Коротка біографія Г. Сковороди

“De libertate” (“Про свободу”) він виписав як апологію своєму ідеалові державотворця, громадського діяча - Богданові Хмельницькому: Будь славен во век, о муже избранне,Вольности отче, герою Богдане.

Але Тичині, “безкровно репресованому” системою, не

вдалося зберегти об’ єктивність у висвітленні Сковороди як громадянина, і місцями він заполітизував рідну йому фігуру українського мислителя

. Та лишилося  багато прекрасних, поетичних сторінок  симфонії “Сковорода”, особливо  ранніх, 20-х років, з яких постає  потужний багатогранний образ неспокійного мислителя, людини, яка бажає щастя й добра своєму народові, всьому людству... Коли в 1920 році Павло Тичина видав геніальну і трагічну збірку “Замість сонетів і октав”, у якій засудив жахи пореволюційної братовбивчої різанини, він супроводив її присвятою: “Григорію Савичу Сковороді

присвячую”. Поетове  серце шукало опори в тих постатях, які любили людину

як найвищу  цінність.Григорій Сковорода закриває своєю творчістю завісу старої української  літератури, з її середньовічними  бароковими прикрасами, пишною книжною мовою, “кучеряво”-патетичною тональністю. Вже після нього приходить енергійний Котляревський з використанням стихії народної мови, полум’ яний Шевченко, українська література міцно стає на ноги, набуває виразніших рис національної специфіки. Але Сковрода був і лишається вершинним прикладом слова-синтезу, творчості, в якій поєдналися

релігійне, філософське  та наукове начала. Себто він на практиці здійснив

те, що пізніше  його далекий родич Володимир  Соловйов висунув як ідеал для  духовного розвитку суспільства: все те ж практичне поєднання релігії,

філософії та наукового  пізнання.

“Світ ловив  мене, але не спіймав”, - заповів  написати

на своїй могилі Григорій Савич Сковорода. І мабуть, це головне, - скаже людина, яка замислюється над істинним, духовним сенсом людського життя. Дай

Боже й нам  “упіймати” незайву на

сьогодні ниточку  своєрідного вчення цього великого українського мислителя, який, не стяжавши нічого з тих примарних благ, які  цінує сліпий світ, мав дерзновенне  писати у тихому щасті своєї незаплямованої душі:

Прощай, о печаль! Прощай, зла утроба!Я на ноги встал, воскрес от гроба...

Висновок 

На мою думку  Т.А.

Білич та інші автори,

які схильні  мало не цілком виводити філософські  погляди Сковороди з матеріалізму Ломоносова, ігнорують особливості ідейного розвитку філософів, не враховують їх наукових інтересів, а також того рівня науково-філософського розвитку, якого вони досягли.

Я не можу погодитися з тими авторами (Д.І.

Багалій, В.

Білий та інші), які твердять, що філософська спадщина Сковороди має лише історичний

інтерес і що для нашого часу вона нібито повністю втратила своє значення

.

З прочитаних мною авторів книг про філософію Сковороди, я схиляюсь до думки М.Редька, який вважав, що Сковорода належав до тих видатних прогресивних мислителів, які століттями шукали шляхи до щасливого життя у моральній сфері. Г.С. Сковорода вірив, що шляхом морального вдосконалення та освіти людей можуть бути перебудовані суспільні відносини на основі “сродної” праці. Це була ідеалістична утопія. Лише марксизм (як вважає М.

Редько), відкривши  закони суспільного розвитку, вказав шляхи перебудови суспільних відносин і морального вдосконалення людей  і, таким чином, поставив розв’ язання проблеми щастя, проблеми морального вдосконалення  на реальний грунт.

Філософська позиція  Г.С.

Сковороди, органічно 

пов’ язана  із його життєвим шляхом, що ґрунтувався  на розроблених ним філософських

засадах, спричинилась до істотного внеску, здійсненного видатним мислителем в історію філософської думки України. Значення Г.С.

Сковороди –  вельми широке. Воно охоплює усі  сфери духовного життя українського народу, визначає істотний внесок його в розвиток української культури загалом.З огляду на це є підстави говорити про започаткований Г.С.Сковородою особливий

тип українського інтелігентав, що шляхом морального вдосконалення та освіти людей можуть бути перебудовані суспільні відносини на основі “сродної” праці. Це була ідеалістична утопія. Лише марксизм (як вважає М.

Редько), відкривши  закони суспільного розвитку, вказав шляхи перебудови суспільних відносин і морального вдосконалення людей і, таким чином, поставив розв’ язання проблеми щастя, проблеми морального вдосконалення на реальний грунт.

Філософська позиція  Г.С.

Сковороди, органічно 

пов’ язана  із його життєвим шляхом, що ґрунтувався на розроблених ним філософських

засадах, спричинилась до істотного внеску, здійсненного видатним мислителем в історію філософської думки України. Значення Г.С.

Сковороди –  вельми широке. Воно охоплює усі  сфери духовного життя українського народу, визначає істотний внесок його в розвиток української культури загалом.З огляду на це є підстави говорити про започаткований Г.С.Сковородою особливий

тип українського інтелігента, чим, зрештою, й визначається місце його в історії культури українського народу.