Травматизм та професійні захворювання в організації і установі

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок  фізичного, статичного або динамічного перевантаження, розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці, стресових ситуацій, хворобливого стану. Травму може викликати незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

Незадовільна організація  праці зумовлює надмірні фізичні  і нервові перевантаження, що прискорює  стомлюваність робітників. У такому стані знижується чутливість до різних подразників виробничого середовища, притуплюється увага, пильність. Це призводить до того,   що ближче  до  кінця

11

робочої зміни різко  підвищується кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії потерпілих.

Важливе значення серед  факторів, які зумовлюють виробничий травматизм, мають попередні нещасні  випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними  причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від особливостей особистого стану потерпілих (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність,    відповідальність,

дисциплінованість і т. ін.) також впливають на їх схильність до нещасних випадків. Це вказує, що особисті якості потерпілих   значно  впливають на  той

факт, що в схожих екстремальних  ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а другі - ні.

4. Методи аналізу травматизму

Метою аналізу виробничого  травматизму є розробка заходів  щодо попередження нещасних випадків. Для цього необхідно систематично аналізувати і виявляти причини, що їх зумовлюють. Найбільш розповсюдженими  методами аналізу виробничого травматизму є такі: статистичний і монографічний, заслуговують уваги економічний, ергономічний, прогностичний методи.

Статистичний метод базується на аналізі статистичної документації з травматизму. Вихідними даними для аналізу є матеріали, що містяться в актах за формою Н-1, який складається про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність перевести його на іншу, легшу роботу, терміном не менш ніж на один день, а також у звітах підприємства за формою 7-Т. Згадані документи містять наступні дані: кількість нещасних випадків, що

12

викликали втрату непрацездатності на чотири і більше робочих днів за звітний період А; кількість днів непрацездатності, викликаних нещасними випадками за звітний період Д; середня спискова чисельність працюючих на підприємстві за звітний період Б.

За зібраними даними визначаються три показники виробничого  травматизму:

показник частоти травматизму  П_ч

показник важкості травматизму  П

показник непрацездатності П_н

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві  розраховують показник частоти випадків захворювань та показник важкості захворюваності.

Показники захворювання визначаються за формулами: показник частоти  захворювань П_{ч з}

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві розраховують показник частоти випадків захворювань та показник важкості захворюваності.

показник важкості захворювань  П_{в з} 
П =& ,, ₃

де 3 - загальна кількість  випадків захворювання за звітний період, що викликали втрату непрацездатності 4 і більше робочих днів;

Д_з - кількість днів непрацездатності, що викликали випадки захворювання за звітний період;

Б - середня спискова кількість  працюючих на підприємстві за звітний  період.

Результати розрахунків подаються у вигляді таблиць або гістограм.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про  стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань   та   про

 

13

заходи, котрих вжито  для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.

Імовірно статистичний метод дозволяє виявити залежність між чинниками системи праці  та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод ґрунтується  на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації. Даний метод дозволяє вивчити динаміку травматизму та його тяжкість на підприємстві провести аналіз з іншими підприємствами у галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

При груповому методі дані про травматизм групуються за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характер одержаних травм, джерелами травмування, днями тижнями та годинами зміни, коли сталося травмування. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування,   механізми,

технологічні процеси  тощо, на які припадає найбільше  число випадків травматизму, виявити  основні причини його виникнення.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані підприємства відмічаються місця, де сталися нещасні випадки.

Детерміністичні методи дозволяють виявити об’єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причину обумовленість  випадків травматизму.       

Монографічний метод аналізу травматизму базується на аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві тому чи іншому елементові виробничого процесу (обладнанню, технологічному процесу, індивідуальним засобам захисту та іншим факторам). За цим методом поглиблено вивчають обставининещасних випадків, аякщр виникає потреба, то проводять спеціальні дослідження і експерименти. Внаслідок вивчення великої кількості виробничих факторів з'ясовуються реальні причини нещасних випадків на основному  робочому   місці,  на  дільниці   або  на   одній   групі

14

технологічного обладнання. Монографічний метод можна використати  і для розробки заходів з охорони  праці при проектуванні нових  виробництв.

Економічний метод полягає у визначенні економічних втрат від виробничого травматизму з метою визначення економічної доцільності розробки та впровадження заходів з охорони праці.

Однак цей метод не дозволяє з'ясувати причини травматизму, тому його вважають підметодом.

Метод моделювання причин зв’язку застосовується під час аналізу випадку травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причини зв’язків будується від моменту травмування до події, які йому передували, встановлюється логічний  зв'язок між явищами.

Метод анкетування розробляє  анкети для робітників. На підставі анкетних даних розробляються профілактичні засоби щодо попередження нещасних випадків. Цей метод встановлює в основному причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок ґрунтується на експертних висновках  умов праці, на виявлення відповідностей технологічного устаткування, пристосувань,

інструментів, технологічних  процесів до вимог стандартів. Для  внесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які  тривалий час займалися питаннями  охорони праці.       

5. Відшкодування власником шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників 
Згідно із Законом «Про охорону праці», власник зобов'язаний відшкодувати працівникові за шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку, а також сплатити потерпівшому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, які одержують працівники, не враховуються.  Порядок  відшкодування

15

визначено Правилами  відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим  ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з  виконанням ним трудових обов'язків, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 472.

Підприємство несе відповідальність за заподіяну шкоду за наявності  двох умов: якщо нещасний випадок стався з вини підприємства і якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я зв'язане  з виконуваною роботою. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором), якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності. Ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

Якщо нещасний випадок  стався через невиконання потерпілим вимог нормативних актів про  охорону праці, розмір одноразової  допомоги може бути зменшено в порядку, визначеному трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не  більше   як  на   50 %.  Факт

наявності вини потерпілого  встановлює комісія з розслідування  нещасного випадку. Власник відшкодовує  потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається в установленому порядку, надає інвалідам праці, включаючи тих, що не працюють на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства. 
Виплати сум, що належать потерпшому працівникові, за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги проводяться    із   фонду    соціального    страхування.    Власник   зобов'язаний

повернути втрачені суми до цього фонду, якщо нещасний випадок  або професійне захворювання сталися  з його вини.

16

За працівниками, які  втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому   порядку інвалідами.  У разі,

коли потерпший не може виконувати своїх обов'язків, власник  зобов'язаний забезпечити, відповідно до медичних рекомендацій, його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи. Якщо власник  не має змоги працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньомісячної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. У цьому разі працевлаштуванням цих осіб займається державна служба зайнятості населення.

Час перебування на інвалідності внаслідок нещасного випадку  на виробництві через професійне захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими   умовами,

який дає право на призначеншпенсіїна пільгових умовахіупільгових  розмірах. Якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, власник проводить відшкодування моральноїшкоди, же можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральноїшкоди визначається законодавством. У разі зміни стану здоров'я порядок перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Розмір відшкодування і розмір одноразових компенсацій, що сплачується потерпілому (або членам сім'ї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.

 

 

17

5. Основні заходи щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням. Їх класифікація

З метою зменшення  матеріальних збитків і моральної  шкоди від виробничого травматизму  та професійних захворювань на підприємствах  різної форми господарювання розробляються заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням.

Основні заходи по запобіганню  травматизму передбачені: в системі  нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці   розробляється

з урахуванням характеру  потенційно небезпечних факторів, рівня  їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Заходи із запобігання  та боротьби з виробничим травматизмом та професійними      захворюваннями   розробляються    на   підставі  їх  аналізу

конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

• технічні;
• санітарно-виробничі;
• медико-профілактичні;
• організаційні.