Фентезі як явище світової літератури

Ігрове фентезі узяло від Дж.Р.Р. Толкіна ідею загону, що йде на небезпечну місію, звичайно це місія порятунку світу або щось приблизно такого ж глобального масштабу. Назва "ігрове фентезі" походить від системи рольових ігор, гак званої "D&D" ("Dungeons and Dragons", що означає "Підземелля і дракони"). Ця система дуже тісно переплітається з ігровим фентезі - багато книг цього напряму почалися як ігри "Спис Дракона" і його численні відгалуження; серіали "Забуті Країни", "Темне Сонце". Власне, будь-яка книга ігрового фентезі є художньою обробкою сесії D&D. Майже всі ці книги користуються тими самими (з D&D узятими) правилами магії, расами і чудовиськами.

Дж. Р.Р. Толкіна вважають творцем і цілих двох напрямів фентезі: епічного і пригодницько-ігрового фентезі. Після видання «Володаря Кілець» виходили десятки фентезійних книг, а читачі вимагали ще і ще. Були також перевидані книги Говарда, і його герой Конан почав зявлятися в багатьох інших книгах інших авторів. «Володар Кілець» теж «зіткнувся» з хвилею імітаторів,втім, навіть зараз знаходяться автори, які беруть за основу світ створений Дж. Р.Р. Толкіном або ж продовжують його трилогію. Багато хто з них не так вже і поганий, це, наприклад, досить часто згадувана трилогія Н. Перумова «кільце Тьми», в усякому разі, це одне з найпопулярніших наслідувань.

2.2.2. Класифікація  Дмитра Лопухова

Heroic Fantasy - героїчне фентезі. Як правило, у творах подібного жанру провідна роль відводиться величезним могутнім героям, які з великим клинком у руках подорожують світом і сіють добро і справедливість. Саме цей піджанр і породив цілу купу одноманітних творів, що відрізняються між собою лише кількістю ворогів. Найбільш відомим представником цієї гілки фентезі-жанра є гігантська серія романів про Конана-Варвара.
      Далі слідує Global Fantasy - глобальне фентезі. Події, пов’язані одна з одною, мають місце в одному, ніяк не пов язаному із нашим, світі.Сюжет будується не на основі великої кількості маленьких квестів, а на основі одного, глобального. Толкієн та його "Володар Кілець" чи будь-який роман з тетралогії "Земномор’я" Урсули Ле Гуїн чудово ілюструють прикладами даний жанр.
      Alternative-Story Fantasy - альтернативна історія, зодягнута у фентезійні шати. Перехідний етап від фентезі антивіристичної до фентезі наукової. Вдалий хід для подібного піджанру - глобальний катаклізм, що суворо струсонув Землю, у результаті чого почалася загальна технологіча і ментальна деградація, що призводить врешті-решт до повернення до середньовічного способу життя і супроводжується мутаціями, що сприяють появі різноманітних казкових істот. Прикладами можуть послугувати твори Муркока.
      Science Fantasy - фентезі, що пішло шляхом інтеграції з фантастикою. Тобто, так зване віристичне фентезі. Відокремити наукову фантастику від наукового фентезі - завдання не з легких, тому що стандартні мірила - "науково перевірено-не перевірено" діяти перестають. Так, наприклад, можна спробувати розглянути роман Кліффорда Саймака "Заповідник Гоблінів", в якому справжній фентезійний сюжет, вибудований по всім канонам жанру, закутий у віристичний гарт. Власне, науковою фентезі можна обізвати й "Марсіанський Цикл" Берроуза й "Едемський Цикл" Гаррісона. Думаю, з точністю віднести твір до наукової фантастики чи наукового фентезі практично неможливо, хоча приклади стовідсоткового фентезі існують. "Перн" Маккефрі, наприклад.
 Історичне фентезі - події, що мали місце у нашому Світі, одягнуті у "фентезі-костюм". Дуже популярні варіації на тему "Король Артур" і "Хрестові походи". Як правило, сюжет вимальовується наступним чином: береться реальна подія, n-на кількість персонажів замінюється на ельфів, гномів, гоблінів, суттєво здоблюється магією, чарівними артефактами та іншою фентезійною атрибутикою. З одного боку, писати історичні фентезі досить просто - бо не доводиться самотужки вигадувати унікальну послідовність й мотивацію дій, з іншого - важко, позаяк велика небезпека вибитися за межі об єктивної історичної реальності. Як приклад можна навести легендарну "Смерть Артура" Т. Мелорі чи "Артур - Полководець" Аспріна та Х’ю.
Така класифікація фентезі-творів по так званим "первинним ознакам".

Інша класифікація по «вторинним ознакам». До вторинних, що вже не впливають на віднесення твору до фентезі, відноситься ступінь акцентуалізації опису подій на персонажах.

First Person Oriented (FPO) - твори, в яких основна роль лягає на плечі одного персонажу. Часто використовується оповідь від першого імені. Наприклад, "Міфи" Аспріна, "Дев ять принців Амберу", "Рушниці Авалону" Р. Желязни, "Ксанф" Ентоні.
 Multi Person (MP) - велика кількість персонажів, залежних і незалежних один від одного. Декілька паралельних сюжетних ліній, що розвиваються окремо. Як правило, саме ця побудова найбільш характерна для глобальних фентезі-творів. "Володар Кілець" Толкієна, "Відьмачий цикл" Сапковського та "Гра Престолів" Мартіна.

І, нарешті, Non-Person - твори, взагалі позбавлені головних героїв чи твори, у яких наявні головні персонажі виконують лише статичні ролі. Як правило, такі "дива" зустрічаються у невеликих оповіданнях, що описують, наприклад, один день у казковому королівстві. Оповідання Тартлдава чи Шеклі.
      За смисловим навантаженням фентезі може бути звичайним, а може - абсурдним. В фентезі-абсурді герої намірено, підкорюючись волі автора, потрапляють у ненормальні і нелогічні ситуації. Більш того, потрапивши у складне положення, персонажі намагаються виплутатися із нього найменш придатним способом. Як правило, велика кількість творів цього жанру є пародійними. Приклад - цикл Пратчетта про "Плаский Світ".
 Класифікацій можна попридумувати неміряну кількість. Наприклад, за основу можна взяти світобачення персонажів. Й зразу диференціювати фентезі за шкалою відношення герою до "добра-зла" й "хаосу-порядку". Таким чином, отримаємо Dark Fantasy, тобто так зване "темне фентезі" й Light Fantasy - "світле". Прикладом "темного фентезі" може слугувати практично будь-який твір Лавкрафта, "Чорний Загін" Кука. "Світлого" - "Володар Кілець" Толкієна, "Хроніки Заземелля" Брукса.

2.3 Система образів літератури фентезі

У більшості вигаданих всесвітів в тому чи іншому вигляді фігурує певний набір міфічних істот, умовно званих «расами». Більшість з них запозичені з міфології, образи деяких були придумані або перероблені з міфологічних письменниками (наприклад, Толкіном) і використані його послідовниками. Рольова система Dungeons & Dragons ретельно систематизувала ці раси, що значно вплинуло на письменників.

Провідна властивість фентезі – наявність всіх ознак неоміфу, а саме: утворення пантеону богів. Запозичення у цьому разі йдуть переважно від кельтської міфології. Головні боги( а правильніше за них називати все-таки асами, адже назву цю дали їм самі скандинави), скандинавського пантеону, в «Молодшій Едді» їх нараховується 12, але і в «Старшій Едді» цих асів можна назвати основними – Одін, Тори, Тюр, Локі, Ньєрд, Брагі, Хеймдалль, Хед, Відар, Алі(або Валі), Улль і Форсеті, відрізняються різноманітними функціями і характерами. Богині – Фрігг, Фрейя, Ідунн також володіють індивідуальними рисами. З кожними із божеств повязаний цілий цикл міфів, але, мабуть, «найзнаменитішими» асами є Одін, Тор і Локі – постійні учасники найрізноманітніших пригод разом або ж окремо. Декілька слів про них: Одін – верховний бог, відповідний німецькому Вотану (або Водану), який у свою чергу відповідає римському Меркурію. Сином Одіна є ще один ас – Тор, в германо-скандинавській міфології бог грому, бурі і родючості, багатир, що захищає інших асів і людей від велетнів і страшних чудовисьок. Спочатку Тор мислився і як бог неба, але цю «функцію» отримав Тюр. У скандинавській міфології тор є другою по значенню постаттю після Одіна, ас, син останнього і Ерд (або Хлодкон). У Тора є дочка і сини, Магні і Моді, при чому Магні ще і син велетки(з німецького «магні» - дослівно «сильний», «моді» - дослівно «сміливий»).

Ельфи і гноми – одні з найпоширеніших фантастичних істот, практично, ні в одному романі фентезі не обходиться без них, ці істоти – одна з ланок, яка звязує часто найрізноманітніші фентезі. Але ці істоти зазнали досить суттєвих змін після романів Дж. Р.Р. Толкіна, адже ельфи часто були характерними персонажами стародавніх переказів і легенд германо-скандинавських і готських племен.

Ось якими вони були спочатку. У нижчій німецькій міфології вони духи. Уявлення про них сходять до германо – скандинавських альв (у скандинавській міфології нижчі природні духи, що мали відношення до родючості), подібні до них ельфи діляться на світлих і темних.

Світлі ельфи – духи повітря, атмосфери, красиві маленькі чоловічки (зростанням з андерсенівською Дюймовочкою) в шапочках із квіток. Ельфи можуть мешкати в деревах, які в цьому випадку рубати не можна. Люблять водити хороводи в місячному сяйві, а їх музика зачаровує слухачів, примушуючи танцювати навіть неживу природу, музикант не може перервати музику ельфів, поки йому не зламають скрипку. Заняття світлих ельфів – прядіння і ткання, а їх нитки – павутина, що літає.

Світлі ельфи були не просто дивовижними істотами – вони були цілим народом. Світлих ельфів часто описували, як зменшені копії людей, основною відмінністю ельфів від людей були деякі незвичайні здібності, наприклад, в деяких джерелах згадується їх уміння чаклувати, крім того, характерною властивістю можна назвати здатність до польоту. Темні ельфи – гноми, підземні ковалі, що зберігають в горах скарби. У Скандинавії їх іменують берфолкамі і хульфолкамі і представляють вони собою стихійних духів. Іноді в середньовічній демонології і алхімії так називали нижчих духів землі.

Крім ельфів і гномів «стандартним набором» вважаються:

Орки (англ. Orcs) або гобліни (англ. Goblins) - мавпоподібні войовничі варвари із зеленою або темною шкірою. Придумані Толкіном як антагоністи ельфів.

Полурослікі (англ. Halflings) (під різними назвами) - похідні від хоббітів Толкіна. Маленькі спритні істоти зростанням до пояса людині, влучні стрільці з лука і тарани.

Тролі (англ. Trolls) або огри (англ. Ogres) - гірські велетні і / або людоїди, що володіють гігантською силою, але вельми невисоким інтелектом.

Також в світах фентезі часто фігурують одні й ті ж міфологічні істоти, запозичені переважно з грецької, скандінавської або - «слов'янської фентезі» - слов'янської міфології: дракони, єдинороги, єдинороги, кентаври, Мінотавр, химери, мантікори (у множині) і ін.

Деякі письменники використовують схожі на інші фентезійних раси істоти під іншими іменами і з деякими відмінностями.

ВИСНОВКИ

У чому ж особливості та найістотніші ознаки фентезі? Насамперед це "своя", тобто авторська реальність. У ній немає обмежень, кожен автор створює свою міфологію, придумує свої правила поведінки в цьому світі, своїх істот або змінює тих, що вже існують, тих же самих ельфів і гномів, наприклад, адже майже в кожному творі вони виглядають і поводяться по-різному. Цей світ автора може бути пов'язаний з нашим, реальним. Але різноманітні «проходи крізь час і простір» з нашого світу в інших або навпаки характерні скоріше для наукової фантастики.

Інша особливість фентезі в тому, що в книгах часто майже все має душу або просто живе - пандетерменізм. Це, звичайно, не означає, що камені повинні говорити, але життя і дії героїв невід'ємно пов'язані з життям природи.

Особистий героїзм, доблесть, хоробрість та інші переваги персонажа, можуть допомогти йому стати героєм, при цьому він може навіть врятувати все те, що створив автор у своєму світі, та і сам світ теж. І навіть, якщо цей герой всього лише маленький хоббіт, як у Толкіна, його героїзм зводить його над рештою героїв, іноді навіть ставлячи нарівні з напівбогами або іншими дуже сильними істотами. Але ні про яке єднання з богами не може йти і мови, в цьому плані у фентезі дуже добре читається принцип того, що кит (або будь-яке інша навіть дуже сильна тварина) при всьому бажанні і яких би то не було "наземних" можливостях не полетить, не для того був народжений, так що персонаж, що став героєм, все одно залишається земною і смертною істотою.

Особливості часу та простору у фентезі: Світ як лабіринт, що перебуває у безперервних видозмінах, в динаміці. Цей часопростір суб'єктивований, він також духовний к твориться всіма співучасниками дії, не виключаючи й читача.

У. ле Гуїн була переконана: якщо в 1890-і роки на fаntasy дивилися як на якийсь літературний курйоз, що взявся казна-звідки, немов гриб після дощу, якщо в 20-і роки цей жанр сприймався все ще як щось вторинне, якщо в 80-і роки він деградував у процесі комерційної експлуатації, то складається враження, що нехтування критиків жанром цілком справедливе . Хоча навряд чи виправданий песимізм критиків в оцінці жанру. За словами У. ле Гуїн наше суспільство - глобальне, багатомовне, жахливо ірраціональне, ймовірно, можна описати лише глобальною, інтуїтивною мовою fantasy. Зважте, що жанр фентезі є своєрідним експериментом у сенсі подолання людиною метафізичних уявлень, адже глобальне перенесення у часі з докорінною зміною цивілізації - це не просто фантазія, а фантазія з претензією на розширення меж метафізики. Це випробування нашого містичного відчуття, оскільки про діахронічні уявлення за таких хронологій уже не йдеться, нашої здатності до синтезу нового світу, сповненого одухотвореною матерією буття, чаклунського чаду й сліпучої гармонії подоланого х а осмосу. Фактично, єдиною стабільною ознакою цього жанру і є подолання хаосмосу за рахунок розширення меж метафізики.

Але крім особливостей  жанру, я б хотіла зазначити ще й його проблеми.

Час романтичного фентезі залишився у другій половині минулого століття. Письменники-романтики стрімкістю перекваліфіковувалися у письмеників-прагматиків. Тепер умови фантастам та фентезійникам диктує не жага створити щось цікаве й оригінальне, а звичайні ринкові відносини. Попит породжує пропозицію, але аж ніяк не навпаки. Якщо основна маса читачів без претензій поглинає однотипні романи про могутніх героїв, що кришать одне одного на порох, деколи перериваючи "кришіння" для великих звитяг, то письменники, звичайно, кидають усі свої сили для створення подібних творів. Ринок переповнюється, читацький інтерес не слабшає, тому у галузь продовжують вливатися нові й нові автори, що жадають створити черговий "конаноподібний" шедевр.
Жанр паралізований. Нові ідеї вузесеньким струмочком надходять у величезну ріку "заштампованого" фентезі. Цей струмок настільки дохлий і маленький, що починає здаватися, що майбутнього у літератури-фантазії немає. Рано чи пізно, але читачеві набриднуть "конани" і він ведвернеться від фентезі. Знову зверне свою увагу на фантастику, що має необмежене джерело нових ідей - науку, що постійно розвивається і йде вперед гігантськими кроками. Якщо теперішня ситуація в літературному світі не зміниться, то доля фентезі буде цілком передбаченою. Не криза перевидавництва, яка свого часу ледь не вбила наукову фантастику, але криза ідейна безповортно поховає жанр.
Книжковий ринок України наочно підтверджує всі побоювання.

Аналіз декількох сучасних робіт допомагає вичленити декілька характерних особливостей, притаманних як вітчизняному, так і зарубіжному фентезі:

-Для сучасної літератури-фантазії характерна мішанина жанрів. У чистому вигляді, скажімо, героїчне чи класичне фентезі вже не зустрічаються. Найбільш вдалі представники суміщають в собі риси політичного, історичного й гумористичного фентезі.

-Сучасний менталітет у середньовічному антуражі. Без різниці - чи це діє виходець із нашого світу в паралельній реальності, чи головний персонаж - доморощенний герой. Логіка героїв подібна до логіки сучасної людини. Деколи це - дотепна стилістична фішка, деколи - глобальна помилка, що виникає через недосвідченість чи лінь автора.

-Орієнтація на ринок. Про це вже було сказано вище. Основна маса письменників орієнтується не на "поклик серця" чи на жагу створити щось "краще й найоригінальніше", а лише на ринковий попит.

Отже, робимо все щоб література фентезі не зникала, а продовжувала розвиватись!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Attebery B. The fantasy tradition in American literature: From Irving to Le Guin.  Bloomington, 1980;

2.      Attebery В. Strategies of fantasy: The literature of subversion. Bloomington, 1992;