Макрологістичні та мікрологістичні системи

Прикладами  макрологістичних систем можуть бути об'єднання транспортних перевезень різних країн з метою оптимізації логістичних витрат, часу та безпеки вантажів — мультимодальні системи (інтер–модальні), термінальні та ін., а також інформаційні системи, системи національної безпеки, системи стратегічних запасів, система оброни тощо. Функціонування макрологістичних систем залежить від наявності повноцінної національної транспортної, дистрибуційної, комунікаційної мережі.

Завданнями  макрологістичних систем, як правило, є:

• формування міжгалузевих матеріальних балансів;
• оптимізація адміністративно-територіальних розподільчихсистем для багатоасортиментних матеріальних потоків;
• розташування на заданих територіях складських комплексівзагального користування, вантажних терміналів, диспетчерськихцентрів;
• організація транспортування та координація роботи різнихвидів транспорту в транспортних вузлах та ін.

Макрологістичні системи, в свою чергу, класифікуються за трьома ознаками:

 
1. За ступенем глобалізації:

• державні
• міждержавні
• трансконтинентальні 
   
  2. За адміністративно-територіальним розподілом:
• районні;
• міжрайонні;
• міські;
• регіональні;
• обласні;
• міжрегіональні;
• республіканські;
• міжреспубліканські;

 
3. За об'єктно-функціональною ознакою:

• Групи підприємств
• Відомчі
• Галузеві
• Міжгалузеві
• Торгові
• військові;
• інституційні;
• транспортні та ін.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити  чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під  час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємо погодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створеній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розв’язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами.

Таким чином, макрологістична  система є високо інтегрованою інфраструктурою  економіки регіону, країни або групи  країн.

 

 

Мікрологістична система

 

Мікрологістична система — є підсистемою, структурною складовою макрологістичних систем. До таких систем належать різні виробничі та торгівельні підприємства, територіально-виробничі комплекси. Мікрологістичні системи є класом внутрішньовиробничих логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою. Неоднозначний поділ мікрологістики на такі складові: комунальна логістика; військова логістика; підприємницька логістика, яка в свою чергу поділяється на: логістику промислового підприємства, торгівельну логістику (або комерційну логістику), логістику послуг; логістику інших організацій.

В рамках макрологістики зв'язки між  окремими мікрологістичними системами  встановлюються на основі товарно-грошових відносин, у мікрологістичній системі  також функціонують підсистеми. Але  їх основа безтоварна. Це окремі підрозділи, як працюють на єдиний економічний результат підприємства.

Мікрологістичну систему  підприємства можна подати у вигляді  основних підсистем: закупівлі, виробництва  і збуту.

• Закупівля - підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.
• Планування та управління виробництвом - ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.
• Збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

Як бачимо, елементи логістичних  систем різноякісні, але одночасно  сумісні. Сумісність елементів забезпечується єдністю цілі, якій підпорядковане функціонування кожного з елементів  логістичної системи.

Іноді в економічній  літературі можна зустріти думку, що мікрологістичні системи є окремими ланками макрологістичних систем. Однак  це не завжди так. Виробничо-господарські структури, які входять у макрологістичну  систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньовиробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно.

З іншого боку, підприємство, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в макрологістичну систему, тим більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища.

У мікрологістичній системі  вирішуються питання в межах її окремих функціональних елементів. Скажімо, у межах підприємства інтегруються процеси планування виробництва та збуту, здійснюються оптимізація транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, контроль матеріального потоку, тобто матеріалів, що надходять на підприємство, обробляються тут і вибувають з підприємства, а також інформаційного потоку, яким супроводжується рух матеріалів. Такі мікрологістичні системи іноді називаються внутрішньовиробничими. До них належать і великі автоматизовані транспортно-складські комплекси. Виробнича логістика розглядає раціональну побудову і структуру підприємства, різноманітних технічних засобів та розподіл функцій і обслуговуючого персоналу, організацію служби матеріально-технічного постачання та збуту готової продукції. Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної системи є визначальним при її побудові.

 

Висновок

Будова і  функціонування логістичної системи  ґрунтуються на таких основних чинниках, як реалізація принципу системного підходу, що виявляється передусім в інтеграції та чіткій взаємодії усіх елементів системи. За цим принципом розробляють і здійснюють єдиний технологічний процес виробничо-транспортної системи, перехід від створення окремих видів устаткування до організації виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.

Для сучасної логістики  в умовах високого рівня автоматизації  характерна індивідуалізація вимог  до технологічного та підйомно-транспортного  устаткування і промислової продукції, тобто відмова від універсальності  на користь більш повної відповідності устаткування конкретним умовам. При створенні логістичної системи та проектуванні її окремих елементів слід передбачати додержання вимог гуманізації технологічних процесів з урахуванням створення сучасних умов праці, запобігання несприятливому впливу на зовнішнє середовище. Однією з обов'язкових умов є урахування сукупності витрат по всьому логістичному ланцюгу з орієнтацією на ринок, надання послуг на рівні сучасних вимог, гнучкість, надійність та висока якість робіт.

Логістичні системи функціонують в умовах чітко вираженої невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища, для кон'юнктури ринку, для роботи транспорту характерні випадкові процеси. Тому неодмінною умовою якісної системи є здатність до адаптації. Висока надійність та стійкість - фундаментальні принципи її функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Денисенко М. П., Левковець П. Р., Михайлова Л. І. та ін. «Організація та проектування логістичних систем» 2010 р.
2. Банько В.Г. Логістика. Навчальний посібник 2-е вид. 2009 р.
3. Кальченко А.Г., Кривещенко В.В. Логистика:  2008 р. Основи логістики
4. Тридід О.М Азаренкова Г.М Мішина С.В Борисенко І.І. Логістика: навч.

посібник  К.: Знання, 2008

5.http://uk.wikipedia.org/wiki/Логістика/