Микрологистические системы

ERP, таким чином, є поліпшеною модифікацією MRPII. Її мета — інтегрувати управління всіма ресурсами підприємства, а не тільки матеріальними, як це було в MRPII.

Ще однією особливістю ERP є, по суті, збереження підходів до планування виробництва, прийнятих в MRPII. Основна причина полягала в тому, що на первинному етапі переходу від MRPII до ERP потужність обчислювальних систем була недостатня для того, щоб забезпечити широке застосування методів моделювання і оптимізації. Обмеження обчислювального характеру привели, наприклад, до того, що планові рішення формувалися шляхом циклічного повторення двох кроків. На першому кроці формується план без урахування обмежень на виробничі потужності. На другому кроці він перевіряється на допустимість. Процес повторюється доти, поки план, отриманий на черговій інтеграції, не буде допустимим.

В ERP рішення про включення виробу в графік випуску продукції може прийматися не тільки на основі попиту, що реально існує, але і на основі прогнозу попиту і в зв’язку з виконанням великих проектів і програм. Це, безумовно, розширює діапазон застосування системи управління і робить її більш гнучкою і оперативної до змін зовнішнього середовища.

Планування виробництва на рівні графіка випуску продукції є однією з найбільш важливих функцій в ERP. При її незадовільній реалізації виникають перевантаження і недовантаження потужностей, надмірне зростання запасів на одні вироби і дефіцит інших виробів. Навпаки, при задовільненій реалізації поліпшується обслуговування замовників, знижується рівень запасів, більш ефективно використовуються виробничі потужності.

Внаслідок рішення задачі складання графіка стають відомими терміни і обсяги випуску продукції. Управління постачанням, виробництвом деталей і складальних одиниць і іншими складовими виробничого процесу залежать від того, які системи організації і управління використовуються. В США в практиці управління і в літературі прийнята наступна класифікація: системи з витратою запасів (pond-draining approach), системи з «проштовхуванням» (push systems), системи з «протягуванням» (pull system) і системи, сконцентровані на «вузьких місцях» (bottlenecks).

Системи з витратою запасів сконцентровані на підтримці резервів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва. Оскільки виробники не знають заздалегідь термінів і кількості необхідних замовнику ресурсів, більшість видів продукції в таких системах виробляються заздалегідь і складуються у вигляді запасів готової продукції або деталей і складальних одиниць. По мірі зменшення запасів продукції або її компонентів виробляються для їх поповнення.

У системах з «проштовхуванням» центр тягаря зміщується на використання інформації про замовників, постачальників і продукцію, щоб управляти матеріальними потоками. Постачання партій матеріалів і напівфабрикатів на підприємство планується як можна ближче до термінів виготовлення деталей і складальних одиниць. Деталі і складальні одиниці виробляються як можна ближче до термінів подачі на складання, готова продукція складається і відправляється як можна ближче до необхідного часу виконання замовлення. Матеріальні потоки «проштовхуються» крізь всі фази виробництва.

Системи з «протягуванням» орієнтовані передусім на скорочення рівня запасів на кожній виробничій фазі. Якщо в попередній системі роль графіка зводилась до визначення того, що робити далі, то в даній системі переглядається тільки наступна стадія, з’ясовується, що необхідно робити для її виконання, і виробляються необхідні дії. Партії у виробництві переміщаються від ранніх стадій до пізніх без проміжного складування. Існує немало різновидів і найменувань для подібних систем: «точно-в-термін» (Just-in-Time), виробництво з коротким циклом, системи з візуальним управління тощо.

Традиційне ERP — планування ресурсів підприємства

Процес  обробки замовлення

Покращення ефективності операцій в  
традиційному промисловому підприємстві

Рис. 5. Спрощена схема системи, побудованої на базі ERP-концепції

До недавнього часу підхід до розв’язку задач планування виробництва  в системах ERP залишався в основному  незмінним, тобто в тому вигляді, в якому він утвердився в системах MRPII . Коротко його можна визначити як підхід, що базується на активному використанні календарно-планових нормативів на виробничі цикли. Недолік такого підходу полягає в тому, що він входить в протиріччя з необхідністю оптимізації планування. Проте елементи оптимізації планування в традиційних MRPII/ERP системах зустрічаються лише на нижньому рівні — при вирішенні задач оперативного планування з використанням методів теорії розкладів. З іншого боку системи, побудовані на базі стандарту ERP, в основному орієнтовані на внутрішню діяльність підприємства — в них була виключена можливість управління розширенням виробничим ланцюгом «постачальник-виробник-споживач» тобто логістичним ланцюгом (рис. 5 та рис. 6).

 

ERP — вимога, але цього недостатньо

Рис. 6. Переваги та недоліки ERP-системи

 

 

ОPT – на самостійне опрацювання

 

 

Мікрологістична система JIT.

 

Найпоширенішою у світі  логістичною концепцією є концепція “точно у строк”(just-in-time, JIT). Появу даної концепції відносять на кінець 50-х років минулого століття, коли японська компанія Toyota Motor, а потім інші автомобілебудівні фірми Японії, почали активно впроваджувати мікрологістичні системи. Назву даній концепції дещо пізніше дали американці, котрі також намагалися застосувати такий підхід у автомобілебудуванні. На перших порах гаслом концепції “точно у строк” було потенційне виключення запасів матеріалів, компонентів і напівфабрикатів із виробничого процесу складання автомобілів та їх основних агрегатів. Вихідною постановкою було те, що при заданому виробничому розкладі (абстрагуючись поки від попиту або замовлення),  можна так організувати рух матеріальних потоків, щоби всі матеріали, компоненти й напівфабрикати надходили у необхідній кількості, у потрібне місце (на збиральній лінії – конвеєрі) і точно в призначений термін для виробництва або складання готової продукції. При такій постановці страхові запаси, що іммобілізують грошові кошти фірми, виявлялися непотрібними.

З логістичних позицій  концепція “точно у строк” заснована  на досить простій бінарній логіці управління запасами без жодного  обмеження щодо вимоги мінімуму запасів, у якій потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізовані із потребою в них, котра задається виробничим розкладом випуску готової продукції. Подібна синхронізація є не що інше, як координація двох базисних логістичних функцій: постачання і виробничого менеджменту. У подальшому дана концепція була успішно застосована і в дистрибуції, системах збуту готової продукції, а тепер – і в макрологістичних системах. Ураховуючи широку експансію такого підходу в різні сфери сучасного бізнесу, можна навести таке її визначення.

Концепція “точно у строк” – це сучасна концепція побудови логістичної системи у виробництві (операційному менеджменті), постачанні та дистрибуції, заснована на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів і готової продукції у необхідній кількості на той час, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.

Концепція “точно у строк” тісно пов’язана із логістичним циклом та його складовими, які ми будемо детально розглядати у наступних розділах. В ідеальному випадку матеріальні ресурси  або готова продукція мають бути доставлені у певну точку логістичного ланцюга (каналу) саме в той момент, коли в них є потреба (не раніше і не пізніше), що виключає надмірні запаси як у виробництві, так і в дистрибуції. Багато сучасних логістичних систем, заснованих на даному підході, орієнтовані на короткі складові логістичних циклів, що вимагає швидкої реакції ланок логістичної системи на зміну попиту і відповідно виробничої програми.

Логістична  концепція “точно у строк” характеризується такими основними рисами:

· мінімальними (нульовими) запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції;

· короткими виробничими (логістичними) циклами;

· невеликими обсягами виробництва і поповнення запасів;

· взаємовідносинами щодо закупівель матеріальних ресурсів із невеликою кількістю надійних постачальників і перевізників;

· ефективною інформаційною підтримкою;

· високою якістю готової продукції та логістичного сервісу.

Впровадження і розповсюдження концепції “точно у строк” у  світі привело до зміни традиційного підходу виробничого менеджменту до управління запасами. У табл. 1 сформульовані основні відмінності таких підходів до управління виробництвом, постачанням і збутом.

Таблиця 1

Порівняння  концепції “точно у строк”  і  традиційного менеджменту запасів

Чинники	Концепція “точно в строк”	Традиційний підхід
Запаси	Входять до пасивів. Усі зусилля  мають бути спрямованими на їх усунення. Страхові запаси відсутні	Входять до активів. Захищають виробництво  від помилок прог-нозування і  ненадійності поста-чальників. Є страхові запаси
Розмір запасу, обсяг закупі-вель матеріаль-них ресурсів	Розмір запасу показує лише поточну потребу. Мінімальний обсяг матеріальних ресурсів у поставці визначається як для виробника, так і для постачальника. Для визначення обсягу поставки викорис-товується формула найекономічні-шого розміру замовлення	Розмір запасу визначається із міркувань  економії або за фор-мулою найекономічнішого  розміру замовлення. Не враховується зміна розміру запасу при зміні витрат у збуті при скороченні випуску продукції і поставок матеріальних  ресурсів
Збут	Має пріоритетне значення. Відсте-ження  змін попиту, відповідно до яких здійснюється оперативне переналагодження обладнання. Намагання виробляти невеликі партії готової продукції	Не має пріоритетного значення. Звичайна мета – максимізація обсягу випуску готової продукції
Запаси неза-вершеного  виробництва	Уникнення запасів незавершеного  виробництва – важлива задача. Якщо є невеликі запаси між виробничими підрозділами, необхідно їх фіксувати і оперативно усувати	Необхідний елемент виробничої системи. Запаси незавершеного виробництва акумулюються між структурними підрозділами, вони є основою забезпечення безперебійності виробничо- технологічних циклів
Постачальники	Розглядаються як партнери з виробництва. Відносини лише із надійними постачальниками. Невелика кількість постачальників	Підтримуються тривалі ділові відносини  із постачальниками. Як правило, велика кількість постачальників, між якими  штучно підтримується конкуренція
Якість продукції	Мета – відсутність дефектів про-дукції. Якщо якість забезпечується не на 100%, то виробництво недосить ефективне. Ідеологія загального керування якістю	Допускається невелика кількість  дефектів. Вибіркові інспекції якості готової продукції
Підтримка тех-нологічним обладнанням	Попередня підтримка є суттєвою. Виробничий процес може бути перерваним, якщо підтримка не забезпечує неперервності й своє-часності доставки матеріальних ресурсів і запасів незавершеного виробництва	Надається у міру необхідності. Збої не виникають, доки запаси підтримуються на потрібному рівні
Тривалість виробничого періоду	Підтримується на мінімально мож-ливому рівні. При цьому зростає швидкість  реакції посередницьких каналів  на зміни попиту і зменшу-ється  невизначеність, пов’язана із прогнозом  потреби у продукції	Охоплює великий часовий інтервал. Немає потреби в її зменшенні, доки підтримуються значні страхові запаси
Персонал	Необхідна узгодженість дій як робочого, так і управлінського персоналу. Не можна вносити зміни у логістичний  процес, доки немає узгодженості дій персоналу	Керування здійснює загальний менеджмент. Зміни не залежать від нижчих ланок управлінського персоналу

 

Впровадження концепції  “точно у строк”, як правило, поліпшує якість готової продукції й послуг, мінімізує рівень запасів і може змінити фірменний стиль менеджменту за рахунок інтеграції комплексних логістичних функцій. Роботу логістичної системи, побудованої на принципах концепції “точно у строк”, можна уявити як двобункерну систему керування запасами. Один бункер у такій системі використовується для задоволення попиту, що виникає у виробництві або збуті відповідно на матеріальні ресурси або готову продукцію, у той час як другий – поповнюється у міру витрачання першого.

Виробництво готової  продукції невеликими партіями за відносно короткі виробничі цикли визначає тривалість циклів надходження матеріальних ресурсів від постачальників. Теоретично ідеальним розміром замовлення для базової системи “точно у строк” є одна одиниця, однак це, як правило, не реалізується через проблеми витрат на збут і обробку замовлень.

Логістичні системи, котрі  використовують принципи концепції  “точно у строк”, є  “системами, що тягнуть” (pull systems), в яких розміщення замовлень на поповнення запасів матеріальних ресурсів або готової продукції відбувається тоді, коли кількість їх у певних ланках логістичної системи досягає критичного рівня. При цьому запаси “витягаються” розподільними каналами від постачальників матеріальних ресурсів або логістичних посередників у системі дистрибуції. У концепції “точно у строк” суттєву роль відіграє попит, що визначає подальший рух сировини, матеріалів, компонентів, напівфабрикатів і готової продукції. Короткі складові логістичних циклів у системах, які застосовують даний підхід, сприяють концентрації основних постачальників  матеріальних ресурсів поблизу головної фірми, що здійснює процес виробництва чи складання готової продукції. Фірма намагається вибрати невелику кількість постачальників, які розрізняються високим ступенем  надійності поставок, адже будь-який збій у поставках може порушити виробничий графік. Про те, наскільки важлива надійність постачальників, свідчить той факт, що американські та європейські виробники змогли впровадити концепцію “точно у строк” лише на 10 – 15 років пізніше від японців в основному через низьку надійність поставок. Відповідно до цієї концепції постачальники стають, по суті, партнерами виробників готової продукції в їх бізнесі.

У практичній реалізації концепції “точно у строк” ключову  роль відіграє якість продукції. Японські автомобілебудівні фірми, впроваджуючи від початку принципи даної концепції у виробництво, радикально змінили підхід до контролю і керування якістю на всіх стадіях виробничого процесу і наступного сервісу. У кінцевому підсумку це вилилося  в уже згадану вище філософію загального керування якістю, в якій якість стає на перше місце у всіх стратегічних і тактичних цілях фірми. Концепція “точно у строк”, або JIT, сприяє підсиленню контролю й підтримці рівня якості продукції у розрізі всіх складових логістичної структури. Мікрологістичні системи, засновані на даному підході, пов’язаному із синхронізацією всіх процесів і етапів поставки матеріальних ресурсів, виробництва і складання, поставки готової продукції споживачам, передбачають точність інформації та прогнозування. Цим пояснюються, зокрема, і короткі складові логістичних (виробничих) циклів. Для ефективної реалізації технології JIT повинні працювати із надійними телекомунікаційними системами та інформаційно-комп’ютерною підтримкою.