Ринок логістичнихпосуг

       Щороку українські компанії витрачають  на логістику від $10 млрд. Щонайменше  третина цієї суми витрачається  нераціонально. У ЄС і США  логістичні витрати становлять 12-16% внутрішнього валового продукту, у Китаї – 26%, у Японії –  6%. Місце України – приблизно  між Китаєм і Європою. 

       За підрахунками, в Україні на  перевезення, зберігання продукції  та сировини компанії витрачають  близько 15% ВВП. Точно оцінити  обсяг ринку неможливо, так  як ринок логістичних послуг  ще формується, він закритий і  непрозорий.

       За експертними оцінками, 70% логістичних  витрат в Україні припадає  на транспорт ($7 млрд.), 25% – на  складське зберігання ($2,5 млрд.) і  близько 5% – на управління  логістичними потоками ($0,5 млрд.).

       На логістичному ринку компанії  користуються чотирма способами  побудови логістики. Перший спосіб  – first party logistics, 1PL – це цілковито  автономна логістика. Компанія  може самостійно створити службу, що займатиметься закупівлею  сировини/матеріалів і збутом  продукції. У цьому випадку  будуються склади, створюється автопарк, формується великий штат працівників.  В Україні більше половини  офіційного ринку логістичних  послуг зосереджено всередині  компаній-замовників, і в цій частині  складське господарство має визначну  роль («Орлан-транс» у вантажоперевезеннях,  «Укрвино» і «Тетра Пак» в  області складських сервісів  та ін.).

       Другий спосіб (second party logistics, 2PL) –  продати стороннім компаніям  тільки частину функцій. Наприклад,  складське зберігання або окремі  види перевезення. 

       Третій (third party logistics, 3PL) – аутсорсинг  усієї логістики, зокрема управління  поставками сировини та відвантаженням  продукції. Прикладами таких компаній  в Україні є «САВ-Сервіс», «Kuehne&Nagel»,  «ТНБ Логістик Україна», «Українські  вантажні кур’єри», ІСТ та ін.

       Четвертий спосіб (forth party logistics, 4PL) передбачає  більш тісну співпрацю з логістичним  провайдером, коли останній не  тільки забезпечує доставку, відвантаження  та їх координування, а й  просуває товар у роздробі. На  українському ринку вже присутня  компанія, в структуру якої введений 4PL-оператор – «Метро Кеш енд  Керрі» – METRO MGL Logistik GmbH.

       У Європі та США вже понад  60% виробників вдаються до послуг  спеціалізованих логістичних фірм, працюючи з ними за схемами  3PL і 4PL. 40% західних компаній продають частину логістичних функцій, наприклад, перевезення готової продукції та координацію роботи складів. У США та Західній Європі практично не залишилося компаній з власною службою логістики.

       В Україні за принципом автономної  логістики працює близько 10% підприємств.  Майже 90% українських виробників  працюють за схемою 2PL. Компаній, які повністю віддали всю логістику  на аутсорсинг, в Україні щонайбільше  1%. Проте передача логістики на  аутсорсинг сьогодні стає одним  з ключових чинників для оптимізації  і скороченні виробничих витрат.

       Експерти стверджують, що як  мінімум половина українських  підприємств можуть зменшити  логістичні витрати на 10-30% за  рахунок побудови ефективної  системи логістики. Впровадження  сучасних концепцій логістики  – це один із визначальних  чинників конкурентоспроможності  підприємств, оскільки логістика  дає змогу задовольнити потреби  ринку з мінімальними загальними  витратами.

Логістика в Україні - історія  довжиною 20 років

На зорі 
У пострадянський період логістичне обслуговування в Україні було примітивним. Окремі послуги пропонували транспортні компанії (автопарки) та митні брокери. 
Згідно з результатами розрахунку фахівців, у більшості галузей економіки Україні в середині 90-х р. питомі витрати на виробництво продуктів і послуг були мінімум в 2 рази вище, ніж у Японії, Німеччини, США. Однією з причин стало ігнорування принципів логістики. Фактори, що зумовили необхідність розвитку галузі: 
Зміна філософії ринку 
Зростання міжнародної торгівлі, зростання вантажопотоків 
Прихід на ринок міжнародних корпорацій 
Освоєння цілини 
Цей період характеризується розвитком дистрибуції і торгових компаній. Вони виконували функції просування, транспортування та розповсюдження товарів по всій країні. Пізніше з дистриб'юторських і торгових компаній стали виникати перші логістичні оператори. Перш за все, для забезпечення потреб у професійних логістичних сервісах міжнародних брендів. 
Хто «зробив» логістику в Україні 
Починаючи з 2000 року, з'явилися національні логістичні компанії, які відповідали світовому рівню розвитку у своїй галузі. Логістична компанія УВК, заснована в 2001 г, стала першим в Україні 3PL-оператором. У свою чергу, на ринок України виходять європейські логістичні компанії. 
Це початковий період формування професійного ринку логістичних послуг. Проте на даному початковому рівні розвитку - він був не до кінця сформований, не структурований і в більшості випадків непрозорий. 
Золота лихоманка 
Період з 2006-2008 р був досить вдалим для всіх гравців ринку логістичних послуг. Обороти логістичних операторів активно росли пропорційно зростанню попиту на їхні послуги. У цей період на ринок складської нерухомості заходять девелопери. Одночасно стартує кілька великих проектів будівництва логістичних комплексів. 
 
Криза чи природний відбір на практиці 
Фінансова криза стала справжнім випробуванням для всіх операторів ринку. Слідом за скороченням обсягів поставок і закупівель практично у всіх сферах в першому кварталі 2009 року стала зменшуватися і кількість операторів логістичного ринку, заморожувалися будівельні проекти, пройшли неминучі скорочення. Ті, що "вижили" працювали на межі рентабельності, а часто і в збиток. 
Сьогодні 
Сьогодні ринок логістики України знаходиться на етапі стабілізації. Він стає більш цивілізованим, відкритим і професійним. Компанії-учасники зацікавлені в розвитку свого бізнесу і бізнесу Клієнта, сміливо йдуть на впровадження інноваційних рішень та ІТ продуктів, шукають нові методи оптимізації витрат на логістику. З'являються нові вузькоспеціалізовані напрями в логістиці. 
Транспортні оператори не тільки розвивають свої конкурентні переваги, але і кооперуються. Активно працюють галузеві асоціації, об'єднання, ком'юніті. Це етап активного обміну досвідом для отримання синергетичного ефекту для кожного

Висновок

       Логістика послуг поки що відноситься  до недостатньо  розроблених напрямків логістики, як новітнього науково-практичного  напрямку, який відрізняється надзвичайно  високою динамікою розвитку в  ХХІ ст. – як у світі, так і, останнім часом, в Україні. Між тим, сфера послуг бурхливо розвивається, при цьому в розвинених країнах  світу (постіндустріальних) на галузі сфери послуг вже давно припадає левова частка валового внутрішнього продукту та кількості зайнятих (60-80%). Звичайно до сфери послуг включають: транспорт, зв'язок, торгівлю, матеріально-технічне забезпечення, побутові та комунальні послуги, фінанси, науку, освіту, охорону  здоров'я, культуру і мистецтво, фізкультуру  і спорт, туризм тощо. В літературі відмічається те, що об'єднує різні  види трудової діяльності з надання  послуг, а саме – виробництво  таких споживчих вартостей, які  переважно не набувають  матеріальної форми.

       Тому  послуги як товар, незважаючи на всю  їх різноманітність, мають такі загальні характерні риси, як невідчутність, нездатність  до зберігання, мінливість якості, нерозривність  виробництва і споживання. На цій підставі робиться правильний висновок, що ринки послуг абсолютно не схожі на інші ринки (маються на увазі передусім ринки товарів). Диференціація послуг поглиблюється і нині, так за СОТ виділяються 12 секторів  послуг (зокрема бізнес – послуги з включенням професійних та комп'ютерних; послуги зв'язку; будівельні та інженерні; дистриб'ютерські; освітні; екологічні; фінансові, у т.ч. банківські; страхові; медичні; послуги в галузі туризму та подорожей; рекреаційні, культурні та спортивні; транспортні; інші), які, у свою чергу, розподілені на 155 підсекторів .

       За  таких передумов доцільно зробити  висновок, що логістика послуг теж  характеризується великою різноманітністю  та складністю. При цьому якщо ринок  послуг не є подібним до ринку товарів, то логістика послуг теж повинна  мати свою відмінну специфіку. До такого висновку вже дійшли західні вчені-логістики, які виділяють окремо логістику  товарних потоків, або CRL (Commodity Response Logistics), та логістику сервісних потоків, або SRL (Service Response Logistics). У логістичній літературі наводяться їхні відмінності , але з них важко зрозуміти, як же практично можна підійти до вивчення, аналізу та вдосконалення логістики кожного конкретного виду послуг з тих, що наводилися вище. Отже, логістика послуг відчуває певні труднощі в своєму розвитку через, по-перше, специфіку послуг як товару, а по-друге, через велику різноманітність послуг, їх диференціацію, яка поглиблюється на наших очах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

     1. Альбеков А. У., Федько В. П., Митько О. А. Логистика коммерции. — Ростов на Дону: Феникс, 2001.

     2. Киршина М. В. Коммерческая  логистика. — М.: Изд-во ЗАО  «Центр экономики и маркетинга», 2001.

     3. Крикавський Є.В. Логістика. Основи теорії: Підручник – 2-ге вид., доп. і перероб. –Львів: Національний університет "Львівська політехніка", "Інтелект-Захід"2006

     4. Сток Дж., Ламберт Д. Стратегическое управление логистикой // Пер с 4-го изд. – М: ИНФРА_М, 2005. – 797 с.

     5. Таньков К.М., Тридід О.М., Колодизева  Т.О. Виробнича логістика: Навчальний  посібник. – Х.: Видавничий Дім  „ІНЖЕК”, 2004. – 352 с.

     6. Чухрай Н.І., Гірна О.Б. Формування  ланцюгів поставок: питання теорії  і практики. – Львів: Видавництво  «Інтелект-Захід», 2007. -  305 с.

     7. Фролова Л. В. Механізми логістичного  управління торговельним підприємством:  Монографія. - Донецьк: ДонДУЕТ ім. Туган-Барановського, 2005. – 322 с.

     8.Смиричинський  В.В. Логістичний менеджмент державних  закупівель: теоретично-правовий та  методологічний аспект. – Тернопіль: Карт-бланш. 2004. 390 с.

     9. Окландер М. А. Логістика: Навчальний посібник. – К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 234 с.

     10. http://nauchim.org.ua/logistika/