Розділові знаки у складному реченні

Зійде сонце — утру сльози, ніхто й не побачить. (Шевч.)

• якщо в першій частині  зазначається умова, при якій відбувається дія другої частини:

Треба роздягнутись — роздягнеться, треба сьорбати гарячий чай —  сьорбатиме. (О. Г.)

• якщо друга частина  безсполучникового складного речення  виражає наслідок або висновок із того, про що говориться в попередній частині. Звичайно в цих випадках між реченнями можна поставити  через це, тому, тоді та ін.:

Продержались з тиждень  морози — земля закляла, як кістка. (Мирн.)

• якщо в другій частині  безсполучникового складного речення  міститься порівняння з тим, про  говориться в першій частині:

 Гляне — холодною  водою зіллє. (М. В.)

• якщо друга частина  безсполучникового складного речення (приєднувальне речення) починається  словами цей, такий і под.:

Ще й разу не бачивши моря, я вже надумався стати неодмінно моряком — то був мій перший, дитячий ще, вибір професії. (См.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ. Граматичне значення складного речення

 

У поняття граматичного значення складного речення переважно  вкладають ті смислові відношення між  його частинами, що наявні між ними у певній моделі, пор. граматичне значення часових відно­шень (дія головної частини відбувається після дії підрядної частини): Коли врешті показався Рустем, Джіяфер зразу налетів на нього (М. Коцюбинський); Доки сонце зійде,роса очі виїсть (Нар. тв.), хоча конкретне наповнення кожної частини різне.

Необхідно розрізняти конкретний зміст складного речення і  його граматичне значення й водночас враховувати взаємозумовленість гра­матичного  значення складного речення і  його будови. У наведених при­кладах спільність граматичного значення часових  відношень зумовле­на спільністю їх будови: і в тому, і в іншому випадку підрядні части­ни приєднуються до головних сполучними елементами коли, доки, які стоять перед ними; і  в головній, і в підрядній частині  обох складних речень присудки виражені однаковими формами дієслів (минулий  час доконаного виду, майбутній час  доконаного виду).

 

Ця закономірність використовується при описі-класифікації склад­них  речень. Спочатку виділяються найширші класи речень на ґрунті протиставлення найзагальніших моделей і відповідно граматичних значень, потім —  вужчі підкласи на основі опозицій менш загальних моделей і граматичних  значень, нарешті — найвужчі підкласи на за­садах протиставлення часткових  моделей та їх граматичних значень. Такий опис переважно кваліфікують як структурно-семантичний, ієрар­хічно  організований.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже , Складним називається  речення, що складається з двох або  кількох простих речень, об'єднаних  в одне ціле за змістом та інтонацією.

Залежно від способу поєднання  простих речень у складному розрізняються  такі основні види складних речень: складні сполучникові речення і  складні безсполучникові речення.

Прості речення в складному  втрачають інтонаційну завершеність. Інтонацію кінця має все складне  речення, а не кожне з простих, що входять до нього. Так, у реченні  Ішов дрібний густий дощик, і сіра імла застилала берег відбувається підвищення тону в кінці першої його частини, далі робиться пауза і пониження  голосу на останньому слові, що означає  інтонаційну завершеність складного  речення.

Складні сполучникові речення  поділяються на дві групи:

1) складні речення із  сурядними сполучниками (складносурядні  речення). У складносурядному реченні  прості речення, що входять  до нього, — рівноправні, незалежні  одне від одного, тобто з'єднані  сурядним зв'язком як однорідні  члени речення;

2) складні речення з  підрядними сполучниками і сполучними  словами (складнопідрядні речення). У складнопідрядному реченні  одне просте, що входить до  його складу, залежить від іншого  і з'єднане з ним підрядним  зв'язком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Тєлєжкіна О. О. Безсполучнікові складні речення в поезії Олександра Олеся / / Лінгвістичні Дослідження: Зб. наук. пр. - Вип. 1. - Харків, 1998. - С. 57-62.

2. Тєлєжкіна О. О. Наслідкові речення и речення обгрунтування в сістемі безсполучніковіх складаний структур / / Наука і сучасність: Зб. наук. пр. -

Віп. 1. - Ч. 1. - К., 2000. - С. 256-262.

3. Тєлєжкіна О. О. Вислові обгрунтування Як вид безсполучніковіх складаний речень / / Філологічні студії. - Луцьк, 2000. - № 1. - С. 204-208.

4. Тєлєжкіна О. О. Структурна співвіднесеність безсполучніковіх складаний речень обгрунтування и текстових утворень / / Вісник Харківського універсітету. Серія Філологія. - Вип. 34. - Харків, 2002. - № 557. - С. 155-160.

5. Тєлєжкіна О. О. Відповідність безсполучніковіх складаний речень обгрунтування и текстових утворень / / Лінгвістичні Дослідження: Зб. наук. пр. -Віп. 8. - Харків, 2002. - С. 131-136.

6. Тєлєжкіна О. О. Безсполучнікові складні речення Як стілістічній засіб (на прікладі збіркі О. Олеся "З журбою радість обнялась") / / Олександр Олесь: творча спадщина и сучасність: Зб. наук. пр. - Суми, 1999. - С. 248-253.

7. Вихованець І.Р. Граматика  української мови. Синтаксис: підручник. - К.: Либідь, 1993. - С. 145-156.

8. Багмут A. M. Семантика и інтонація в українській мові. - К.: Наук, думка, 1991. - С. 165; Взаємодія усніх и писемна стілів мови / / Ред. М.М.Пілінській. - К.: Наук, думка, 1982. - С, 179.