Морфологічні норми у професійному спілкуванні

   5. У  формах місцевого відмінка однини  чоловічого та середнього роду  слід використовувати закінчення -ому.

   6. Замість  розмовної форми треба користуватися  конкретним визначенням.

   7. Слово  "самий" на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка -най.

   8. Уникають  вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище, посада, звання тощо ставлять у родовому відмінку, це ж стосується таких випадків, коли є кілька однорідних членів. 

    Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

    а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, бертолетова сіль, жорданова лема, карданова передача та ін.;

    б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сізіфова праця.

   9. Уникають  вживання прикметників, що походять  від географічних назв з додатковим  роз'яснюючим іменником. Але усталеними є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

    а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Київський проспект, Керченська протока, Дніпровський лиман та под.;

    б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Баренцево море, селище Гоголеве, місто Корсунь-Шевченківський і под.

   10. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

   11. Усі  прикметники (у ролі означень), у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их.

   12. Для  позначення часу треба: а) уживати  відповідні прикметники в родовому відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в місцевому, а родовому відмінку без прийменника.

   13. Треба  слідкувати за узгодженням прикметникових  закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності. 

3. Норми вживання числівника в професійному мовленні 

   Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, записуються словами (напр., не більше двадцяти автомобілів). Число, що супроводжується одиницями виміру, пишеться цифрами (напр., 150 центнерів картоплі).

   Складні чи складені числівники записуються  цифрами (напр., 15 студентів).

   Порядкові числівники вводяться з відповідним  відмінковим закінченням 

(напр., перше виробниче завдання).

   Складні слова, де перша частина цифра, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кіло-метровий і 100 км.

   Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників Напр.: Більшість спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут усі три варіанти відповідають нормам сучасної української мови.

   Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т. д. Напр.: Решта пацієнтів теж обстежена. Більшість американських бізнесменів прибула в Україну.

   Форма множини рекомендується при однорідних членах речення.

Якщо  ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а також іменники: сто, тисяча, мільйон, мільярд), то переважає однина. Напр.: Чотириста вісімдесят підприємців прибуло на виставку; В село повернулось сімдесят дев'ять молодих спеціалістів.

Якщо  вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини (напр., чотири брати, два керівники, три менеджери).

Велике  значення має використання числівників  в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт, числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку.

 

4. Займенник у діловому мовленні

Вживання  особових займенників  у документах

   1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів(автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).

   2. У  розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).

   3. Займенник  я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (...ми дійшли таких висновків).

   4. Займенники  третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.

   5. Після  прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без -н-: завдяки їм, всупереч йому.

   6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант – на ньому, а не (на нім).

   7. Слід  уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесоності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з нею (?) не погодився.

   8. Вживаючи  особові займенники, слід уникати  їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

   9. Займенник  ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Управління повідомляє...).

   10. Займенник  Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).

   11. Для  показу суворого об'єктивного  викладу, катагоричної вимоги, займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення – надсилаємо для ознайомлення.

   12. Для  пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися – пропоную Вам з'явитися.

   13. Дійова  особа в реченні, виражена особовим  займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.

   14. Не  слід використовувати особові  займенники в присутності тих,  про кого йде мова.

Присвійні займенники в документах

   1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.

   2. Присвійні  займенники в місцевому відмінку  мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.

   3. Для  уникнення зайвого паралелізму,  у діловому мовленні вживається  присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.

   4. Не  слід зловживати займенником  свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтуав свою машину – він власноруч відремонтував особисту машину.

   5. Уникати  двозначності при використанні  присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції. 

Вживання  означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах

   1. У  давальному і місцевому відмінках  однини слід використовувати  нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.

   2. Правильно  використовувати близькі, але  не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будб-який квиток.

   3. На  означення особи перевага надається  вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.

   4. Слід  дотримуватися варіювання у використанні  питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...

   5. Двозначність  виникає, якщо вказівний займенник  це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

   Отже, використання чи невикористання займенників  змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо. 

5. Дієслово в діловому мовленні 

   1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін. 

2. Уникати умовного способу: