Творчість Джека Лондона

                                                                                                                                 3

                                                      ВСТУП

   

      Джек Лондон, справжнє ім’я Джон Ґрифіт Чейні, народився 12 січня 1876 у місті Сан-Франциско, Каліфорнія, США та помер 22 листопада 1916 у місті Ґлен-Еллен, штат Каліфорнія.

      Творчість Джека Лондона посідає чільне місце в світовій літературі. У своїх творах письменник показав правдивість, антигуманістичну сутність суспільного життя Сполучених Штатів Америки. Прославляючи велич та непохитну силу людського духу, Джек Лондон виступав як запеклий ворог пасивності, безсилля та байдужості, він щиро вірив у торжество розуму та справедливості. Тому в своїх творах прагнув показати мужніх людей, які долають, перемагають перешкоди до щастя, правди.

      Найбільш повне переконання автора виражене у романі «Мартін Іден».

Роман, як визначив його ідею Джек Лондон, «є атакою на буржуазію і на все, за що вона стоїть» [2, 106]. Письменник продовжував розробку сучасної теми. Цього разу його цікавила історія успіху і трагедія молодої людини, яка намагається пробитися у ряди успішних в Америці.

      Влітку 1907 року під час першої стоянки на Гавайських островах Джеком Лондоном був початий роман «Мартін Іден». Значення якого, визначилось тим, що автор надав «вічній» проблемі гостросучасний зміст. Мартін Іден – художник, який вийшов з народних мас, а це явище стало характерним лише у XX столітті. Головна тема роману – тема долі художника з народу в капіталістичному суспільстві. «Мартін Іден» відбив ті складні умови, в яких опинилась талановита людина в США. Пригнічений нестерпно важкими умовами життя і праці, він вважав, що справжню культуру можна знайти тільки у вищому суспільстві. Але при ближчому знайомстві з буржуазним суспільством Мартін переконується, що все до чого він прагнув, що залучало його в цьому суспільстві, було несправжнім, брехливою видимістю. Звичайно, він міг би зробити більше і не платити за кожен

 

                                                                                                                                  4

свій крок в мистецтві безкрайньою  напругою і голодом, якби жив в інших умовах, але тоді б Мартін не став революціонером в мистецтві.

      Певною мірою – це роман автобіографічний. У ньому знаходимо ряд важливих ознак самого письменника – портрет героя, історія першого кохання, окремі деталі. Звичайно, головний герой роману та його автор мають багато спільного, але якщо звернутись до біографії Джека Лондона, то можна побачити деяку різницю – Мартін не витримав тягаря свого таланту та своєї загубленості на межі двох світів – буржуазного та робітничого, в той час як Джек Лондон ані на хвилину не переставав нести свій власний тягар письменника на межі тих самих світів. Однак провідною рисою автобіографізму є спільність долі, пошуків і прагнень Дж. Лондона та його героя. 

      Проблема драми художника, що нескінченно повторюється є досить давньою, як саме мистецтво, вона була сучасна і при житті Лондона, і зараз не втрачає своєї актуальності. Вирішення цієї проблеми можливе тільки тоді, коли цінності мистецтва стануть доступними всьому суспільству і воно не буде  предметом заробітку, а стане предметом таланту.

      Проблему митця, проблему автобіографічності роману досліджувало багато літературознавців, зокрема, І. Антропова, В. Биков, Т. Денисова,

В. Бурбан, І. В. Корунець. Якщо переглянути їх статті, то стає зрозумілим, що однозначного висновку про автобіографічність та проблему митця і мистецтва роману вони все ж таки не дійшли. Серед літературних статей, які були використані при написанні даної курсової роботи, дуже мало творів, надрукованих пізніше 1980-х років. В основному зустрічаються статті російських авторів. В Україні ця проблема практично зовсім не розроблена.  
Проблема митця та мистецтва роману «Мартін Іден» висвітлена недостатньо, чим і зумовлюється актуальність теми даної курсової роботи.

      Об’єктом дослідження курсової роботи є роман Джека Лондона «Мартін Іден».

 

                                                                                                                          

                                                                                                                                  5

      Предметом роботи є різноманітні вияви проблеми митця і мистецтва у романі Джека Лондона «Мартін Іден».

      Мета даної курсової роботи полягає у визначенні та аналізі місця та ролі митця у суспільстві.

    Дле досягнення мети потрібно вирішити такі завдання:

• розглянути проблему митця та мистецтва у літературі;
• охарактеризувати роман Джека Лондона «Мартін Іден» з точки зору його автобіографічності;
• проаналізувати погляди Бріссендона та Мартіна Ідена на літературу;
• визначити протистояння суспільства і митця.

      Методи дослідження: у даній курсовій роботі використано біографічний метод, оскільки роман Джека Лондона «Мартін Іден» певною мірою є автобіографічним романом, констектуальний, описовий та порівняльний.

      Наукова новизна дослідження полягає у тому, що нами було дослідженно проблему митця і мистецтва роману «Мартін Іден».

      Практичне значення дослідження : основні положення курсової роботи можуть  бути застосовані у плануванні уроків зарубіжної літератури або ж використані для подальших досліджень даної проблеми.

      Структура курсової роботи: вступ, два розділи, два підрозділи, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг 28 сторінок.

 

 

                                                                                                                    

                                                                                                                                  

 

                                                                                                                                  

6

РОЗДІЛ 1. ТЕМА МИТЦЯ І  МИСТЕЦТВА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1. Функціонування проблеми митця і мистецтва у літературі

      До теми митця і мистецтва у світовій літературі зверталися письменники різних країн, у її розробці їх багато що об’єднує: це і проблематика, і характер конфлікту, й ідейна спрямованість та разом з тим досить виразно в їхніх творах проявляється національна специфіка, зумовлювана особливостями суспільного і духовного життя окремих країн. Так, у німецькій літературі трактування теми набувало філософсько-естетичного характеру, прикладом може слугувати новела Томаса Манна «Смерть у Венеції», у французькій активно проявлялася соціально-публіцистична тенденція – це роман Ромена Роллана «Жан Крістоф», в англійській же наголошувався її соціально-етичний аспект, зв’язок етики й естетики, прикладом може бути роман «Місяць і шестипенсовик», «Пироги і пиво».

      Питання мистецтва розглядалося в тісному зв’язку з проблемами соціальними, етичними, моральними, що сприяло широкому суспільному резонансу дискусій.    Такі письменники як: Дж. Рескін, В. Морріс, В. Пейтер, Б. Шоу дотримувалися різних, нерідко протилежних соціальних і філософсько-естетичних позицій, але їх об’єднувала й спільна мета: подолання «вікторіанського застою», оновлення духовного й культурного життя країни. Отже, не випадково була активізація інтересу до теми мистецтва в англійській літературі на зламі столітть, поява в ній низки «романів про митця»: М. Брегга «В Англії», А. Мердок «Під сіткою», «Море, море» , Дж. Голсуорі «Вілла Рубейн», «Власник». Варто було б зазначити, що аналогічна тенденція спостерігається на рубежі столітть і в інших західних літературах. До теми мистецтва і митця звертаються брати Манни і Г. Гессе, Р. Роллан і Р. Мартен дю Гар, Дж. Лондон, Т. Драйзер та багато інших майстрів слова. В основі цього явища, спільного для літератур усього регіону, лежить загострення конфлікту між мистецтвом і суспільством, в якому зростала бездуховність, посилювалося відчуження людини, і в очах митців-гуманістів

7

мистецтво набувало дедалі більшої ваги як духовна сила, здатна протистояти руйнуванню моральних цінностей.

      Так, наприклад, до теми мистецтва і митця звертався Голсуорі. Найбільше його хвилювала проблема місця мистецтва і митця в сучасному для нього суспільстві, така ж проблема турбувала і Дж. Лондона. Голсуорі цю проблему ставив у романах «Вілла Рубейн» (1900), «Власник» (1905). До розробки теми мистецтва і митця слід також віднести роман Р. Олдінгтона «Смерть героя» (1929) і роман О. Хакслі «Контрапункт» (1928). Це дуже різні твори за проблематикою і поетикою, але їх об’єднує різка критика кризових явищ у культурі й мистецтві тогочасного Заходу, критика, що переростає в сатиру.

      В «романах про митця» останніх десятиліть значення морально-етичної проблематики зростає. В їхньому ідейному контексті гуманізм і етика, гуманізм і моральність невіддільні одне від одного. Проблема морального вибору, з якою стикаються герої-митці в Г. Гріна, А. Мердок та інших письменників,  – це майже завжди проблема вибору між гуманізмом і ворожими людині силами. Моральний вибір у нашу епоху – це передусім вибір позиції «за» і «проти». Вирішення цієї проблеми часто ґрунтується на екзистенціалістській концепції гуманізму.

      Слід зазначити, що існують певні моделі «роману про митця»: тип роману, конфлікт митця і суспільства, при цьому потрібно розрізняти дві головні традиції зображення митця: романтичну і реалістичну.Ці традиції не протистоять одна одній, а навпаки взаємодоповнюються і взаємодіють. Зображення конфлікту митця і суспільства на широкому соціальному тлі не так характерне для англійської традиції, як, наприклад, для традиції французької. Яскравим прикладом може слугувати роман Кроніна «Пам’ятник хрестоносцю». За формою цей твір близький до роману, який виховує. Подібна структура сприяла широкому охопленню соціальних груп і прошарків, установ і традицій суспільного життя, в зіткненні з якими формується особистість головного героя – живописця Стефана Десмонда. В цьому романі чи не з найбільшою наочністю продемонстровані соціальні мотиви й закономірності конфлікту митця із суспільством.

      8

      На рубежі 60-х років з’являється нова модель «роману про митця». Однією

з найхарактерніших його особливостей є загострення уваги до моральної  проблематики. Гуманістичним пафосом  пройнята творчість Г. Гріна: вона вчить  розуміти людину і любити її, цінувати в ній особистість. В романі «Ціною втрати» (1961) Г. Грін звернувся до теми мистецтва і митця, співвідносячи  її з проблемою гуманізму. Також тема мистецтва є одною з провідних у творчості Дж. Фаулза, де вона розкривається в різних аспектах. Та найбільше письменника цікавить зв’язок мистецтва і життя – тема, що невіддільна від проблеми мистецтва і гуманізму. Найповніше ці мотиви виражені у романі «Деніел Мартін». Цей твір наповнений роздумами про мистецтво його співвідношення з дійсністю, про шляхи розвитку сучасного мистецтва, про традиціоналізм та експеримент у художній творчості, про проблему художнього часу та його детермінованість національною рисою    світосприйняття, про відображення цієї риси в мистецтві, про зв’язок митця з долею покоління. Важко знайти ще один твір в англійській літературі, де проблеми мистецтва розглядались би з такою повнотою і різнобічністю. Сучасне життя з його проблемами і суперечностями так нерідко подається крізь призму мистецтва. Самотність, яка переслідує сучасну людину, криза свідомості асоціюються з образами Кафки і п’єсами абсурдистів. Словом, герой роману пізнає життя і в безпосередніх контактах з ним, і через інтелектуально-художню атмосферу, що створюється мистецтвом.

      Досить цікаві аспекти теми мистецтва і митця розробляє у своїй творчості

М. Спарк. У неї гуманістична концепція мистецтва найяскравіше проявляється у викритті насильства й жорстокості, якими наповнене життя у XX столітті. Особливо цікавий у цьому плані є її роман «Навмисне зволікання» (1981), у якому

насиллю й агресивності безпосередньо  протиставляється мистецтво. Отже, М.Спарк вбачає у мистецтві засіб протидії дегуманізованій дійсності. Справжнє

мистецтво, сповнене гуманістичного змісту, вона вважає діяльною силою, здатною впливати на людей, сприяти їх духовному і моральному оздоровленню.

     

9

      Восновному однією з найважливіших рис романів про митця та мистецтво є те, що вихід з кризи для їх героїв можливий за умови знайдення гуманістичних цінностей життя і мистецтва. Тому принципово важливим є момент морального вибору, яким визначається доля героя-митця та його творчості. Цей мотив завжди присутній у романах даного типологічного ряду. Оповідь у них, як правило, ведеться від першої особи, образ героя-митця часто близький до автора, може мати й певні автобіографічні риси як наприклад роман Джека Лондона «Мартін Іден». Нерідко ці твори будуються як «роман у романі»: герой пише або обмірковує свій твір, що дає автору змогу розкрити в романі естетичну проблематику, специфічні питання художньої творчості.

      Загалом же слід сказати, що у світовій літературі 60–80-х років переважаючим стає «роман про митця», в якому на перший план виходить тема мистецтва й гуманізму, переплетіння соціальної, етичної й естетичної проблематики. Вихідна ситуація типологічної моделі «роману про митця» цього періоду – герой, що перебуває в стані кризи – світоглядної, моральної, творчої. Глибинною причиною цієї кризи, що поступово виявляється в розгортанні сюжету, є фальшива скала цінностей, передусім моральних, яка нав’язується митцеві суспільством. Таким і є роман Джека Лондона «Мартін Іден» як твір про митця, у якому митець бориться за своє місце у суспільстві.

 

2. Роман Джека Лондона «Мартін Іден» як твір про митця

 

      Роман «Мартін Іден» Джек Лондон написав під час дворічної усамітності, на яхті серед хвиль Тихого океану й далеких тропічних островів. «Мартін Іден» був

вершиною «поетичного» реалізму Лондона; ніде більше письменнику не вдавалося настільки точно показати план дієвий та філософський. З’єднати досить міцними нитками історію однієї людини не тільки з суспільним і літературним «контекстом» його епохи, але і з тих «вічних» тем, які в тій чи іншій формі присутні у лондонських творах. У даному романі це була тема митця та