Неокласицизм

      Передусім художня візія світу у Филиповича окреслюється як інтегральна структура  певної культури, що постає як світоглядний комплекс, що передбачає як отологічні проблеми буття (як влаштований світ? Що в ньому первинне — добро чи зло? Чи існує у ньому гармонія й краса?), так аксіологічні (ціннісні) виміри: «І все колись з’єднається в просторі: / Людина, звір, і квітка, і блакить». Поет прославляє буття як діяння, життєдайні сили природи, які у нього персоніфіковані. На природу й людину він дивиться крізь призму ідеалів досконалості, краси. Звідси — його залюбленість мистецтвом, словом. Поетичне кредо митець відбив у поезії «Я — робітник в майстерні власних сил» (1922), що характеризує естетику усіх київських неокласиків з їх шанобливим ставленням до слова і творення:

                  Натхнення, втіху чую я тоді,

                  Коли учусь у давнього митця, 

                  Але, безжурні, горді, молоді,

                  Лише майбутнім дихають серця. 

                  З старої бронзи зброю владних слів

                  Переливаю радо на вогні. 

                  Під невгамовним подихом вітрів 

                  Безмежна праця, переможні дні!  
 
 
 
 
 
 

V.Висновки

      Отже, поезія 20-х рр. ХХ ст. характеризується модерними художніми стильовими течіями й напрямами, новаторськими  засобами змалювання духовного світу  людини. Оновилася проблематика й жанровий репертуар лірики, застосовуються як традиційні прийоми моделювання життя, так і новітні, авангардні, що в своєму синтезі створили неперехідні явища культури. На жаль, цей розмах модерних художніх пошуків та естетичних відкриттів з наступом культу особи Сталіна були жорстоко зупинені, а твори митців українського відродження заборонені й оголошені «шкідливими, класово ворожими».  

 Європейський неокласицизм XIX ст. поставив завданням покласти в основу творчості певні канони, витворені на основі естетизму, що мав тривалий досвід, починаючи від античності, гармонійно поєднувати чуттєву красу і культурно-мистецькі ідеали. Неокласицизм заперечував модне, злободенне, мелодраматично-сентиментальне, бунтарське, примітивно-побутове. Французький неокласик А. Шеньє висунув гасло: «На теми, що нові, античний вірш складаймо!» Це стало нормою для французьких неокласиків XIX ст., які відомі більше під назвою «парнаської школи» (Ш. Леконт де Ліль, T. де Бонвіль, Л. Дьєрке, Ф. Сюллі-Прюдом та інші).  
        
       Визначальні риси неокласицизму:  
       - використання античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів;  
       - проголошення гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми;  
       - оспівування земних насолод;  
       - прагнення наслідувати мистецтво минулих епох;  
       - віддання переваги історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.  
      

VI.Література 

 1.   www.tspu.edu.ua/subjects/833/ist_lit/lec.htm

     «Відродження української літератури 20-х років хх століття»

2.   http://www.osvita.org.ua/referat/culture/1513/

        Реферати «Неокласицизм та класицизм»

 3.   http://www.day.kiev.ua/104812/

        «110-летний юбилей украинского поэта Михаила Драй-Хмары»

4.    Київські неокласики — К.: Факт 2003.

5.     Короткий енциклопедичний словник  з культури. — К.: Україна, 2003

6.    Юрій Шерех. "Леґенда про український неоклясицизм" 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Міністерство  освіти та науки

Полтавська  гімназія №9 
 

Реферат

з української літератури

«Неокласицизм та творчість українських неокласиків» 
 
 
 
 
 
 

                                 Виконала:

                                 учениця 10-Б класу

                                 Гордєєва В. 
 

                                                    Перевірила:

                                 Гринь Н.В. 
 

Полтава 2009 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Павло Филипович                                              Юрій Клен

                                                                       (Освальд Бургардт) 

                                 Михайло Драй-Хмара 
 
 
 
 
 

       Перший  ряд знизу (зліва направо): М.Зеров, Могилянський, Петров.

Другий  ряд: М.Драй-Хмара,П. Филипович.