Вивчення лірики Ліни Костенко у старших класах

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

в сімнадцять гарних, неповторних  літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все  як слід. [17, 49 ]

У віршах Ліни Костенко про  любов передано весь діапазон цього  найвищого і найсвятішого людського  почуття; від потаємного спалаху  душі, виокремлення коханої людини з тисячі інших людей, появи довір'я  до обранця, наснаги й вершини  почуттів до розумного усвідомлення кохання як щастя і як випробування. [32, 25]

Як холодно! Акація цвіте.

Стоїть, як шостра, над  сирки асфальтом.

Сумної зірки око  золоте,

І електричка скрикнула  контральто,

Я тихо йду. Так ходять скрипалі,

не сколихнувши музику словами.

Єдина мить - під небом  на землі

отак побути наодинці з Вами! [23, 223]

Ліна Костенко віртуозно  описує не тільки передчуття любові, а  й апофеоз щастя. Лавина почуттів у цьому випадку могутня і  сильна:

Спини мене отямся і отям — 

така любов буває  раз в ніколи.

Вона промчить над  зламаним життям,

за нею будуть бігти  видноколи... [23, 53]

У інтимній ліриці Ліни Костенко жінка виступає шляхетною, інтелектуальною  і високодуховною особистістю. Дуже часто вона наділена рисами середньовічної прекрасної дами.

Доба емансипації і фемінізму все-таки завдає відчутного удару по жіночності, по ставленні до жінки як до істоти тендітної, делікатної. У багатьох віршах Ліни Костенко відчувається туга за тим історичним часом, коли жінка була насамперед Жінкою [34, 4]:

Пелюстки старовинного романсу

Той клавесин і плакав, і плекав

чужу печаль. Свічки горіли кволо. [17, 50]

 

Провідні мотиви лірики Ліни Костенко (за Г. Д. Клочеком):

 

- мотив пам’яті (категорію пам’яті у творчості Ліни Костенко потрібно розглядати невід’ємно від категорій «батьківщина» та «духовність». Ці поняття об’єднані однією лінією, одним лейтмотивом. Ліна Костенко глибоко відчуває, що без історичної пам’яті українська нація перетворилася б на народ. Вона дуже чітко визначає для себе мету – ствердити мотиви національної історії в своїх творах, чим впливає на усвідомлення українців як нації. Отже, можна сказати, що творчість Ліни Костенко є народоутворюючею – вона створює ідею. Навколо історії, навколо національної ідеї і консолідується нація).

- мотив любові (любов у Ліни Костенко містить весь спектр почуття: ві палаючої, пристрасної до приглушеної, спокійної);

- мотив природи (найбільше гармонії та душевної злагоди – у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою. Тема відпочинку душі серед гармонійної природи, частиною якої є й сама людина, переростає, отже, у мотив апокаліпсису, зникання життя, викликаного людською нерозумністю).

- мотив творчості (тема звʼязку митця з народом, його внутрішнього світу та божественної природи комплексно розкривається в багатьох поезіях Ліни Костенко).

Лірика поетеси –  небувале явище в контексті сучасної української літератури. Знайомство майбутніх випускників з силою художнього слова Ліни Василівни повинно стати важливою віхою в їхній літературній освіті.

 

 

 

2.2. Практичне втілення методичних принципів аналізу ліричних творів в старших класах на матеріалі програмових та позапрограмових поезій Ліни Костенко.

До програми з української  літератури для 11-го класу включено такі поезії Ліни Костенко: «Страшні слова, коли вони мовчать...», «Українське альфреско», «Хай буде легко. Дотиком пера...», «Недумано, негадано...». Очевидним стає недостатній обсяг лірики для текстуального вивчення, адже, опрацювавши лише 4 поезії, учні не зможуть відчути  і прослідкувати творчу манеру письменниці, проаналізувати особливості художнього втілення основних мотивів її лірики. Тому дуже часто вчителі української літератури вводять додаткові тексти (на свій розсуд) для розгляду на уроках.

Також слід зазначити, що кількість годин (4 год.), відведених на вивчення творчості поетеси загалом (включаючи історичний роман у віршах «Маруся Чурай»), непомірно мала. Твори Л.Костенко, звичайно, опрацьовувались і в середніх класах, але на заключному етапі літературної освіти, коли її творчість вивчається в контексті непересічного явища шістдесятництва, було б доцільним, на нашу думку, збільшити кількість годин на дослідження поезії геніальної поетеси. Додатковим аргументом на користь цієї пропозиції є те, що учні 11-го класу знаходяться на більш високому щаблі літературного розвитку і, на відміну від молодших підлітків, здатні на якісно новий аналіз творів Ліни Василівни, враховуючи абстрагізацію їхнього мислення та достатній запас теоретико-літературних понять.

Психологами доведено, що учні старших класів ситуації з літератури, кіно «приміряють на себе». Тобто вони, аналізуючи твір, нерідко вдаються до «програвання» ситуації всередині себе самого.

Внутрішнє «я» одинадцятикласника веде його шляхом літературних героїв. На цьому акцентує увагу Г. Токмань, яка вважає, що майстерність учителя літератури в старших класах і «методичний принцип, який цілком відповідає віковим особливостям старшокласників», полягає в тому, щоб «провести урок в 10-11 класі так, щоб учень захопився пригодами свого внутрішнього «я» [33, 29].

Вірш Ліни Костенко «Життя іде і все без коректур»  завжди добре сприймається одинадцятикласниками і викликає чимало емоцій. Після  прочитання поезії поставимо перед  дітьми запитання: «Чи можна вносити  в життя поправки? Ми пишемо його на чернетці чи на чистовику?»

Звичайно, одні учні говоритимуть, що в житті нічого змінити не можна, тому треба «зробити щось, лишити по собі» [17, 33]. Інші ж вважають, що все попереду, і можна кілька разів змінювати – професію, роботу, дружину, намагаючись покращити попередній «варіант» свого життя.

Запитаємо в учнів, як вони прагнуть у майбутньому вибудувати долю. Її треба писати на чистовик, щоб не було соромно за свої вчинки, аби тільки вони не йшли проти власної совісті, аби завжди залишатися порядним: «Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки» [17, 34]. У випускників після закінчення школи починається новий етап, який надалі буде формувати певною мірою життєву дорогу. Тож хотілося б, щоб вони надовго запам'ятали слова Ліни Костенко про те, що життя має тільки один варіант – чистовий: «Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде» [17, 34]. Адже нікому не хотілося б, щоб з ним чинили непорядно, нечесно. Тож і самим треба чинити так само: «Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки» [17, 34].

Як бачимо, поезія Ліни Костенко несе глибоких духовний та виховний потенціал. Саме тому так важливо  для вчителя донести і допомогти  дітям зрозуміти основні домінанти  її творчості, що можуть стати потужним засобом виховання глибоких патріотичних почуттів майбутніх випускників.

Поезія «Пастораль ХХ сторіччя» відбиває один із провідних мотивів у творчості Ліни Костенко – мотив памʼяті. Перш за все, при вивченні цього вірша дітям необхідно нагадати про жанр пасторалі у світовій літературі. «Пастораль – вид європейської літератури ХІV-ХVІІІ століть, яка оспівувала безтурботно-щасливе, ідилічне життя пастухів та пастушок на тлі розкішної сільської природи» [17, 209]. Очевидно, що у творі Ліни Костенко працює прийом контрасту. У неї теж є сільські пастушки. Але це пастораль саме двадцятого століття, тому вже з перших рядків читання твору свідомість немов вибухає від того, що постає у нас перед очима. Ми бачимо страшне відлуння війни. Навіть через великий час після тих страшних подій війна продовжує забирати молодих хлопців, жахи війни знов стають реальністю.

В «Пасторалі ХХ сторіччя» [17, 27] бачимо заклик – будувати таке суспільство, в якому життя людини буде найвищою цінністю. Як Ліна Костенко випереджала час. У часи, коли писався цей твір в світі ставили експерименти – над народами, над країнами, над мораллю та цінностями. Тоді люди тільки набували знання, але ще не усвідомлювали, наскільки важливим є захищати життя людини, ставити його на перший план. Ліна Костенко бачила все наперед, ще тоді зрозумівши необхідність визначення людського життя найвищою цінністю. Тому так важливо, при формуванні професійного читача на уроках української літератури, дати учням відчути трагічність ситуації, у яку загнано їхнє покоління. Очевидно, що основним методом аналізу цієї поезії буде проблемно-тематичний, адже одинадцятикласники повинні усвідомлювати той комплекс проблем, що їх заклала у цю поезію Ліна Василівна. За словами Г. Д. Клочека, «не варто аналізувати поезію на предмет художності – вона не потребує того, її трагізм надто оголений»[17, 209].

Далі пропонуємо конспект уроку, поданий в одному з методичних видань для вчителів, щоб на його прикладі показати, як нестандартно можна опрацювати поезію Ліни Костенко в старших класах.   

План-конспект уроку

Тема уроку: Поезія Ліни Костенко. Її смислові домінанти та художня цінність.

  Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художнє багатство, естетичність, філософічність поезії Л. Костенко; розвивати усне зв’язне мовлення, образне, асоціативне мислення, уміння аналізувати ліричні твори, висловлювати власні враження та думки; виховувати кращі людські якості, любов до поезії, естетичний смак.

Очікувані результати:  учні знають поетичні твори Ліни Костенко, вміють їх виразно читати й аналізувати, давати власну читацьку оцінку, визначати засоби творення поетичних образів.

  Обладнання:  портрет письменниці, видання творів, ілюстрації до них, аудіозаписи пісень та зразків художнього читання.

  Тип уроку:  розвиток зв’язного мовлення.

Хід уроку

  I.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку.

  Вступне слово вчителя.

«Поезія — це  завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», – пише Л. Костенко. І це дійсно так. Сьогодні ми спробуємо насолодитися справжньою поезією та поділитися своїми враженнями від неї й думками та асоціаціями, що виникли у нас під час читання.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

  - Творча робота.

Складіть усний твір на тему «Ліна Костенко – наша сучасниця, митець і Людина з великої літери».

ІІІ. Основний зміст роботи. Виразне читання віршів та творча робота.

1. Виразне читання поезії Ліни  Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…» вголос вчителем чи підготовленим учнем.

2. Повторне читання учнями поезії мовчки; робота з чернеткою, складання есе (відгуку, аналізу, твору-роздуму, обміну враженнями – на вибір).

3.  Заслуховування відповідей учнів із взаєморецензуванням.

Велика відповідальність митця перед людьми за свої слова, творіння, адже до нього прислухаються, йому вірять. Як важливо казати щось своє, неповторне, вагоме, яке б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя поезія має бути «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Хай буде велика праця душі, муки творчості, аби знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам’яті й у серцях людей.

4.  Виразне читання поезії «Українське альфреско» вголос, потім мовчки.

5.  Словникова робота.

Альфреско – настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці.

6.  Складання есе й заслуховування його.(Слід звернути увагу на античні мотиви, творчо домислити кінцівку.)

Старі нагадують Філемона і Бавкіду – старе гостинне подружжя з  давньогрецької міфології,  які жили довго та дружно й  захотіли померти в один день. Боги перетворили їх на дуба й липу.

Поетеса в цій поезії виводить «вічні» українські фольклорні типи, по-новому переосмислює традиційну ситуацію. Її образи – архетипи (праобрази) самотніх діда з бабою, що сумують без дітей, мисляться як атрибути української свідомості (без дітей і світ немилий).

Елегійну і разом із тим зворушливу картину малює Ліна Костенко у  своїй поезії  «Українське альфреско», навіяну, очевидно, казкою, а  також роздумами  про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дітьми та онуками, іншим – не дала їх. Тільки сусідським дітям можуть дід та баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потім – бути один для одного як «остання в світі казка», що на неї, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.

7.  Виразне читання поезії «Хай буде легко. Дотиком пера…».

8.  Осмислення твору, складання есе, зачитування.

Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко…» – філософський  етюд про пам’ять, почуття, відчуття існування, в якому перемішалися чорне й  біле, добро  й  зло. Людині  потрібне інколи не лише солодке, а  й гірке, не лише світле, а  й темне,  щоб більше поцінувати те добре, світле, що є.

9. Виразне читання поезії «Я вранці голос горлиці люблю…» вголос, повторно мовчки.

10. Складання есе.

Лірична героїня – жителька міста, яка звикла до бахкання й дзвеніння трамваїв за вікном, шуму нескінченного потоку машин. Але її корені, мабуть, десь далеко, в селі, серед тихої природи. І тільки голос горлиці, що теж уже стала жителькою міста, обравши собі для житла парк, нагадує про «несказанний камертон природи». Ніжне туркотіння горлиці заколисує… А хочеться чогось такого…

Асоціація веде ліричну героїню далі: горлиця – пташка, пташка – сойка,  сойка – пронизливий  зойк, зойк – слово,  незвичайний вигук, слово — мова, мова – «гілочка  тернова» багатостраждального українського народу. І  все ж,  хочеться думати про краще, про щасливішу долю для свого слова й  народу, тому  «я вранці голос горлиці люблю…»

11. Виразне читання поезії «Недумано, негадано…», прослуховування аудіо-запису пісні.

12. Складання есе або твору-мініатюри з  називних речень – синонімів до визначення кохання в  інтимній ліриці Ліни Костенко.