Історія створення історичних поем С. Руданського

                     Тоді знову наступила

                     Тяжкая година,

                     Застогнала, заридала

                     Ціла Україна.

                     Заридали, застогнали

                     Біднії селяне,

                     Що Вельямін видирає,

                     Де що не загляне.

                     Заридали, застогнали

                     Біднії козаки,

                     Що Міняйло видирає

                     Корон та шестаки [19, c. 155].

     Картини експлуатації і зубожіння українського народу виписані в поемі «Мініх»  за допомогою реалістичних художніх прийомів, якими С. Руданський філігранно володів:

                     Дере гроші із міщанів,

                     Дере і з козаків,

                     Дере гроші і  з селянів,

                     Дере і з бурлаків.

                     Не питає, чи хто  має

                     Звідки що давати;

                     А не даси - на морозі

                     Скаже танцювати... [19, c. 131].

                     ..............................

                     А лиш пікни на Бірона,

                     Тоді не поможеш,

                     Хоч на дядьків хутір  підеш,

                     Хоч голову зложиш [19, c. 132].

     Зміст і образна система поеми "Мініх" засвідчують, що С. Руданський уважно вивчав не лише історію України та Росії, а й звертав особливу увагу на взаємовідносини імператорів і імператриць зі своїми підлеглими можновладцями, намагаючись визначити їхню роль у керівництві російською державою. Географія цієї поеми, в порівнянні з попередніми, значно об'ємніша і ширша. Події історичного характеру відбуваються не лише в межах, а й далеко за межами Російської імперії. Автор художньо осмислює і правдиво відтворює досить складну, суперечливу внутрішню і зовнішню політику царської Росії, яка завжди була загарбницькою, антинародною і потворною.

     Потрібно  відзначити й таку художню особливость: персонажі поеми "Мініх" виписані за принципом реалістичної естетики. Кожна постать наділена лише для неї властивими рисами характеру, поведінки, мораллю і політичними переконаннями, які безпосередньо проявляються у ставленні до України, її народу. Показовим є й те, що в усіх історичних поемах С. Руданського відсутні людяні, гуманні, культурні й толерантні державні діячі Російської імперії. Починаючи від самого царя і кінчаючи найнижчою урядовою особою, Україну та її волелюбний народ вони не вважали за людей і всіляко збиткувалися над ним [9].

     Історичні поеми С. Руданського - це глибоко  національні, патріотичні, майстерні і в значній мірі навіть політичні твори. Незважаючи на романтичне обрамлення сюжетної канви і образної системи, конфліктні ситуації в них є гострими, соціально-політичними і побудованими на достовірних історичних фактах про взаємини між Україною і Росією, які в основі своїй становлять боротьбу гетьманів з російськими імператорами і чиновниками за утвердження України як незалежої демократичної держави.

ВИСНОВКИ 

       Сутнісною характеристикою новочасних літератур є наявність історичного виміру створюваного ними художнього світу. Увага до історичного буття людини притаманна українській літературі з перших десятиліть її становлення в якості "нової". Звернення до історичної тематики, а якщо вужче – до прикладів із історії, використання історичних паралелей та аналогій як аргументу – це була органічна риса, притаманна українській літературі ХІХ ст.

     Історичні поеми С. Руданського - це твори глибоко національні, патріотичні, майстерні і до певної міри навіть політичні. Незважаючи на романтичне обрамлення сюжетної канви й образної системи конфліктні ситуації у них є гострими, соціально-політичними і побудованими на історично-достовірних фактах і взаєминах між Україною і Росією, які становлять боротьбу гетьманів з російськими імператорами і чиновниками за утвердження України як незалежної демократичної держави.

     Сюжетам поем притаманна компактність, динамічність, чіткість їх елементів, які легко  визначаються. Основу динаміки поем складають  діалоги історичних діячів, які виписуються  за художнім принципом контрасту і емоційно-психологічної та політичної вивершеності. Образи російських імператорів та їхнього оточення, окрім хіба царя Петрика, виписано в поемах виключно негативними рисами. Вони самовпевнені, жорстокі і протидіють найменшим проявам демократизму та гуманізму. Для українських гетьманів, окрім хіба Івана Скоропади, властиві людяність, демократизм, глибоке розуміння політичної і економічної ситуації як в Росії, так і в Україні. Вони прагнуть до справедливих, паритетних взаємин між державами, основаних на повазі й дотриманні укладених угод.

      С. Руданський приділив багато уваги змалюванню історичних постатей, їх внутрішнього світу, психології, моралі, політичних переконань, які найповніше розкриваються в підході до розв'язання державних проблем і ставленням до народу. Образна система поем історично достовірна, хоча й романтизована. Кожна історична постать наділена властивими лише для неї рисами поведінки, моралі, психології й розумінням взаємовідносин між Україною й Росією.

       Майстерному розкриттю образної системи велику роль відіграють у поемах С. Руданського діалоги і монологи, з допомогою яких глибше і повніше пізнається внутрішній світ персонажів, їх психологія й мораль. Досить вправно користується поет і народною лексикою та поетикою. Для усіх поем властивий коломийковий розмір, який густо засівається народними порівняннями, метафорами, паралелізмами. Поет майстерно варіює і фольклорними образами чорного ворона, сизого орла, темної ночі і таке інше, які поглиблюють романтичну, політичну та соціальну загостреність сюжету.

       Історична достовірність, політична прозорість поем С. Руданського переконують  у тому, що це твори досконалі, вивершені  й актуальні як у ті часи, так  і в наші дні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Герасименко В.Я. Поет-демократ // в кн. Матеріали до вивчення історії української літератури. Том ІІІ. – К.: Рад. шк., 1960.
2. Герасименко В.Я. Степан Руданський: Життя і творчість. – К.: Наукова думка, 1985.
3. Герасименко В.Я. Степан Руданський // в кн. Руданський С. Вибране. – К.: Дніпро, 1969.
4. Демиденко П.С. З плеяди славетних: літературознавчі етюди. – Л.: Каменяр, 1999.
5. Єфремов С. Історія українського письменства. – Київ: Феміна, 1995.
6. Історія української літератури //  гол. ред. І.І. Пільгук. – К., 1966.
7. Історія української літератури другої половини ХІХ століття // за ред. В.М. Поважної. – К., 1979.
8. Історія української літератури у 8 т. Т. 3. – К.: Наукова думка, 1968.
9. Киричок П.М. Історичні поеми Руданського // http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=888.
10. Киричок П.М. Майстер острого слова // в кн. Руданський С. Избранные юморески. – Симферополь, 1959.
11. Киричок П.М. С.В. Руданський – поет, лікар, громадський діяч. – Сімферополь, 2002.
12. Колесник П.Й. Степан Руданський. – К.: Дніпро, 1971.
13. Матеріали до вивчення історії української літератури в 5 томах. Т.1. – К., 1963.
14. Морозова Л.Г. Українська література. 8 клас: Плани-конспекти уроків. – Харків: Ранок, 2002.
15. Охрименко П.П., Пильгук И.И., Шлапак Д.Я. История украинской литературы. Краткий курс. – М.: Просвещение, 1969.
16. Панченко В. Ялтинський «поетолікар» // http://www.day.kiev.ua/190368.
17. Пільгук І.І. С. Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1956.
18. Пилипенко Л.К. Урок-конкурс за співомовками С. Руданського // Джерело майстерності. – 1996. – № 14. –  C. 9-13.
19. Руданський С. Вибране. – Сімферополь: Таврія, 2002.
20. Сиваченко М.Є. Студії над гуморесками С. Руданського. – К.: Наукова думка, 1979.
21. Степанові Руданському // ред. М. Потупейко. – Одеса, 1968.
22. Українська народна сатира і гумор. – К., 1940.
23. Франко І. До студій над С. Руданським. // Твори в ХХ томах. Т. ХVII. – К., 1955.