Соціальні небезпеки, їх характеристика та роль в суспільстві

Головними чинниками розповсюдження ВІЛ серед молоді залишаються  вживання ін’єкційних наркотиків і  незахищені статеві стосунки. У свідомості багатьох молодих людей наркотики  і секс – це синоніми понять «незалежність», «ризик», «сучасність», «задоволення», «самовираження». А ланцюг епідемії розгортається далі: інфікований шприц з наркотиком іде по колу, інфікуються довірливі статеві партнери, народжуються ВІЛ-інфіковані діти.

Але на даному етапі поширення  інфекції не обмежується традиційними «групами ризику», з’являються випадки  появи нових груп – діти ВІЛ-інфікованих, члени їхніх родин та жертви порушення  норм безпеки в окремих медичних закладах. Тобто формуються численні «групи ризику вторинного порядку».

Суспільство є наповненим «міфами» та негативними стереотипами відносно інфікованих та хворих, що є значною проблемою, адже відбувається фактичне вилуження уражених на СНІД із суспільного життя. СНІД – це не тільки соціальна катастрофа, а  значною мірою проблема дотримання прав і свобод осіб, котрі живуть з ВІЛ/СНІД.

Кількість інфікованих, хворих і померлих від СНІДу людей  стрімко зростає. Вже багато відомо про цю смертельну хворобу, але щодня  з’являється нова інформація. Водночас накопичено певний багаж знань, використання якого надасть можливість якщо не зупинити поширення недуги, то хоча б загальмувати її.

Для успішної боротьби з  венеричними хворобами необхідний облік хворих. Сучасні засоби і  методи дозволяють повністю вилікувати венеричні хвороби за умовою своєчасного  звернення до лікаря і акуратного лікування.

 

8. Нікотинізм – один з найбільш поширених видів побутової наркоманії. Охоплює сотні мільйонів людей на планеті. В світі палять в середньому половина чоловіків та чверть жінок. Паління тютюну – вдихання диму деяких тліючих рослинних продуктів (тютюн, опіум тощо) – одна з найпоширеніших шкідливих звичок, що негативно впливає на здоров’я курця і оточуючих його людей, сприяє розвитку хвороб серця, судин, легень, шлунка. Дим тютюну, яким дихає курець, містить канцерогенні речовини – нікотин, окис вуглецю, піридин, оцтову, мурашину, масляну і синильну кислоти. Найбільш небезпечним є нікотин, пара якого проникає у верхні дихальні шляхи і легені, а також заковтуються разом із слиною в шлунок, через що у курців виникає хронічне захворювання гортані та глотки, бронхіт, туберкульоз легенів, рак легенів, рак ротової порожнини і інше. Під час вдихання диму тютюну ушкоджуються емаль зубів, у зв’язку з цим може виникати карієс, стоматити та інше. Під впливом хронічних дій нікотину на вегетативну нервову систему виникають загальні вегетативні розлади, підвищується шлункова секреція. Кислотність шлункового соку, розвиваються гастрити, захворювання на виразку та ін. В зв’язку з судинозвужувальною дією нікотину у курців можуть виникати трофічні зміни в судинах, ендартеріїт облітеруючий. Великої шкоди паління завдає жінкам. Воно ускладнює протікання вагітності, погано впливає на розвиток плоду, призводить до його викиду та іншого. Паління небезпечне не тільки для курців, а й для оточуючих їх людей, що знаходяться з ними в одному приміщенні.

Алкоголізм – це соціальне лихо і страшне захворювання, що виникає внаслідок систематичного вживання спиртних напоїв, характеризується патологічним потягом до них і поступовим зниженням психічної діяльності (алкогольною деградацією). Алкоголізм – це таке зловживання алкоголем особами, при якому пристрасть до нього призводить до психічних і фізичних розладів, завдаючи шкоду суспільним та особистим інтересам хворого. Систематичне вживання алкоголю може призвести до звикання до нього, одночасно викликаючи розлади важливих систем організму, ураження центральної нервової системи і соціальну деградацію особистості. Алкоголізм є хронічним самоотруєнням організму алкоголем, найчастіше вживаним у вигляді горілки. Алкоголізм, як правило, тягне за собою хронічний катар шлунково-кишкового каналу, глибокі ураження печінки та інших залоз, переродження кровоносних судин і особливо судин мозку, що має наслідком ураження центральної й периферичної нервової системи (зокрема, неврит – запалення нервових стовбурів), хитку ходу, ослаблення психічної діяльності й зниження моральних якостей, психічні захворювання тощо. Алкоголізм як захворювання (хронічне) характеризується прогресуючими психічними і фізіологічними перетвореннями: хворі стають безсилими, малоініціативними, в них зникає інтерес до життя, руйнується міцний сон, поступово настає спад психічної діяльності, виникають захворювання шлунково-кишкового тракту – гастрит, коліт, цироз печінки; настає розлад серцево-судинної системи, нирок, статева слабкість та інше. Проявами хронічного алкоголізму є фізична і психологічна залежність від алкоголю, психологічна деградація, патологія внутрішніх органів, обміну речовин, центральної і периферійної нервової системи.

Ужитий алкоголь осідає у  порожнині рота, далі – у системі травлення: у шлунку – близько 20%, у кишечнику – близько 80%. Уже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється у крові, а через 2 години він повністю всмоктується в кров.

Якщо концентрацію алкоголю в крові взяти за 100%, то у печінці  його концентрація становить 148%, у спинномозковій рідині – 150%, у мозку – 175%. В організмі  людини немає жодного органа, на який чистий алкоголь (спирт) діяв би позитивно.

Численними дослідженнями  встановлено, що алкоголь при потраплянні  в організм людини спричиняє такі ефекти: 1) забезпечує організм енергією без постачання харчових речовин; 2) чинить анестезувальну дію, сповільнюючи роботу центральної нервової системи (ЦНС) і знижуючи її ефективність; 3) стимулює виробництво сечі: тіло втрачає  більше води, ніж її отримує, - клітини  зневоднюються; 4) тимчасово виводить з ладу печінку, причому великі дози алкоголю можуть вивести з ладу до 2/3 печінки – на відновлення її функції знадобиться декілька днів.

Основні ознаки алкоголізму  проявляються в міру його розвитку: 1) втрата відчуття насичення алкоголем; 2) втрата контролю за кількістю випитого; 3) перехід від епізодичного вживання алкоголю до систематичного; 4) зміна  особистісних рис.

Алкоголізм є ґрунтом, на якому розвиваються гострі алкогольні психози (біла гарячка – помутніння свідомості, зорові й слухові галюцинації, збудження, різноманітні соматичні й неврологічні розлади), а також алкогольний галюциноз (здебільшого слухові галюцинації загрозливого змісту) тощо.

Алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься по всьому тілу. Приблизно через п’ять хвилин після вживання він досягає головного  мозку. Проникаючи в середину живих  клітинок, алкоголь уповільнює, ослаблює і навіть зупиняє їхню діяльність, порушує роботу органів і тканин. Особливо згубно діє алкоголь на нервові  клітини. Він має всі ознаки наркотичної  речовини. Особливо небезпечне вживання алкоголю людям, що виконують роботу, яка вимагає уваги, зосередженості. Алкоголь украй негативно впливає на центральну нервову систему, психофізіологічні процеси навіть в тому випадку, якщо зовні поведінка людини не відрізняється від нормальної, і навіть у помірних дозах знижує працездатність на 16-17%. Під впливом алкоголю період високої працездатності скорочується в 2-3 рази, відповідно збільшується період стомлення. Дуже сильно впливає сп’яніння на зниження швидкості реакції руху. Вміст в крові більше 0,05% алкоголю негативно відбивається на психофізіологічному стані людини. Сп’яніння – стан, спричинений вживанням алкоголю, який проявляється у вигляді тимчасової зміни фізіологічних реакцій і психічних функцій – знижує опір організму діям небезпеки і шкідливих виробничих факторів. Велика кількість нещасних випадків і аварій пов’язана з вживанням спиртних напоїв. Доведено, що навіть у тверезому стані людина, що вживає алкоголь, більше піддається небезпекам, ніж непитущий.

Алкоголізм породжується внаслідок надмірних психічних  і фізичних навантажень, під як потрапляє  людина в процесі життєдіяльності. Ця шкідлива пристрасть з’являється, насамперед, через намагання людини зняти напругу і відчуття тривоги, спробу втекти від проблем, що оточують її у повсякденному житті. Алкоголізм у своїй більшості є результатом  побутового п’янства, впливу конкретного  мікросоціального середовища в поєднанні  з відповідними особливостями особистості.

Оскільки вживання алкоголю набагато ширше зустрічається серед  чоловіків, реальністю для них є  передчасна смерть від спиртного. Назвати  точну цифру осіб, які мають  алкогольну залежність, неможливо. Адже облік в диспансері не є показником ситуації. Більшість залежних відкуповуються від такого клейма, яке позбавляє  їх права на водіння автомобілем, поїздки за кордон чи гарну роботу. Алкоголізм не вибирає людей за рівнем статків чи посад. Кількість людей, які зловживають алкоголем і  яким потрібна уже допомога фахівців, невпинно зростає.

Останнім часом поширюється  міф щодо нешкідливості слабоалкогольних напоїв. Помітна частина молоді впевнена, що слабоалкогольні напої є повністю нешкідливими. Зрозуміло, що ніяких наукових підстав цей міф не має. Тим  не менш саме з таких напоїв здійснюється залучення широких верств населення  до алкоголю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Необхідність усвідомлених знань розвитку соціальних небезпечних факторів пов’язана з розумінням – куди може привести сукупний їх розвиток і як може потерпіти населення від необачливих дій стихійного характеру.

Найбільше, від чого може потерпіти людина, це від помилок  розуміння свого становища в  суспільстві. Щоб орієнтуватися  в цьому світі, щоб його розуміти, людина повинна визначити, які її дії будуть мати підтримку і схвалення, а які, навпаки, - будуть викликати  недовіру і непорозуміння з боку суспільства. Визначена для себе система спілкування з суспільством становить передумови подальшого прогнозу під час взаємодій з суспільством. Це вже робиться за набутим досвідом і становить систему самооцінки людини до своїх дій. Розуміння критеріїв  самооцінки й оцінки вчинків інших  людей дається завдяки усвідомленню ціннісного і нормативного змісту культури.

Найбільш суттєва характеристика системи цінностей складається  з того, що якраз тут сконцентровані уявлення людей про смисл їх життя. Неадекватність системи оцінок, що застосовує людина, призводить до конфліктної  ситуації її з суспільством. Неадекватність оцінок завжди викликає відповідну реакцію  з боку людини – морального та психологічного походження. Накопичення таких реакцій  у людини сприяє відчуттю відповідного дискомфорту і не прогнозованій  поведінці.

Захист від соціальних небезпек полягає в профілактичних заходах, спрямованих на ліквідацію цих небезпек. Крім того, потрібна відповідна підготовка людини, що дозволяє адекватно  діяти в небезпечних ситуаціях. Потрібна юридична, психологічна і  силова підготовка. В процесі навчання необхідно засвоювати моделі поведінки, що враховують конкретні ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. –                     К.: Атіка, 2001 – 304 с.

2. В.С. Джигирей, В.Ц. Жидецький.  Безпека життєдіяльності. – Львів:  Афіша, 1999 – 254 с.

3. Безпека життєдіяльності:  Навчальний посібник. / Скобло Ю.С., Цапко В.Г., Мазоренко Д.І., Тіщенко  Л.М. – К.: Знання-Прес, 2003 – 397 с.

4. Основи безпеки життєдіяльності  в надзвичайних ситуаціях. / Купчик  М.П., Слободян М.П., Василик О.І., Козак  В.М., Чуков Л.Я., Пелих В.М. –  К.: УкрДеком, 1998 – 90 с.

5. Вовченко Н. На Вінничині оголосили рішучий бій пиятству. – Безпека життєдіяльності №9 вересень 2009.

6. Навчально-методичний центр  НЗ та БЖД Вінницької області.  Вмійте захистити себе. – Безпека  життєдіяльності №9, 2009.

7. Магур Р.Р., Чмуневич  Г.Р. Скажемо СНІДу – ні! –  Безпека життєдіяльності №10, 2009.

8. Юхименко А.П., Дивак  В.В. Як уникнути крадіжки у  вашій квартирі. – Безпека життєдіяльності  №10, 2009.

9. Балагур Л.В. Декілька  порад, як уберегти себе та  своїх рідних від шахрайського  посягання на особисте майно.  – Безпека життєдіяльності №10, 2009.

10. Смирнов В. Алкоголь  та його небезпека. – Безпека  життєдіяльності №11, 2009.

11. Юхименко А.В., Дивак  В.В. Вулиця сповнена несподіванок. – Безпека життєдіяльності №11, 2009.

12. Мельник А.М. Захищаймо  самі себе від «чуми ХХІ  століття». – Безпека життєдіяльності  №12, 2009.