Організація товаропостачання малого підприємства

Стадії процесу  товаропостачання.  

У товаропостачанні роздрібної торговельної мережі виокремлюються основні заходи (стадії процесу товаропостачання): 

1) визначення потреби  у товарах; 

2) вибір джерел, форм і методів товаропостачання; 

3) визначення раціональної  частоти доставки й оптимальних  розмірів партій завезення товарів; 

Л) оформлення замовлення на постачання товарів; б) встановлення схем постачання; 

6) укладення угод  на постачання товарів (договорів  постачання, купівлі-продажу товарів) та контроль за їх виконанням; 

7) організація доставки  товарів у магазини; 

8) приймання товарів  і його документальне оформлення. Розглянемо детальніше кожен  із них. 

1. Визначення потреби  у товарах здійснюється з мстою  забезпечення неперервної циркуляції  товарної маси в обсягах та  структурі, які б відповідали  обсягам, структурі та ритму  реалізації товарів у відповідному плановому періоді. 

З мстою визначення потреби у товарах для торговельних підприємств можуть застосовуватися такі методи: 

1) балансовий метод; 

2) екстраполяція  динамічних рядів продажу товарів; 

3) використання коефіцієнта  еластичності; 

4) нормативний метод; 

5) метод, що ґрунтується  на використанні оперативних  даних про зміни попиту споживачі  на ринку; 

6) економіко-математичне  моделювання та ін. 

Вибір методу визначення потреби у кожному конкретному випадку залежить від умов діяльності торговельного підприємства, наявності, повноти і достовірності відповідної комерційної інформації, особливостей економічної ситуації та ін. 

Найчастіше у практиці торговельної діяльності застосовується балансовий метод, за якого обсяги потреби  у товарах 

окремих груп чи товарних підгруп на наступний плановий (прогнозований) період визначаються за формулою балансового зв'язку па підставі даних про запаси товарів і обсяги їх реалізації 
 
 

Отже, визначення потреби  у товарах па основі балансового  методу пов'язане з прогнозуванням обсягів очікуваної (прогнозної) реалізації товарів та розмірів товарних запасів па початок і кінець прогнозного періоду. З мстою розрахунку прогнозу реалізації товарів у торговельній практиці необхідною передумовою є облік реалізації в роздрібному торговельному підприємстві товарів у якомога деталізованішому розрізі (за групами, підгрупами і навіть назвами товарів) у попередньому (передпрогнозному) періоді. Такий облік може бути забезпечений завдяки застосуванню в магазинах та інших об'єктах роздрібної торговельної мережі сучасних реєстраторів касових операцій — ЕККА, електронних касових терміналів, пов'язаних з магазинною АСУ тощо. Водночас визначення розмірів товарних запасів є одним з елементів більш загальної роботи з управління товарними запасами в магазинах, яка охоплює комплексне регулювання всіх взаємопов'язаних процесів формування запасів і руху товарної маси у процесі товаропостачання — нормування, контроль стану запасів, порядок поповнення і подання замовлень, визначення розмірів партій товарів та ін. 

Точка замовлення —  це розмір запасу, за якого подасться замовлення па завезення товару. Вона визначається кількістю товару, яка може бути реалізована протягом часу, що відповідає інтервалу виконання замовлення. 

У процесі визначення розміру точки замовлення слід враховувати  стратегії управління товарними  запасами. 

Перша стратегія  називається "фіксований розмір замовлення". Сутність її полягає в тому, що розмір замовлення с постійною величиною (визначеною за формулою Нілсона), а повторне замовлення подається за зменшення наявних запасів до визначеного критичного значення точки замовлення. У такій системі момент подання замовлення (точка замовлення Р) визначається за формулою 
 
 

Водночас для магазинів  більш зручною і традиційно використовуваною є інтервальна перевірка запасів (у кіпці робочого тижня під час перезміни бригад тощо). Розрахувати точку замовлення можна за видозміненою формулою 
 
 

Друга стратегія  називається "фіксований інтервал" і характеризується тим, що через  певні визначені інтервали часу проводиться перевірка стану  запасів, і якщо після попередньої перевірки частину товарів було реалізовано, то подасться замовлення на поповнення запасу (Q), розмір якого відповідає різниці між максимальним запасом (М), до якого здійснюється поповнення запасів, та фактичним розміром запасу в момент перевірки (Jф): 
 
 

Максимальний розмір запасу визначається за формулою 
 
 

Середній розмір запасу розраховується за формулою 
 
 

Третя стратегія  називається "два бункери" і  передбачає визначений постійного розміру  замовлення і встановлення нижньої  межі рівня запасу (пороговий запас). Фактично, ця стратегія с поєднанням стратегії з фіксованим розміром замовлення і стратегії з постійним рівнем замовлення. У межах цієї стратегії встановлюється максимальний рівень запасу (М) і проводиться розрахунок точки замовлення (Р). Для розрахунку цих параметрів використовуються формули (6.6) і (6.7). 

Порядок роботи цієї стратегії можна сформулювати так: 

1) якщо в момент  періодичної перевірки виконується умова: Jф + Qопт < Р,то для поновлення запасу подається замовлення у розмірі q = М – Jф - Qопт; 

2) якщо ця умова  не викопується, тобто Jф + Qопт  > Р, то замовлення на поповнення запасу не подається. 

Замовлення подається  в момент зменшення запасу до порогового рівня (точки замовлення); проте запас після подання замовлення продовжує витрачатися, оскільки замовлений товар завозиться не одразу, а через певний період. Тому розмір замовлення мас визначатися так, щоб у нормальній ситуації за час виконання замовлення запас не зменшився нижче від страхового. Якщо непередбачувано збільшиться попит або затримається завезення наступної партії, то попит мас задовольнятися за рахунок страхового запасу.