Акио Морита - Сони

 

Бізнес - найзахоплююча  гра,

у якій максимум азарту

поєднується з мінімумом правил

(Білл Гейтс).

Якщо запитати першого  зустрічного перехожого, чи вміє він  мріяти, той глузливо усміхнеться  і однозначно скаже: «Звісно!». Насправді  все не так просто… Мрія – складніше поняття, ніж нам здається.

У листівках, повідомленнях  на свята нам часто бажають, щоб  всі наші мрії здійснювались, але  ж ми точно знаємо, що самі по собі вони не прийдуть у реальність. Треба  власноруч шукати інструменти, щоб  пішов процес матеріалізації задуманого. Якщо за життя не здійснив жодної своєї мрії, то тобі можна тільки поспівчувати… Ти затятий пасивний мрійник, якому не варто розраховувати на успіх.

Зазвичай топ-менеджерами  стають активні мрійники, які не тільки хочуть ( а хотіти до речі найлегше), але й діють. Цікаво дослідити процес народження мрії… Звідки вона береться? Вона витає у нашій свідомості, мов тінь, переслідує нас, а ми банально не віримо, що вона реальна…Парадокс. Аж тут відбулося виверження нервової лави, сталися складні процеси в психіці, бо ми повірили, що все можливо. Отже, варто бачити мрію в реальності!

Потім відбувається наступне: мрія породжує безліч бажань, які є  її мінікорпускулами, якщо їх поступово  здійснювати, то буде долатися шлях до мрії. А далі ще цікавіше: ми відчули, що частина справи вже зроблена і не можна залишати все на півдорозі. Мрія окупувала керівну посаду в управлінні нашою діяльністю. Ми уявляємо її і чітко бачимо в майбутньому. Візії з’являються все частіше. Відбулась метаморфоза мрії у воління! Якщо ваша мрія дійшла до цього етапу, радійте за неї і за себе! Ви конкретно знаєте, що хочете, розумієте, які засоби слід застосовувати. Тому основа волі - “моторні ідеї” (не дії), які створюють “воління” - самостійний психічний процес, який виробляє стійке прагнення людини. Вольове зусилля виявляється в спрямуванні людиною своєї свідомості на досягнення результату. З часом воління трансформується у ціль, а ціль, по великому рахунку, - це результат, якого ще нема. Ваша діяльність мотивується ним, підпорядковується йому. Тому будь-якому керівнику треба точно визначитися, чого він хоче, мати свою власну стратегію і, звісно, знайти ресурси (психологічні, інтелектуальні, матеріальні…), які є передумовою досягнення будь-чого.

На думку засновника і президента японської компанії “Sony” Акіо Моріта, шлях до успіху полягає в тому, щоб виробити самостійність, незалежність, чітке уявлення про поставлену мету. Це дійсно так. І ось настала та мить, коли ви досягли результату. Це свято не лише вашого розуму, а й душі. А все починалося з банальної мрії, у яку ви повірили!

Спробуймо вивести формулу :

Мрія  → міні бажання → воління →  конкретна ціль + засоби в дії = РЕЗУЛЬТАТ

Згадай цю формулу  в ту мить, коли в тебе народиться чергова мрія, застосуй її - результат  обов’язково буде. А регулярність і системність досягнення цілей – це ніщо інше як кар’єрний ріст!Тому вмійте правильно і ефективно мріяти!

 

Акіо Моріта, відомий  як засновник Sony, став легендою ще за життя. У Моріти було багато амплуа: фізик, інженер, винахідник, бізнесмен, спортсмен (протягом 30 років кожного вівторка, рівно о 7.30 ранку, бодрий та підтягнутий голова Ради директорів Sony Corporation з’являвся на корті; а ще плавання з аквалангом, віндсерфінг, водні лижі…)

Народився Акіо Моріта 26 січня 1921 року в місті Нагоя. Він був первістком та спадкоємцем в п’ятнадцятому поколінні однієї із найшановніших та найстаровинніших родин, яка займалася виготовленням саке.

Як спадкоємець Моріта мав узяти на себе сімейну справу — виробництво рисової горілки  саке, але хлопчика більше цікавили математика і фізика, тому він вступає на фізико-технічний факультет Імператорського Осакського університету. Але науковій кар’єрі Моріти завадила війна. Незабаром Акіо забрали на військову службу, де він познайомився з Масару Ібукою, досвідченим інженером-електронником, з яким вони в повоєнні роки створять SONY Corporation.

Масару Ібука був  фізиком із ніг до голови. Мало того, що він був страшим від Моріти на 13 років, то ще й зі студентських років яскраво виділявся на тлі  однокурсників, за що навіть отримав прізвисько “геній-винахідник”. На момент приходу Моріти в “Компанію точних інструменів Японії” Ібука був її генеральним директором. Майбутні засновники SONY досить швидко знайшли спільну мову. Захоплення технікою стало для них сенсом життя. Вони не думали про якісь там революції, а просто займалися тим, що приносило їм задоволення та гроші.

Після закінчення війни  “Компанія точних інструментів Японії”  залишилася без військових замовлень, які підтримували її життя останні  кілька років. Всі співробітники миттєво залишилися без роботи, а Ібука — без свого бізнесу.

Щоб хоч якось заробити, Акіо Моріта влаштовується викладачем в університет, а Ібука йде  працювати в невелику майстерню  по ремонту електроприладів. Але  для них обох дані рішення стали кліткою, з якої хотілося вирватися. Вони прагнули винаходити, створювати щось своє. І звісно ж — заробляти на цьому гроші, яких аж ніяк не могла дати праця в університеті та невеличкій ремонтній майстерні.

У напівзруйнованому  місті функціонувала лише десята частина всіх доріг, “на ходу” залишалося лише 60 автобусів, кілька автомобілів і вантажівок. Полиці магазинів були порожні, в продажу залишалися тільки абсолютно непотрібні речі — на зразок смичків для скрипок та тенісних ракеток. Пізніше Моріта напише в своїй біографії: “… я повністю усвідомив, що Японії будуть потрібні всі таланти, які їй вдасться врятувати для майбутнього… я відчував, що повинен зіграти якусь роль у цьому майбутньому. Але не знав, наскільки великою виявиться ця роль”.

7 травня 1946 року в обгорілому приміщенні універмагу “Сирокія” в центрі Токіо було засновано нову компанію Tokyo Telecommunications Engineering Corp., про яку пізніше весь світ дізнався під ім’ям SONY Corporation. Її уставний капітал складав 375 доларів — все, що вдалося зібрати дослідникам (а частину Моріта навіть позичив у своїх батьків) — нікчемно мала сума, аби почати свій бізнес. Але винахідників-ентузіастів це не зупинило: Акіо Моріта і Масару Ібука поставили собі за мету виробляти абсолютно нові товари для Японії. Спочатку вони успішно збирали електрогрілки та вольтметри. Але не всі досліди закінчувалися вдало. Так, жаровня для рису, винайдена Ібукою, робила продукт непридатним для вживання.

Спершу в компанії працювало 20 співробітників (всі із попереднього проекту Ібуки). Втім, як вже згадувалося вище, сама діяльність компанії не була революційною. Жодних винаходів та відкриттів на перших порах. Потрібно було просто вижити.

 

Винайдення  магнітофона

Нарешті, у 1949-му році Ібука  запатентував магнітну стрічку для запису звуку, а за рік був сконструйований перший магнітофон, в успіху якого його творці не сумнівалися.

Але цей винахід ледь не обернувся крахом для Моріти та Ібуки. Магнітофон був настільки  новим товаром для Японії, що майже  ніхто не знав для чого він потрібен. Крім того, магнітофон, який мав форму ящика, важив 35 кілограмів і коштував 170 тис. єн (за тогочасним курсом $472,22), у той час як середня зарплата японця була менше 10 тис. єн на місяць. Самих технічних інновацій було недостатньо, аби мати успіх на ринку: вирішили, що Ібука зосередиться на розробці та виробництві нових товарів, а Моріта займеться їх просуванням.

І Моріті досить швидко вдалося  знайти потенційного покупця магнітофонів. Апарат був продемонстрований у  Верховному суді Японії, де після війни гостро відчувався брак кваліфікованих стенографістів — мало не вмить Моріта вдалося продати 20 магнітофонів!

Справжній успіх прийшов  після того, як Моріта та Ібука у 1953-му році придбали в американської  компанії Western Electric ліцензію на виробництво транзисторів (це коштувало SONY $25 тис.). У той час як американці розглядали можливість застосування транзисторів тільки у військовій промисловості, SONY у 1955-му році випустила перший транзисторний “цивільний” приймач.

У 1956-му році в компанію приходить фізик, який в майбутньому отримає нобелівську премію, Рейон Есакі. Саме він долучається до майбутніх успіхів компанії.

Вже у 1965-му році SONY Corporation була одним із лідерів у виробництві транзисторних радіоприймачів, магнітофонів, творцем першого портативного телевізора і стояла на порозі випуску студійного відеомагнітофона. Обіг компанії на той час становив близько $70 млн. Для порівняння: через 22 роки — 1987-го — він збільшився в 114 разів (!) — до $7,9 млрд.

У 1958-му Tokyo Telecomunications Ingenering Corp. було перейменовано на SONY Corporation. Моріта вважав, що для утвердження на ринку потрібна проста, легка для запам’ятовування назва, яка служила б водночас торговельною маркою для компанії. Перекопавши купу словників, Ібука і Моріта відшукали латинське слово “sonys” — “звук”, яке було співзвучне з американським словом “sonny” — “синок”. Але саме слово “sonny” створило б в Японії труднощі, бо за умов переведення японської графіки на латинську воно вимовлялося б як “son-ny”, що означало “втратити гроші”. Видозмінивши слово, вони знайшли нову назву для своєї фірми — SONY. Знахідку одразу зареєстрували в 170 країнах і територіях, щоб запобігти запозиченню його іншими компаніями, але це не допомогло. За деякий час Моріта дізнався, що в Японії якась фірма продає шоколад із найменуванням SONY. У суді, до якого негайно “притягли” плагіатора, адвокати Моріти не змогли нічого довести, оскільки слова SONY не виявилося в жодній мові світу.

 

Поглинай і владарюй

Чим швидше розростався бiзнес, тим бiльше Моріта усвідомлював необхідність виходу на світовий ринок. Передусім треба було зруйнувати стереотипи про японські товари як про речі низької якості. До війни високоякісні японські споживчі товари були практично невідомі на Заході. У більшості людей в США та Європі Японія асоціювалася з паперовими парасольками, кімоно, ліхтариками та іншими забавками (на зразок того, як сьогодні китайські товари характеризуються багатьма споживачами — “дешево, але погано”).

Моріта вирішив почати з США — країни з процвітаючою економікою, а отже, з високою купівельною спроможністю громадян. Однак, щоб зміцнити становище компанії в США треба було краще дізнатися про Америку, зрозуміти спосіб мислення американців. Моріті було вже за тридцять, коли він почав вивчати англійську мову, але незабаром він уже самостійно вів переговори із західними партнерами. Уже в лютому 1960-го року офіційно було засновано компанію SONY Corp. of Ameriсa, з капіталом в $500 тис.

За рік було засновано  філію SONY в Швейцарії. У 1968-му році у Великобританії також відкривається компанія Sony Uk Ltd. і починається виробництво кольорового телевізора з кінескопом Trinitron. А невдовзі Sony починає виробляти свою техніку не тільки в США та Великобританії, але й у Німеччині.

Настають 70-ті роки. Цей  час не даремно називають епохою рок-н-ролу. Весь світ просто з розуму зійшов, захоплюючись музикою. Не дивно, що бізнесмени цим користувалися. Саме з музики почався успіх засновника Virgin Річарда Бренсона, і для Sony музика стала надзвичайно важливою складовою бізнесу.

Популярність Бітлз, Елвіса Престлі та інших кумирів молоді давала про себе знати. Та й сам  співзасновник компанії Sony Акіо Моріта був пристрасним прихильником музики. На початку 70-их років Sony починає розробку першого портативного музичного програвача. Sony Walkman побачив світ у 1979-му році. Саме він відкриє світу новий ринок портативних пристроїв, які здатні відтворювати музику. А саме слово Walkman ще довгі роки залишатиметься синонімом плеєра.

У 1982-му році компанія Sony спільно з Phillips представила світові ще одну революцію — перший компакт-диск. Об’єм диска дорівнуював 640 мегабайтам. І це була зовсім не випадковість. Справа в тому, що такого об’єму вистачало на 74 хвилини відтворення музики, а саме стільки (73 хвилини і 30 секунд) тривала 9-та симфонія Бетховена, яка була справжнім хітом продажу в Японії (і яку так сильно любив Акіо Моріта).

За 19 років SONY Corporation являла собою гігантський організм: понад 30 основних виробничих філій у різних куточках планети. 1988 року SONY за $2 млрд придбала CBS-records, а за рік відбулося найбільше поглинання японською фірмою гордості американської кінопромисловості — компанії Columbia Pictures, яке коштувало SONY $3,2 млрд.

 

Акіо Моріта як управлінець

Моріта запам’ятався суспільству як вроджений бізнесмен. У той час як Ібука віддавав перевагу винахідництву та роботі в лабораторії, Акіо займався управлінськими питаннями. І справлявся з ними на відмінно. При цьому він написав дві книги. Перша називалась “Шкільні досягнення, які нічого не означають”. У ній автор розповідав, чому успішне навчання в школі ніяк не впливає на майбутні досягнення людини в житті (і в бізнесі зокрема). Взагалі Акіо яро критикував судження про те, що успіх залежить від успішного навчання в школі та інституті.

Другою книгою Моріти стала знаменита “Made in Japan” (“SONY. Зроблено в Японії”) — історія корпорації Sony. Ця книга вийшла наприкінці 80-их років, але перевидається і до сьогодні.

Акіо Моріта за своє життя  удостоївся багатьох премій. Зокрема, він є першим японцем, який отримав медаль Ордену мистецтв Великобританії. Крім того, він був удостоєний почесного звання володаря Національного Ордену Почесного легіону, а також отримав Орден Святого Скарбу Першого Ступеню від імператора Японії.

Акіо Моріта був трудоголіком, віддаючись роботі повністю. Того самого він вимагав і від своїх підлеглих. Правда при цьому варто відзначити, що Акіо ніколи не ігнорував інші сторони життя. На Заході Моріту дуже любили. Саме він найшов шлях до серця американців та європейців для Sony.

 

Методи управління за принципом Му

Методи управління в SONY Corporation базуються на дзенбуддійському принципі Му. Принцип Му означає свідому відмову від складання жорстких планів. Посадова особа SONY зобов’язана завжди діяти за обстановкою, не втрачаючи несподіваної вигоди і не зупиняючись у здійсненні планів, якщо вони зіткнулися з непередбаченими і нездоланними перешкодами. Так, створюючи “кишеньковий” радіоприймач, фірма хотіла, щоб він вміщувався в кишеню чоловічої сорочки. Укластися в такі параметри не вдалося, SONY не захотіла визнати поразки і воліла шити для своїх працівників сорочки з великими кишенями.

Основна стратегія SONY — вести за собою споживача, постійно створюючи нові продукти, а не запитувати їх, які товари вони хотіли б побачити. «Ми не запитуємо у споживачів, чого вони хочуть. Вони й самі цього не знають. Натомість ми використовуємо силу свого розуму, щоб створити те, що їм потрібно і що вони захочуть завтра». Тому замість проведення численних досліджень ринку інженери SONY сконцентрували свої творчі здібності на створенні нових продуктів, а менеджери готували для них “сприятливий грунт”.