Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Октября 2011 в 01:14, реферат
В процесі розробки правових форм для відносин, виникавших у повсякденному житті, римські юристи помітили, що крім зобов’язань, основою котрих був контракт і делікт, виникають і такі зобов’язання, джерело виникнення яких по формі і по змісту схоже на контракт, проте таким не є, поскільки не базується на згоді сторін. Випадки виникнення зобов’язань з односторонніх угод чи інших фактів, які не являлися ні договором, ні деліктом, дозволили їм підійти до поняття “ зобов’язання ніби з договорів ” (quasi ex contractu), підкресливши тим самим, що ці зобов’язання регулюються так само, як і відношення між особами, вступаючими в договірні зобов’язання
Разом з отриманою платою повертається і приріст, наприклад, плоди від речі, намив ділянки і т.ін. [5,с.513].
Позов про повернення певного майнового надбання, мета якого не здійснилася.
Квазі-контрактом є зобов’язання, через яке особа, що одержала майнове надання з певною метою, якої не було досягнуто, зобов’язана повернути його тому, від кого це майно одержано. Це одностороннє зобов’язання, що виникає з огляду на одностороннє волевиявлення. Його підставами могли бути різноманітні надання майнової вигоди однією особою іншій з певною метою. Наприклад, видача боргової розписки, що передбачається одержання позики, встановлення приданого до шлюбу, дарування на випадок смерті, якщо дарувальник пережив того, кому дарував.
Необхідні елементи підстави виникнення зазначеного зобов’язання із помилкового платежу:
а) фактичне надання майнової вигоди однією особою другій. Вигода може полягати в передачі певної суми чи майна, відмові від вимоги та інших фактичних дій на користь другої особи.
б) надання майнової вигоди з певною метою: боргова розписка видавалася з метою одержання позики, посаг встановлювався з метою укладення шлюбу, дарування здійснювалося з метою надання майнової допомоги тому, кому дарували.
в) мета, для досягнення якої надавалася майнова вигода, не здійснилася: особа, що видала боргову розписку, позики не одержала; посаг, встановлений на користь нареченого, не привів до шлюбу; особа, що одержала дарунок, померла раніше за дарувальника. Тут не має значення причина, через яку мету не було досягнуто.
За наявності зазначених елементів виникало зобов’язання, з огляду на яке безпідставно збагачена особа зобов’язана була повернути все одержане.
Позов про повернення одержаного від крадіжки і на незаконній основі.
Оскільки злодій ні за яких умов не може стати власником краденої речі, проти нього завжди можна було застосувати віндикацію – позов про повернення власником своєї речі з незаконного володіння злодія. Однак це досить складні процесуальні дії, які потребували великих затрат часу та енергії. Проти злодія вимагалася оперативна дія. Отже, було визнано можливим допустити кондикційний позов для повернення краденого. Римські юристи виходили з того, що юридичною підставою кондикції із крадіжки є факт збагачення злодія за рахунок власника без достатніх для цього правових підстав.
За об’єктивним змістом кондикція із крадіжки нагадує попередні кондикції й тому для виникнення зобов’язання вимагалися такі самі юридичні підстави. Це квазіконтрактне зобов’язання, на підставі якого злодій повинен був повернути крадене власникові. Кондикція із крадіжки надавалася тільки власнику краденого. Відповідачами могли бути тільки злодії та їх спадкоємці. Посібники злодія відповідали за деліктним позовом.
Щодо зобов’язання, яке випливало з кондикції із крадіжки, то злодій повинен повернути передусім все крадене в повному обсязі з усім приростом, не тільки з фактично одержаним, а й з тим, який могли б одержати. Злодій відповідав також за випадкову загибель речі, що відбулася протягом часу між крадіжкою і присудженням. У такому випадку він зобов’язаний був сплатити найвищу ціну краденого.
Пізніше цю кондикцію застосували і для інших випадків неправомірного збагачення однієї особи за рахунок другої, наприклад, при утриманні одним із подружжя речі, що належала другому. Однак цю кондикцію вже не називали кондикцією із крадіжки. Застосовувати до взаємин подружжя таке поняття було просто неетично [4,с.415].
Загальний позов про повернення необумовленого збагачення.
Приклади, що відносяться до класичного права, можна викласти так: кондикція надається в тих випадках, коли речі однієї особи фактично використані другою особою або стали належати їй на праві власності (чужі гроші змішані з власними грошима даної особи), так що власник речей втрачає віндикаційний позов для того, щоб їх вимагати. У цих випадках, на місце втраченої віндикації, дається condictio [5,с.517].
Випадкове товариство (communio incidens).
Встановлювалось між декількома особами незважаючи на їх волю, наприклад, на основі спадку, на основі договору дарування з умовою, або випадкового змішання речей. В силу такого випадкового товариства у його сторін виникали певні права і взаємні обов’язки. Наприклад, на відміну від договірних товариств (договір товариства), випадкові товариства були в праві в будь-який час вимагати розподілу спільних речей.
Обов’язковий легат.
Постановляв
зобов’язання між спадкоємцем (спадкоємцями),
з одного боку, і легатарієм (особою,
на користь якої спадкодавець поручав
спадкоємцям видати з успадкованого майна
яку-небудь річ або певну суму грошей)
– з іншого, в силу котрого спадкоємці
зобов’язані були щось дати, виконати
або дозволити на користь легатарія.
1. Баринова М.Н., Максименко С.Т. Римское частное право: Учебное пособие для вузов. – М.: ЗАО Юстицинформ., 2006
2.
Макарчук В.С. Римське
3. Основы римского частного права: Учебное пособие./ Под ред. C.А.Слипченко, О.И.Смотрова. – Х.: “Эспада”., 2004
4. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер ., 2003
5. Римское частное право: Учебник./Под ред. проф. И.Б.Новицкого, И.С.Перетерского. – М.: “Юристъ”., 1997