Поняття умовиводів

 

Вступ

Зв'язок між поняттями  й судженнями може бути названий логічним слідуванням (тобто таким, що йде  слідом) або виводимістю (виводити із чогось). Інакше кажучи, жодне міркування не може бути підсумковим і достовірним  поза посиланням на інші судження. І  ще одне зауваження. Здобуваючи щоразу нові судження, ми користуємося винятково  власним розумом, не спираючись на будь-який авторитет. Такий вид діяльності людського мислення називається  умовиводом: ми здобуваємо, виводимо своїм  розумом нове знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття умовиводів.

Умовивід (розумозаключення)  – це логічна послідовність суджень, в якій останнє судження виводиться з попередніх. Можна дати й розгорнуту дефініцію.Умовивід – це форма мислення, або логічна операція, за допомогою якої з одного або декількох суджень, що відображають властивості, зв'язки й відносини предметів об'єктивного світу, виводиться нове судження.

Якщо судження і поняття  – форми наших думок, то  умовивід -  це структура мислення, своєрідна  технологія мислення, в якій відображається  зв'язок окремих думок. Умовивід - це логічний процес, логічна дія над  окремими думками. Умовиводом буде, наприклад, проста логічна операція:

Всі сталі, що мають більше 10% легуючих елементів - високолеговані.

Цей зразок сталі, має більше 25% легуючих елементів.

Отже цей зразок сталі -  високолегований.

Або інший приклад:

Всі  європейські держави  прагнуть до мирного співіснування.

Україна - європейська держава

Отже Україна прагне до мирного співіснування.

Для того щоб перевірити істинність висновку «цей зразок сталі -  високолегований», немає потреби  звертатися до безпосереднього досвіду, тобто виплавляти сталь. Висновок про  зразок   високолегованої сталі  з повною вірогідністю можна отримати за допомогою умовиводу, ґрунтуючись  на істинності суджень, які долучаються  у його структуру й неодмінно  дотримуючись  при цьому правил виведення  нового знання.  Таким чином, умовивід є своєрідний витяг, синтез нової істини з істин, визнаних раніше й уже відомих. Однак умовивід не просто приєднує нову істину до істин раніше відомих. Наш висновок робиться з засновків як думка, що іманентно пов'язана із засновками необхідним логічним зв'язком.

Зв'язок -  це поєднання  окремих суджень між собою  за допомогою основних законів логіки. Прослідкуємо вимоги основних законів логіки щодо виведення нового знання, яке дістають внаслідок осмислення певної системи вихідних суджень:

1. висновок (логічний наслідок) буде істинним тільки тоді, коли він матиме достатню підставу в істинності засновків і в коректності логічного ходу умовиводу;
2. висновок буде істинним, якщо він буде спиратися на закон суперечності, а це значить, що, погодившись з істинністю засновків, ми повинні погодиться і з істинністю нового знання у висновку;
3. висновок буде істинним, якщо він буде підпорядкованим закону виключеного третього, відповідно до якого вирішення будь-якого питання чи то проблеми повинне доводитись до певного твердження або заперечення, і між твердженням і запереченням не повинне бути нічого третього, що могло б «зняти напруження», тобто зняти актуальну суперечність між двома конкретними висловами. Якщо ж про предмет чи  явище неможливо сформулювати чітку думку, в якій він має конкретну ознаку, і разом з тим не можна заперечувати наявність цієї ознаки в предмета або явища, то слід уточнити поняття так, щоб максимально забезпечити вирішення питання, проблеми про наявність або відсутність ознаки в тому або іншому конкретному випадку;
4. висновок буде істинним, якщо він буде спиратися на закон тотожності відповідно до якого, кожна думка, що зустрічається в конкретному міркуванні, при повторенні повинна зберігати тотожність відносно свого змісту. Іншими словами, висновок, виведений із засновків, не може бути істинним, якщо терміни, які з’являються в умовиводі кожний двічі, мисляться не в тотожному змісті.

Таким чином, без чотирьох вищезгаданих логічних законів не може бути й мови про логічний зв'язок між засновками й висновком в  будь-якому умовиводі. А якщо так, то принципово неможливо здобути  нове знання, порушуючи принципи цих  законів і правила побудови умовиводів. 

Отже умовивід - це процес мислення, що складається з певної системи послідовно зв'язаних між собою суджень. Онтологічною підставою його є необхідні зв'язки й відношення речей і явищ об'єктивної дійсності. У гносеологічному відношенні умовивід являє собою певний етап результату практичної діяльності людини й одночасно засобом пізнання дійсності, наслідком осмислення її багатоякісності.

 

2.Структура умовиводів.

Відомо, що кожна річ, явище, а відповідно й думка мають  свою структуру. Природно, що й умовивід як форма мислення не є винятком.

Структура всякого умовиводу  містить у собі засновки, висновок і логічний зв'язок між засновками  й висновком. У наведених вище прикладах два перших судження, що розташовані над горизонтальною лінією, є засновки.

Засновки -  це судження, з яких виводиться нове, останнє судження.

Судження, що виводиться з  попередніх суджень, називається висновком (логічним наслідком. Інколи ці знання називають дискурсивними (лат.discursus розумувати, міркувати), тобто знання здобуті з допомогою виводу на основі уже готових, зафіксованих у судженнях, перевірених досвідом життя знань.

Якщо перші два елементи умовиводу можуть явно фігурувати в  нашій мові, то третій елемент у  мові не завжди явно виражається, але  функціонально його сила досить помітна, тому що  він з'єднує в мисленні всі судження умовиводу в цілісну  єдину логічну систему. Третій елемент  умовиводу в його зовнішній структурі  представлений звичайно словами  «отже», «тому», «значить», «тому що», «тому що» та ін. Ці слова вказують на наявність логічного зв'язку між судженнями у структурі умовиводу. Слова «отже», «значить» і т.п. є знаками, що сигналізують про наявність у тексті або мові умовиводу. Будь-який умовивід можна подати у вигляді послідовності суджень:

А₁ ,А₂, ..., А_п, В,

де А₁ ,А₂, ..., А_п – засновок ( вихідне знання) умовиводу,

а В – його висновок.

 Для слова «виводяться»  логіки ввели спеціальний знак  «├ », що позначає відношення  логічної виводимості. Використовуючи  цей знак, представимо структура  умовиводу  в такий спосіб: 

А₁ ,А₂, ..., А_п ├ В.

Тепер у цьому записі ми бачимо чітке відношення суджень

 А₁ ,А₂, ..., А_n до судження В.

За характером спрямованості  процесу здобування  нового знання умовиводи діляться на дедуктивні, індуктивні й традуктивні (за аналогією)

У дедуктивних умовиводах типовим є підведення часткового випадку під загальне правило або виведення із загального правила наслідку відносно часткового випадку. Тому висновки дедуктивного виводу мають достовірний і необхідний характер.

        Наприклад, у дедуктивному умовиводі Всі, хто вивчає  логіку, підвищують рівень культури свого мислення .

        Володимир Задорожний вивчає логіку

        Отже, Володимир Задорожний підвищує рівень культури свого мислення ми бачимо, що висновок йде від знання певного ступеня спільності до нового знання, меншого ступеня спільності, тобто до знання про окремого представника даного співтовариства людей.

В індуктивних умовиводах  висновок йде від знання певного ступеня спільності до нового знання, більшого ступеня спільності. Наприклад,

Гіпербола не може перетинатися прямою лінією більше ніж у двох точках.

Парабола не може перетинатися прямою лінією більше ніж у двох точках.

 Коло не може перетинатися  прямою лінією більше ніж у  двох точках 

Еліпс не може перетинатися прямою лінією більше ніж у двох точках

Коло, еліпс, парабола й гіпербола - це всі види конічних перетинів, які  ми знаємо.

Отже, жодне з конічних перетинів не може перетинатися прямою лінією більш ніж у двох точках.

          Тут ми бачимо, що висновок йде від знання певного ступеня спільності (тобто від знання про особливі види конічних перетинів) до нового знання, більшого ступеня спільності (тобто до знання про весь клас конічних перетинів).

 У традуктивних умовиводах (за аналогією) висновок йде від знання певного ступеня спільності до нового знання того ж ступеня спільності. 
Наприклад, у традуктивному умовиводі

А більше В

В більше С

А більше С

 

3.Безпосередні  та опосередковані умовиводи.

За кількістю засновків  умовиводи діляться на безпосередні й опосередковані. Безпосереднім умовиводом називається такий умовивід, в якого висновок робиться тільки з одного засновку.

Приклад безпосереднього  умовиводу: «Всі речовини мають певний агрегатний стан; отже жодна речовина не може не мати свого агрегатного  стану».

Опосередкованим умовиводом називається такий умовивід, в якого висновок робиться з двох і більше засновків. Наприклад:

Всі токсичні сполуки  небезпечні;

ртуть - токсична сполука;

отже, ртуть небезпечна.

За сполукою умовиводи  діляться на складні й прості. Простим умовиводом називається умовивід, що не розкладається на інші, більше прості умовиводи. Складним називається такий умовивід, що складається з декількох простих умовиводів. Розглянемо такий умовивід:

I. Всі закони природознавства  мають об'єктивний характер за  змістом

Всі закони механіки - закони природознавства

Отже всі закони механіки мають об'єктивний характер

П. Всі закони механіки мають об'єктивний характер

Всі закони мікросвіту - закони квантової механіки.

Отже всі  закони мікросвіту   мають об'єктивний  характер.

Це умовивід —  складний, тому що  в його сполуку входять два простих умовиводи, які позначаються римськими цифрами.

За характером вивідного знання умовиводи діляться на умовиводи ймовірності й умовиводи вірогідності. Умовиводом ймовірності називається такий умовивід, висновок якого дає нам імовірне знання. Приклад умовиводу ймовірності:

Територія США  подібна з територією України  в багатьох вимірах

У США середньорічні  показники температури повітря  й кількість атмосферних опадів приблизно такі, як й в Україні.

У США більше шестидесяти разів на рік бувають  торнадо.

Отже імовірно, що і в  Україні можливі настільки часті  торнадо.

Такі умовиводи  вживаються для обґрунтування ймовірності  суджень.

Умовиводом вірогідності називається такий умовивід, висновок якого дає нам достовірне знання. Приклад умовиводу вірогідності:

Всі планети Сонячної системи мають орбіту;

Меркурій - планета  Сонячної системи;

Отже Меркурій має орбіту.

  Умовивід вірогідності вживається частіш за все для обґрунтування істинності або хибності суджень. Зазначимо, що для доказу істинності якого-небудь судження досить показати, що воно є висновком з істинних засновків відповідно до правила якого-небудь умовиводу вірогідності.

 

Висновок

Умовивід є  обов'язковою формою мислення в науковій творчій праці людини, в науковому пошуку. Людина за допомогою логічного мислення створює ідеальну модель об'єктів пізнання. Створити ідеальну модель речі можна тільки за допомогою мислення у формі умовиводу де ми утворюємо нову думку, зміст якої відрізняється від змісту засновків. Умовивід дає змогу через встановлення відношень між поняттями зрозуміти відношення між речами і явищами, які безпосередньо не можуть бути сприйняті й зрозумілі а також дає можливість розвивати, поглиблювати думку на основі узагальнених знань у засновках без звертання кожного разу до конкретних окремих фактів. На основі тотожності ознак класу предметів і окремого предмета робимо висновок про належність даного предмета до цього класу. Умовивід виступає як форма вираження гіпотез і наукових передбачень, без чого неможлива була б активна, перетворююча практик людини. Виходячи з конкретних фактів, людина узагальнює причини та інші зв'язки між предметами і на основі цього формулює гіпотези. На основі вивчення умов і законів існування предметів і явищ людина робить висновок про закономірний характер розвитку  явищ в навколишньому світі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. . Білецький А. О. Про мову і мовознавство: Навч. посіб. для студ. вузів. — К.: "АртЕк", 1997. — 224 с.

2. Горский Д. П. Логика. — М., 1963.

3. Горский Д. П., Ивин А. А., Никифоров А. Л. Краткий словарь по логике. — М., 1991.