Габріель Маркес «Сто років самотності»

У вузькому значенні найбільше цей напрям розвинувся у латиноамериканській літературі XX століття (А. Карпентьєр, Ж. Амаду, Г. Г. Маркес, М. Варгас, М. Астуріас та інші). Особливу роль у творчості цих авторів відіграв міф, який виступив основою твору. Митець, намагаючись осмислити різноманітні явища (реальні, свідомі, культурні та інші), прагнув до універсальності своїх образів і створення загальної моделі буття. Класичним зразком такого методу став роман Г. Г. Маркеса "Сто років самотності", де в міфічно-реальних образах було відтворено історію Колумбії та всієї Латинської Америки.

«Магічний реалізм»;
Роман Габріеля Маркеса «Сто років самотності» - яскравий приклад «магічного реалізму»;
Введення;
Сюжет;
Сім’я Буендіа;
Перше покоління;
Друге покоління;
Третє покоління;
Четверте покоління;
П’яте покоління;
Шосте покоління;
Сьоме покоління;
Центральні теми;
Самотність;
Реальність і вигадка;
Інцест;
Висновок;
Список використаної літератури.