Фентезі як явище світової літератури

4

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена значенням творів-фентезі і розвитком цього жанру. Я вирішила вибрати саме цю тему, тому що вважаю її недостатньо дослідженою, при такій кількості літератури. Можливо мої надбання будуть корисні для моїх колег.

Перші витоки фантастичного зявляються ще в 2 столітті до нашої ери, в Шумерському епосі. Світ фантазії спочатку виникав як паралельний буденному буттю людства. Фентезі подолав довгий  шлях розвитку, він зазнавав чималих змін та перешкод. Твори фентезі найчастіше нагадують історико-пригодницький роман, дія якого відбувається у вигаданому світі, близькому до Середньовіччя, герої якого стикаються з надприродними явищами і істотами. Частенько фентезі побудовано на основі архетипічних сюжетів.

В західному літературознавстві дослідження фентезі почалось в 1970-ті, тоді ж почав використовуватись і термін. Пропонувались різні підходи, серед них вивчення фентезі виходячи з характеру фантастичного в творі .

У вітчизняному літературознавстві, література фентезі дотепер не розглядалась на достатньо високому рівні. Більш дослідженим жанром є  науково фантастичний роман. В Україні предпосилки фентезі з’являються в перші й третині 19-го століття з появою фантастичних елементів в повістях і розповідях. До недавнього часу літературі про неможливе, надприродне відносили  чи до гумористичної, чи до сатиричної фантастики. Тільки в кінці 20-го століття стало можливим говорити про формування вітчизняної фентезі.

Обєктом дослідження є література фентезі, а предметом – її жанрові особливості, класифікації піджанрів та її еволюція.

Мета курсової роботи – дослідити особливості літератури фентезі.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1)     зясувати ознаки фентезі;

2)     простежити еволюцію фентезі;

3)     дослідити піджанри та їх класифікації;

4)     визначити систему образів в літературі фентезі;

Теоретичною основою курсової роботи є праці Чернухіна Т., Олейника В., Кузнєцова Н., Ковтун Е., Джексона Р. та інших. Особливе місце слід відвести монографії Бовсунівської Т., де не лише найбільш повно та глибоко розкрито специфіку фентезі, а й окреслено історію його створення.

Практичне значення дослідження полягає в можливості зрозуміти специфіку літератури та його особливості. Також хотілось би внести свій невеликий внесок в дослідження літератури фентезі.

Структура курсової роботи: робота скрадається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.

У першому розділі подано основну характеристику літератури фентезі. Другий розділ  описує різницю між літературою fantasy та science fiction, еволюцію розвитку жанру, досліджує його піджанри.

Загальний обсяг роботи становить 34 сторінки. Список використаних джерел складається з 30 найменувань.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Основні ознаки літератури фентезі

Фентезі (англ. fantasy) вид фантастичної літератури(чи літератури про незвичайне), оснований на сюжетному допущенні ірраціонального характеру. Це допущення не має «логічної» мотивації в тексті, припускаючи існування фактів і явищ, що не піддаються, на відміну від наукової фантастики, раціональному поясненню. Якщо в науковій фантастиці ми маємо справу з єдиним(центральним) науково обґрунтованим посиланням, то в фентезі фантастичних допущень може бути скільки завгодно: в цьому світі все можливо - боги, демони, добрі і злі чаклуни, розмовляючи тварини та предмети, міфологічні і легендарні істоти, таємні двійники, привиди, вампіри, зустріч людини з дияволом.

Передумови фентезі – в архаїчному міфі і фольклорній чарівній казці, в європейському рицарському романі і героїчних піснях, і без опори на цей пласт світової культури, куди потрібно віднести також творчість романтиків 19 ст. і початку 20 ст., в повній мірі фентезі зрозуміти неможливо. Герой фентезі, змагаючись з чудовиськами, з якими зіштовхується, стикається з різними перешкодами, нагадує героя міфа, виконуючого сакральний ритуал ініціації, переродження дитини в дорослу людину. Досить яскраво цей момент виражений в циклі творів Дж. Роулінг «Гаррі Поттер», де головний герой з кожною книгою зростає, долає перешкоди, набирається мужності, вмінь, щоб в кінці стати могутнім чарівником, який спроможний перемогти Темного Лорда.

Світи фентезі, позбавлені географічної і часової конкретності – події відбуваються в умовній реальності, «десь» і «колись», частіше всього в паралельному світі, схожим частково на наш. Час в фентезі, схожий на міфічний час, що розвивається циклічно, як і сам світ, послідовно минаючи етапи гармонічного і хаотичного існування, перетікаючи один в інший, утворюючи модель повторюваного буття. Дуже важливим для фентезі художній досвід середньовіччя, естетика рицарського роману, основаного на легендах і сказаннях циклу про пригоди короля Артура і рицарів Круглого столу. Минуле, життя в якому  визначалась, на думку авторів фентезі, рицарським кодексом честі, величними подвигами, ідеалізується та асоціюється зі священним, божественним, майбутнє ж – зі зникненням чарів, з нудьгою буденності. Для фентезі важливий і романтичний принцип протиставлення мрії і реальності, також романтичний герой, як правило, одинокий, пригноблений, наодинці протистоїть припадаючим на його долю нескінченним випробуванням . Герой приречений здійснювати квест (від англ. Quest – «шлях», «пошук»), що значить не стільки переміщення в просторі з призначеною ціллю, скільки шлях в просторі душі в пошуках себе і набуття внутрішньої гармонії.

РОЗДІЛ ІІ. Фентезі як явище світової літератури

2.1.  Фентезі: метафізичні межі роману.

2.1.1.   Різниця між творами «fantasy» та «science fiction»

Насамперед треба розмежувати «фентезі» та «науково фантастичний роман». По-перше, вони пишуться з різними цілями: фентезі з метою занурення у псевдо міфологічний світ, щоб відродити духовне начало людини ; науково-фантастичний роман  часто має на меті відверто дидактичні завдання виховання людини, а то й цілої цивілізації або ж завдання експериментальні, проте у  будь-якому разі цільове  призначення науково-фантастичного роману не передбачає духовне переродження, не пов’язане з езотеричним сходженням, як фентезі. По-друге, основою фентезі є неоміф, своєрідна химеріада; основою науково-фантастичного роману – наукові відкриття, найчастіше в галузі космонавтики та біології. По-третє, фентезі не піклується про логічну достовірність, часто вводяться чарівні предмети та постаті для активізації дії; у науково фантастичному романі логіка відіграє провідну роль,  все логічно мотивується з опором на науку. По-четверте, провідна часопросторова відмінність між фентезі та науково-фантастичним романом полягає у тому, що дія фентезі майже завжди переноситься в далеке минуле, яке спіткало Землю, а в науково-фантастичному романі -  це найчастіше майбутнє, якщо тільки герої не винаходять машину часу і тому можуть подорожувати як у минуле, так і у майбутнє, при чому не завжди на Землі, навіть у більшості випадків на інших планетах і галактиках. Крім того, фентезі має ще одну властивість, яка є спірною щодо науково-фантастичного роману, а саме: воно дуже легко прочитуються на основі морфологічної жанрології В.Проппа, яка, як ми знаємо, була створена для характеристики чарівної казки. Тобто у структурі фентезі легко можна виділити функції дійових осіб, кола дії тощо. Структура персонажів також цілком відповідає проплівській. Тут ви знайдете і «дарувальника», і «злодія», і «чарівний предмет», і «випробування героя на шляху до мети» та ін.

2.1.2.  Еволюція розвитку літератури фентезі

Досліджуючи розвиток літератури фентезі, я думаю слід почати з визначення. Дамо найперше, конструктивно невірне означення, що, тим неменш, чудово описує той різновид літератури, який прийнято називати "Фентезі":  будь-який твір, у якому неможливе співіснує з можливим, і є фентезі. Звісно, що під це означення можна з легкістю підвести взагалі всю fiction-літературу. Найголовніший, основоположний елемент фентезійної літератури - симбіоз абсолютної вигадки і дійсності. Якщо брати до уваги відсоткове співвідношення, то лише 20% буде реальністю. Таким чином, відштовхуючись від цього досить простенького означення, можна отримати приблизну дату зародження жанру. Це - середина другого тисячоліття до нашої ери, звісно. Першим злетом фантазії, що виринув зі 100%-го відображення дійсності, став Шумерський епос про героя Гільгамеша. Нехай основоположною стане не ДІЯ, а пошук: квест, пригода. Саме шумерський Гільгамеш, на відміну від своїх містичних побратимів, першим відважується на справжню "пригоду". Він прагне Безсмертя. Саме воно - об єкт його пошуку: мета квесту. Означення зазнає чергових змін. Зявляються міфічні істоти, що є такими необхідними елементами у створенні особливої, квестової атмосфери: циклопи, вовкулаки, дияволи, демони. Казкарі Стародавніх Часів, не знаючи того, примудрилися створити одну із найважливіших складових фентезі. Це - небачені створіння, частково сконструйовані з частин тіла дійсно існуючих тварин, частково - намальовані уявою автора, що вводяться у розповідь з метою шокування слухача, привернення його уваги. Саме в цей період розквіту народного епосу, фентезі й стало набувати більш-менш звичних для нашого ока рис. Ельфи й гноми, маги й чаклуни, циклопи і сирени - всі вони, вже давно стали звичними для будь-якого шанувальника цього жанру.

Ми підішли до першого тисячоліття нашої ери. Саме цей період й стає розквітом героїчної літератури. Хитромудрі й меткі персонажі поступово починають витіснятися величезними силачами-лицарями, що спритно орудують двуручними мечами й валять драконів та іншу дрібну живність. Хапкуваті герої і герої-злодюжки поступово зникають зі сцени. Таким чином, наше означення трансформується в черговий раз. До реальності-нереальності, дії-пошуку додається акцентуація на могутньому герої. Вже не численні боги - головні дійові особи сказання, а відважні герої, верхи на бойових конях й з величними мечами на додачу. Звичайно, такий підхід не вельми радував християнську церкву. За безпосередньої участі представників цієї організації епічні балади отримують нове тематичне панно. Могутні герої тепер при новому завданні - шукати Святі Граалі й Гроби Господні. Тисячі відважних лицарів, наслухавшись сказань про героїв, що ризикували собою заради спасіння Гроба Господнього, негайно ставали Святими Хрестоносцями. Фентезі як досить непогане "керування до правильних дій" виявляється завербованим слугами господніми.
Й знову наше визначення зазнає змін. До дії-пошуку додається епітет "глобальна". Квест більше не являє собою подорож за скарбами й воєнний похід проти повсталого вассала. Тепер завдання чітко і ясно визначене - герой, ризикуючи головою, здійснює щось надзвичайно важливе, щось, необхідне для існування його народу, як питна вода. Паралельно з християнізацією героїчних балад йде процес їх романтизації. Зявляється перше ім’я у черзі звичайних перелічувань - француз Кретьєн де Труа. Геніальний поет. Автор поеми "Ланселот - лицар Воза (Гарби)". Його внесок у розвиток літератури-фентезі грандіозно великий. Мало того, що він романтизував ставлення до прекрасної статі у героїв, що до цього були ледь не жінконенависниками, окрім цього ще й посилив значення одного з найважливіших елементів фентезі-твору. Це - співпригодники. Раніше усі персонажі з’являлися й непомітно зникали. Головна ж увага надавалась лише головному герою. Кретьєн де Труа розширив ці вузкі межі. У його романах соратники героя грають провідні ролі, а не відсижуються на задньому плані. Де Труа додає ще два пункти. Неземне кохання, подвиги лицарів на честь прекрасних дам і наявність співпригодників.

У першій половині тринадцятого століття виникає "Цикл Вульгати", написаний монахами-цистерціанцями. У даному творі все було розставлено по місцях. Ролі церкви, християнських святинь, жінки. Все було каталогізовано й розкладено по поличках. На цьому завершується черговий виток розвитку фантазійної літератури.

Як окремий  вид літератури фентезі почав формуватися на рубежі ХІХ –ХХ ст. Головні джерела роману -  французька «фейна» казка, скандинавський і кельтський фольклор. Серед передвісників – Х. Уолпол, У. Морріс, Дж. Б. Кейбелл, Е. Блеквуд. Найбільш же значною фігурою раннього періоду є британський аристократ лорд Е. Дансені, автор збірки «Боги Пегани», що поклав початок циклу про чарівний світ, з власною міфологією, що ретельно опрацьована, заснована на ірландському епосі.

Батьками-засновниками фентезі вважаються дві групи авторів, яких за їх походженням поділили на американську і британську школи. Американську групу складають Роберт Ірвін Говард, Кларк Ештон Сміт і Говард Філіп Лавкрафт. Найзначнішою фігурою з них безумовно, є Р. Говард. Створивши образ знаменитого воїна, безстрашного Конана-варвара, Говард став засновником особливого напряму, т.з. героїчного фентезі або фантастика «меча і магії»(“sword&sorcery”). Славу і популярність Говарду принесли твори, присвячені вигаданій історії світів, невиразні відомості про які дійшли до нас тільки у вигляді легенд. Атлантида, Лемурія, Му, Кіммерія, Гіперборея – чи існували ці цивілізації насправді? Цього нам, мабуть, ніколи не дізнатися. Але, занурившись у книги Р. Говарда, ми відчуваємо своєрідну, чарівну магію цих світів. Говард написав декілька циклів оповідань і повістей – про останнього атланта короля Куллі, про ватажка піктів Брана Мак Морна, про відважного кельтського пірата Кормака Мак Арте, про англійського авантюриста Соломона Кане.

Але один його герой, Конан-кіммерієць, став справжнім ідолом величезної армії прихильників у різних частинах світу. Втім, коли в 1936р., Р. Говард, знаходячись в стані якнайглибшої депресії, викликаної смертю палко коханої ним матері, наклав на себе руки, ніщо не передвіщало його літературного довголіття. Після смерті він був швидко забутий. Його друге народження відбулося на початку 50-х років, завдяки діяльності американського письменника Лаймонеллі Спрег де Кампа. У 1951 році до рук де Кампа( що захоплювався свого часу пригодами Конана) потрапила частина архіву Р. Говарда, і він, виявивши недописану повість про Конана, переробив її, дописав і два роки опісля вона була надрукована ніби «в співавторстві» під назвою «Коштовності Транікоса».  Ця історія так захопила де Кампа, що він, провівши активну розшукову роботу, розкопав ще декілька незавершених речей Говарда, якихось чорнових нарисів і нотаток. Крім того, набивши руку, він як наодинці, так і спільно з своїми друзями, Б. Нібергом і Л. Картером. Написав ряд стилізованих під Говарда творів – близько двох десятків романів, повістей і оповідань. Книги привернули увагу, бо становище на видавничому ринку, де фентезі довгий час вважалося чтивом для підлітків, докорінно змінилося після успіху «Володаря Кілець» Дж. Р.Р. Толкіна(особливо на початку 60-х, після появи масового видання цієї книги в паперовій обкладинці, що розійшлося багатомільйонним тиражем). Тепер виходили десятки фентезійних книг і читачі вимагали ще і ще. На хвилі успіху були перевидані оригінальні твори Говарда. І.. Склалася вельми рідкісна в літературі ситуація, коли герой, створений фантазією одного письменника, перекочував у книги інших авторів.

Зараз видано понад 100 романів і повістей про Конана, авторами яких є