План:
1. Суперечка і дискусія як
різновиди аргументації
2. Логічні помилки у доказі, пастки
у суперечці
3. Прийоми пасток у суперечці
4. Висновки
5. Список використаної літератури
Суперечка і
дискусія як різновиди аргументації
Важливою вимогою до аргументації
є, безумовно, сумлінність, чесність і
об’єктивність подання аргументів.
Зокрема це заторкує готовність людей
відмовитися від упереджено негативного
ставлення до чужих думок і симпатій до
своїх. Доведення і спростування, яке ведеться
людьми – опонентом і пропонентом, як правило формується як
діалог, який називається суперечкою або
дискусією.
Суперечка
(спір) і дискусія – два близькі види складного
вербального аргументаційного процесу.
Вони поділяються за метою і манерою проведення.
У залежності від мети суперечки бувають
зокрема заради істини і заради перемоги.
Дискусія є, власне, науковим спором –
в її процесі заздалегідь готується науковий
матеріал, який подається пропонентом
і піддається сумніву опонентом. Манера
проведення дискусії відрізняється (в
ідеалі) високою культурою поведінки,
неупередженості і вимагає від сторін
високого рівня компетентності щодо предмету
спору.
Логічні помилки
у доказі, пастки у суперечці
Помилки у аргументах
1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає
у тому, що у якості аргументів беруться
не істинні, а хибні судження, які видають
або намагаються видати за істинні. Класичний
приклад такої помилки – хибність аргументів
Птоломея, який вважав вірною геоцентричну
будову Сонячної системи тому, що Сонце
нібито обертається навколо Землі.
2. “Передбачення аргументів” – теза спирається на недоведені
аргументи, які можуть бути істинними
і тоді теза може бути істинною.
3. “Хибне коло” – теза доводиться аргументами,
а істинність аргументів базується на
цій же тезі. Прикладом цього може бути
таке доведення “Вартість товарів на
ринку визначається вартістю праці, а
вартість праці повинна залежати від вартості
товарів на ринку”.
Помилки у аргументації
4. Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані
аргументи словами “значить”, “слідує”,
“отже”, “таким чином”, “у підсумку
маємо” тощо. Тоді складається видимість
того, що теза аргументами підтверджується.
5. Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним лише з урахуванням
певного часу, відношення, місця – він
ніколи не є істинним безумовно. Так їжею,
отрутою і ліками часто є одна і таж речовина,
але її властивості залежать від дози,
часу прийняття.
Прийоми пасток у суперечці
Пастка у суперечці – непорядний
прийом, який свідомо застосовується
малокультурною людиною для того,
щоб утруднити своєму противникові
проведення спору. За суттю пастки є
порушення принципів вірного
мислення і законів логіки, тому
у науковому спорі вони неприпустимі.
Серед оман, яких треба уникати, науковці
зокрема виділяють:
Пастки соціально-психологічного
характеру:
- “Принада” – бажаючи схилити опонента до прийняття тези, пропонент підкуповує його лестощами, стверджуючи, наприклад, що він, як людина прониклива, ерудована і інтелектуальна, повинен погодитися з тезою;
- “Приниження” – якщо теза відкидається опонентом не аргументовано, то він може підкреслювати негативні риси пропонента як особистості (уявні чи такі, які справи не стосуються) – неосвіченість, необізнаність у даній галузі;
- “Самозвеличення” – одна з сторін суперечки може вдаватися до афішування власних здобутків, звань, титулів, посад тощо, щоб непрямо сказати “З ким ви зібралися вести суперечку ?!”;
- “Мнима проникливість” – неаргументовано відкидаючи тезу, людина може туманно розказувати, що вона просто стовідсотково відчуває, що її не можна прийняти;
- “Апеляція до здорового глузду” – до неї можуть вдаватися люди консервативні, які безпідставно відкидають тезу, керуючись так званим “здоровим глуздом” щоб не прийняти новітні, передові ідеї;
- “Апеляція до зиску” або “Кому це вигідно?” – замість логічного обґрунтування або спростування тези сторона суперечки починає агітувати за його прийняття (або неприйняття) в силу його вигідності (невигідності) з моральної, політичної, ідеологічної точки зору;
- “Апеляція до вірності” – замість доведення чи спростування тези люди апелюють до вірності традиціям, ідеям, партійним переконанням, особистій відданості ідеям якоїсь людини,
- “Досказування” – пастка криється у фразах “дозвольте я завершу Вашу думку”, “Мені зрозуміло, куди Ви хилите і що хочете сказати”, “Неважко передбачити продовження Вашої думки”. Слід відзначити, що такі фрази не будуть спробою пастки, якщо висновки самі напрошуються – інша справа, коли сторона намагається перекрутити думки іншої сторони;
- Пастка “А завтра…” – якщо ступінь організованості мислення протилежної сторони невисока, то вдаються до таких фраз замість аргументації доведення чи спростування: “Сьогодні нам пропонують прийняти вірним це положення, а завтра запропонують прийняти …”;
- “Ярлик” – однозначна, бездоказова оцінка стверджень суперника, яка не містить ніякої аргументації. Приводиться з метою дискредитації – “Ваша теза утопічна, хибна, грає на руку …”;
- “Демагогія” – явне перебільшення наслідків прийняття або неприйняття тези, перекручене представлення наслідків;
- “Філософія” – широко вживається багатьма людьми схильність говорити “мудрованою мовою”, наукоподібно, без необхідності застосовуючи терміни. Таким чином сторона у суперечці, не маючи аргументів, домагається здобути враження мудрості і глибокодумності;
- “Тріскотня” – ошелешення, приголомшення надвисоким темпом мови, численної кількості думок;
- “Вдовблювання” – пастка полягає у поступовому приученні аудиторії до якоїсь думки, яка подається як очевидна;
- “Багатозначна недосказаність” – людина, відчуваючи брак аргументів, замість них приймає глибокодумний і багатозначний вигляд, який говорить про те, що він “міг би привести ще аргументи, але не вважає за потрібним це робити”;
- “Слабка ланка” – з висунутої пропонентом тези і аргументів опонент обирає найслабкіший, спростовує його у різкій формі і підносить справу так, що ніби то і інші доводи є невірними;
- “Уявна неуважність” – людина умисно “забуває” ті доводи супротивника, проти яких не має відповідей;
- “Доведи сам” – Свої аргументи пропонент не приводить і задачу доказу переносить на опонента, говорячи “а що Ви, власне, маєте проти?”. Якщо опонент іде на оману і аргументовано критикує тезу, то пропонент намагається вести суперечку навколо цих аргументів;
- “Симуляція нерозуміння” – не знаючи, як заперечити, людина намагається представити справу так, ніби то він не розуміє слів суперника;
- “Механічні пастки” – використання відволікаючих жестів, фізичної дії на опонента.
Деякі пастки організаційного
характеру
ілюструють упереджену або малокультурну
тактику проведення суперечки, дискусії:
- “Брати горлом” – не бажаючи сприймати тезу, людина підвищує тон, перебиває, не дає можливість висловити думку;
- “Надати перше слово корифеям” – цілеспрямоване формування установки;
- Обговорення тимчасово припиняється перед виступом людини, чия позиція не подобається;
- Одних виступаючих жорстко обмежують у регламенті, інших – ні;
- Використання заморення аудиторії для того, щоб без обговорення прийняти певну тезу;
Висновки:
- Доведення є сукупною формою мислення, призначеною для обґрунтування правильності суджень, істинність яких не є очевидною (тези) за рахунок тих суджень, які очевидно істинні (аргументи). Для грамотного доведення аргументи подаються за певною логічною формою (аргументація).
- В залежності від будови, доведення бувають прямі і непрямі, але всі вони повинні підкорюватися певним правилам, які випливають з законів логіки. .
- Найчастішими формами аргументації у професійній та повсякденній практиці є суперечка і дискусія, які потрібно проводити цивілізовано за певними правилами, не вдаючись до пасток логічного, соціально-психологічного та організаційного характеру.
Список використаної літератури:
1. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія,
1999. – С. 239 - 249
- Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 257 – 267.
- Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 204 - 219.