Готичні традиції в англійській літературі

      Що  ж до виходу роману в світ, то він був опублікований в 1847 році «Смітом Елдером і Ко», Лондон із заголовком «Джейн Ейр: Автобіографія»  під псевдонімом Коррер Біль. Відразу після публікації книга заслужила любов читачів і гарні відгуки критиків, включаючи Вільяма Теккерея, якому Бронте присвятила друге видання [18].  
 

2.2. Жанрові особливості  «Джейн Ейр» 

      Роман побудований за каноном роману виховання, показуючи становлення незвичайної  особистості. Особливий характер твору  пов’язаний з тим, що об’єктом є не юнак, а дівчина. Правдивість викладу досягається завдяки введенню автобіографічних мотивів. Шарлотта Бронте дійсно пише про те, що було її добре знайоме: про життя в доброчинній школі, про гірку долю гувернантки, почуття власної гідності котрої щоденно стикається з приниженням, про складності, з якими в сучасному світі зустрічається молода освічена і талановита жінка, яка більш за все прагне зберегти свою особисту свободу і яка перш за все ставить високу моральність [10, 282-283]. 

      Тож, в романі «Джейн Ейр» переплітаються риси автобіографічного та соціально–психологічного роману. Також тут переплітаються реалістичні та романтичні принципи письма. Все, що пов’язанев романі з зображення народження і розвитку почуттів Джейн до Рочестера, а також крах надій щодо возз’єднання героїні з коханим, володіє великим емоційним потенціалом і виконане автором під впливом романтичної поеми початку століття («Марміон» Скотта, «Гяур», «Корсар», «Лара» Байрона) і готичного роману [9, 277-278].  

      Романтика та «готика» були викликані самою  темою і відношенням до неї  Бронте: опис неймовірних почуттів Джейн до Рочестера – напруженого  до останньої межі, вибір героя з незвичайною долею, пристрасного, похмурого і, як може спочатку здатися, приреченого. Почуття Джейн до Рочестера проходять через справжні випробування, та отримують щасливе завершення. Це, мабуть, і підштовхнуло Бронте до романтичних образів. Вона не могла писати історію кохання Джейн до Рочестера, а особливо кохання Рочестера до Джейн, не відмовляючись від реалістичного методі і реалістично письма. 

      Друга тема – хоча й невіддільно пов’язана з попередньою – створювалась Бронте-реалістом, тією Бронте, яка захоплювалась Теккереєм як неперевершеним майстром реалізму і прагнула його наслідувати. Реальні люди Англії середини ХІХ ст.. і характери, типові для різноманітних прошарків суспільства, - те широке тло, на якому розгорталась історія романтичного почуття Джейн – головної героїні роману. Відривати в «Джейн Ейр» романтичне від реалістичного неможливо: книга сприймається в її художній єдності, і в цій єдності її досконалість. Та дуже важливо розібратися у синтезі цих двох різних тенденцій у книзі. 

      Багато  помилок допускається в деяких наукових роботах, коли, стверджуючи, що роман  є реалістичним, закривають очі на різноманітність його стилістичних течій, в яких він написаний, або  ж, вважаючи його романтичним, не бачать в ньому сили реалістичного пласту. Недоречні також судження про  «неправдоподібність» деяких сцен та епізодів у романі. «Неправдоподібність» в «Джейн Ейр» усвідомлюється за закомами реалістичного мистецтва, яке не відхиляє уяву. Бронте розуміла реалізм по-своєму і писала спираючись на основу своїх естетичних принципів [9, 278]. 
 

2.3. Аналіз рис англійської  готичної традиції  в романі 

      В романі «Джейн Ейр» чітко можна простежити характерні риси готичної традиції. По-перше, це перебування Джейн в Гейтсхедхолі, по-друге, стосунки з містером Рочестером, по-третє, маєток Торнфілд. 

      Отже, почнемо з того, що смерть батьків  Джейн та її походження загалом не є достовірно відомими. Маємо першу  таємницю, що характерно для готичної літератури. До цих же «готичних таємниць» можна віднести шлюб містера Рочестера, походження Адель, пожежу в його кімнаті, спадок Джейн. Як бачимо, є чимало загадок, які вирішуються протягом всього твору, одна за одною.

      Характерним є те, що і Гейтсхол і Торнфілд є старими маєтками зі своєю історією. Навіть згадавши історію з Червоною кімнатою і привидом містера Ріда не можна не впізнати містичність готики. Та й смерть дядька Джейн є нерозгаданою таємницею, адже вона визначається причетністю місіс Рід до смерті свого чоловіка. В Торнфілді таємницею і загадкою є все, що пов’язане з життям Рочестера. Ба навіть моторошний сміх, який спочатку навіював жах на юну гувернантку.  

      Слід  зазначити, що навіть поява містера  Рочестера окутана містичністю. Адже спочатку Джейн подумала, що зустріла Гітраша, духа з вечірніх розповідей Бессі. Цей дух, що жив на півночі Англії міг з’являтися у образі коня,мула або велетенського пса. Спочатку Джейн і побачила такого пса, та він був зовсім не страшним і не зробив нічого поганого бідолашній дівчині. І вже коли вона побачила, що кінь з вершником, то зовсім забула про свій дитячий страх. Саме ця таємничість, моторошна легенда також є своєрідним виявом готики, для якої є притаманною схильність до надприродного і середньовічних традицій і світосприйняття. 

      Головна героїня завжди є заручницею якогось  маєтку, чи то Гейтсхол, чи то Ловуд, чи то Торнфілд. В цьому замкнутому просторі своєрідно реалізується ідея відчуженості людини від світу. Саме це спрямовує увагу до внутрішнього світу персонажа. Ця фізична замкнутість  Джейн ставить її віч-на-віч з  її власним внутрішнім світом, штовхає  її в цей внутрішній світ. 

      Одним з яскравих проявів є також  те, що Джейн прагне до забороненого знання, дослідження явищ, що свідомо  приховують небезпеку. Варто хоча б  згадати ніч підпалу в Торнфілді, коли замість того, щоб тихо сидіти, Джейн вийшла туди, де хвилину назад лунав моторошний сміх і коїлись якісь таємничі речі.  

     Також у замку присутній ще один топос  – невідома для Джейн кімната,в  якій,як виявилось згодом, знаходилась  найбільша таємниця Торнфілду і  причина нещастя дівчини, - дружина  Рочестера. 

      Коли  Джейн дізнається, що не може стати  дружиною коханого чоловіка через його таємниче одруження в молодості, то стає такою собі іграшкою в руках  долі. Адже цей факт вона ніяк не може змінити. Проте, коли міс Ейр вирішує  залишити коханого, це вже є проявом  своєрідної самостійності. Хоча нам, сучасним читачам, важко зрозуміти, чому Джейн  просто не залишилася жити з коханим. 

      В середині роману ми бачимо розв’язання однієї з таємниць роману – походження Джейн, що приносить її певну втіху, так як дівчина отримує хороший спадок. 

      Фіналом роману є жахлива подія: дружина містера Рочестера підпалює Торнфілд. Така фатальність стає своєрідною розв’язкою історії кохання, адже тепер ніщо не заважає Джейн та Едварду бути разом, важкі спогади зникли, як і маєток, з яким вони були пов’язані. І знов перед нашими очима постає типічна готична картина -  руїна, яка є своєрідною алегорією. Все погане і обтяжливе зникло, залишилася лише руїна, як спогад про минулі негаразди.  

      В кінці ж герої нагороджуються за всі свої страждання, що є притаманним  для середньовічного світобачення, - кохані знов разом, тепер їм ніщо не стане на заваді, до того ж за два  роки зір містера Рочестера відновився, що тільки додало радості й без  того щасливому подружжю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Важко уявити світову літературу, і, зокрема, англійську, без вкладу талановитої  і неординарної письменниці, такої, як Шарлотта Бронте.

     «Джейн  Ейр» є для нас яскравим прикладом того, як доречно і гармонійно можуть співіснувати різні жанри, стилі. Саме на прикладі цього роману ми бачимо, що саме такий синтез робить твір літературним шедевром.

     Не  можна також забувати про те, як сильно вплинула готична традиція на літературу найрізноманітніших жанрів. Багато хто з великих письменників і в ХVIII-XІX ст.  хоча б раз звертався до неї.

      Саме  ж явище готичного роману виникло  ще в пізньому Середньовіччі і  дуже нерівномірно і неоднозначно розвивалося  більше п’яти століть. Навіть сам термін готика мав різні пояснення, - від позначення чогось надчуттєвого до варварського. Проте, в уяві сучасних читачів готичний роман все більше асоціюється з «чорним романом», романом жахів. Можна з упевненістю сказати, що термін «готичний» ще буде довго еволюціонувати в свідомості людей.

      Спочатку  дії в готичному романі відбувалися  за доби Середньовіччя, під час найбільшого  розквіту правління католицької  церкви. Саме ця доба з її численними епідеміями та інквізицією зумовила особливості готичної літератури, - похмурість, моторошність тощо.

      Роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» (1847) поєднує в собі принципи романтичного і реалістичного письма, неабияку роль в ньому відіграє англійська готична традиція зі своїми персонажами, старовинними маєтками, таємницями, містикою, підкореністю фатуму тощо.

      «Дженй  Ейр» є частково автобіографічним твором, що додає ще більшої правдивості викладу. Образ містера Броклерста взятий з преподобного Вільяма Каруса Вільсона, містера Рочестера – з мсьє Еже. Праобразом Торнфілдхолу є Норт-Ліс-Голл поблизу Гейзерсейджа, в якому письменниця побувала зі своєю подругою. В образі Елен Бернс можна впізнати загиблих у притулку старших сестер Шарлотти, Марія і Єлизавету, які загинули під час епідемії тифу.

      Цей твір Ш. Бронте одразу заслужив любов  читачів і позитивні відгуки  критиків, не зважаючи на те, що письменницький дебют авторки не відзначився подібним успіхом.

      Вся краса твору, доля Джейн та її почуття  до Едварда Рочестера зображені  дуже яскраво і незвичайно саме завдяки  зверенню Бронте до романтики і «готики». Адже, описати історію кохання  було неможливо, не відхиляючись від  реалістичних принципів. А додати цій  історії глибини та яскравості допомогло  саме введення готичних рис у твір самою письменницею.

      Слід  зазначити, що й до нашого часу немає  роману, подібного до «Джейн Ейр». Звичайно ж, є багато романтичних історій, багато розповідей про трагічну долю, та неможливо знайти хоч один твір, який за унікальністю своїх образів, жанрових особливостей та цікавістю письма буде близьким до всесвітньовідомого роману Ш. Бронте «Джейн Ейр».

      Значення  і цікавість цієї історії можна  довести хоча б тим, що до сьогоднішнього дня не припиняється створення нових  екранізацій роману. Першою є картина  ще 1934 року, а останньою на сьогоднішній день – 2011. Не дарма влітку 2011 відкриють  новий туристичний маршрут – «Стежку Бронте» (The Brontе Trail). Це семиденний піший тур по місцях, де розгорталися події знаменитого роману. У Йоркширі учасники туру відвідають село Хоерт (Haworth) та музей, присвячений Джейн Ейр, прогуляються по національному парку Пік-Дистрикт (Peak District National Park) і більше дізнаються про життя і творчість Шарлотти Бронте.

      Найдостовірнішим  підтвердженням того, що роман «Джейн Ейр» - по-справжньому цінний скарб  є теплі емоції, що він викликає в усіх сучасних читачів, в наших  батьків, які далекі від того часу в якому відбуваються дій. Просто ця історія є своєрідним орієнтиром для сильних людей, є історією чистого кохання, яке пройшло  випробування і мало щасливий кінець. Саме такий сюжет і саме такі герої  приваблювали і будуть ще довго приваблювати читачів, які дійсно шукають сенс і користь в книгах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. Учеб. пособие для студентов педагог. ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высшая школа, 1975. – 528 с.
2. Атарова К. Н. Поэзия и правда. Комментарии // Рэдклифф А. Роман в лесу. Остин Дж. Нортэнгерское аббатство. Романы. - М.: Радуга, 1983. - С. 8 - 12, 14 - 17, 25, 443 - 448, 456.
3. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике.// Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. - М.: Худож. лит., 1975 - С.234-408.
4. Бронте Ш. Джейн Ейр: Роман / Перекл. з англ. Післям. Т. Денисової. – К.: Дніпро, 1987. – 459с. 
5. Вся история искусства. Живопись, архитектура, скульптура, декоративное искусство: Пер. с ит. / Т. М. Котельникова. - М.: Астрель: АСТ, 2007. - 414 с.
6.   Готические поэты и писатели. Современная готическая литература // http://www. gothiclit.ru/index/0-8
7. Готический роман / Под ред. Питера Барбера // Древо познания. – 2002. - №55. – с. 327-330.
8. Жирмунский В. М. Английский предромантизм // Жирмунский В. М. Из истории западноевропейских литератур. - М.: Наука, 1981. - С. 153.
9. Ивашева В. Английский реалистический роман ХІХ века в его современном звучании. – М.: Художественная литература, 1974. – 464с.
10. Истории западноевропейской литературы. ХІХ век: Англия: Учеб. пособие для студ. филол. фак. высш. учеб. заведений / Под ред. Л.В. Сидорченко, И.И. Буровой. – СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 544с.
11. История зарубежной литературы XIX века: Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. «Рус. яз. и лит.»: В 2 ч. / Н. П. Михальская, В. А. Луков, А. А. Завьялова и др. / Под ред. Н.П.Михальской. - М.: Просвещение, 1991. - Ч. 2. - С.10-20.
12. Краткий словарь по эстетике: Кн. для учителя. / Под ред. М. Ф. Овсянникова. - М.: Просвещение, 1983. - 223 с.
13. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения (электронное издание).
14. Романисты викторианской епохи / Под ред. Питера Барбера  //  Древо познания. – 2002. - №61. – с.138-139.
15. Скороденко В. А. Готический роман // Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия (электронное издание). - 2004.
16. Украинская советская энциклопедия : В 12 т. / М.П. Бажан, Р.Е. Кавецкий и др. – К., 1979. – Т. 2. – С. 42.
17. Шарлотта Бронте. Био-библиографический указатель к столелию со дня смерти / Под ред. Н.М. Эйшискина. – М.: Издательство всесоюзной книжной палаты, 1956 – 19с.
18. Берлинский Г. Мир страха: Литература // http://www.nestor.minsk.by/vr/2008/09/vr80927.html
19. Готическое направление в искусстве Нового времени // http://ru.wikipedia.org.
20.   Джейн Ейр // http://ru.wikipedia.org.
21. Парфёнов М. С. Из истории литературы ужасов // http://www.litsovet.ru/index.php/litobzor.view?litobzor_id=559.