(спрямований на підтримання перебігу виробничих процесів у запланованому режимі. Дає змогу ефективно керувати запасами матеріалів, забезпечувати високу якість продукції та її виробництво відповідно до планових завдань),маркетинговий(спрямований на оцінку рівня реалізації та ефективності маркетингової концепції підприємства і передбачає зіставлення витрат на стимулювання збуту товарів і надходжень від збільшення їх продажу).

     Здійснення  контролю на фірмі проводиться завдяки  наступним засобам:

• фактичні результати порівнюються із запланованими
• проведення фізичних перевірок матеріалів на відповідність встановленим вимогам
• письмові звіти підлеглих 2-ого та 3-ого рівню щомісячно
• загальна звітність керівників і встановлення стандартів
• щомісяця,щороку та щоквартально корегування результативності праці
• особисті спостереження керівників
• письмові нотатки щотижнево
• оголошення даних про результати діяльності кожного працівника,доступні для всіх

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 6

     Комунікація - це обмін інформацією між людьми, за допомогою слів, букв, символів, жестів, через які висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра і взаємоприйнятгя поглядів. Це необхідний елемент в діяльності менеджера, який спілкуючись з підлеглими, одержує інформацію для при-йнятгя рішень, підтримує ділові контакти з партнерами. Якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру.

     Основна роль комунікацій у поєднанні  всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.

     Ефективність  комунікацій залежить від якісного передавання керівником ідей та управлінської інформації і правильного сприйняття їх підлеглими.

     Метою комунікацій є розуміння і  осмислення переданої інформації. Часто  інформація при передаванні може бути спотворена, що спричиняє неправильне  розуміння її і, як наслідок, прийняття неправильного рішення. Тому ефективними є такі комунікації, за яких отримане повідомлення якомога ближче за значенням до первинного. Однак це ще не означає, що зміст повідомлення має однакове значення для всіх учасників комунікаційного процесу.

     Комунікація не обмежується простим передаванням. Вона має здійснюватися так, щоб  надіслана інформація мотивувала дії  того, кому вона адресована. А це можливо  за умов, коли обидві сторони впевнені в тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Тому інформація повинна бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (тобто прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління). 
 

     Схема організаційної структури комунікацій  у фірмі:

     

           На підприємстві такі види  комунікацій як:

     Горизонтальні комунікації-обмін інформацією між робітниками різних відділами та іншими структурними підрозділами, в результаті чого досягається координація і узгодження діяльності для досягнення загальних цілей організації.Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва). Ефективність горизонтальних комунікацій досягає 90% і пояснюється значним рівнем розуміння працівниками характеру роботи своїх колег і проблем, що виникають у функціонуванні суміжних підрозділів.

     Низхідні  комунікації -ставиться задача довести до відома і свідомості вищих рівнів, стратегічні напрямки майбутньої діяльності.

     Висхідні комунікації, як правило, здійснюються у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок. Метою їх є оповіщення вищого ешелону влади (вищого керівництва) про те, що робиться на більш низьких рівнях ієрархічної системи.

     Неформальні комунікації - не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. Особливо слід підкреслити,що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації. Ця інформація є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система розповсюдження чуток виступала замінником формальних каналів комунікації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Кірейцев Г.Г.Фінанси підприємств. – К.ЦУЛ/ - 2002г. – с 206
2. Лихота У.П.Фінансова стратегія управління підприємством // Фінанси України. – 2001. - № 1
3. Онищенко С.В.Фінансове планування – основний елемент управління фінансами підприємства // Фінанси України. – 2000. - № 9
4. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ,1999. – с. 288 – 302
5. Шершньова З.Є., Об орська С.В.Стратегічне управління: Навч.посібник. – К.: КНЕУ. – 1999
6. Швайка Л.А., Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - Львів: «Магнолія плюс», 2004. – 268 с.
7. Слав`юк Р.А.Фінанси підприємств.:Навчальний посібник. – К. ЦУЛ,2002 –с. 322 – 336
8. Александрова М.М. Цілі стратегічного планування //Фінанси України. – 2000. - № 8
9. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ М.А. Бєлов, В.Є.Москалюк та ін., КНЕУ, 2002. – 252 с.
10. Ковалев В.В. Финансы предприятий. – М. Финансы и статистика 1997г. – с. 354 – 359