Поняття ліквідації наслідків стихійних лих

Рятувальні формування ЦЗ і населення повинні бути готові до проведення рятувальних і невідкладних робіт з метою ліквідації наслідків зсуву чи селевого потоку.

Формування цивільного захисту  і населення повинні бути готовими у районі урагану, бурі, смерчу до проведення таких робіт: евакуації населення, сільськогосподарських тварин і  матеріальних цінностей із небезпечних  районів; розшуку і звільнення потерпілих із-під зруйнованих будівель і  споруд; надання першої медичної допомоги і доставки їх у лікувальні установи; гасіння пожеж; рятування людей  і сільськогосподарських тварин, які перебувають у будівлях, що горять і напівзруйновані; ліквідації аварій на виробничих об'єктах і  комунально-енергетичній мережі.

Під час і після снігових заметів органам управління ЦЗ, керівникам господарств і установ, населенню  потрібно бути готовими до проведення таких робіт: розшуку пропалих людей  і сільськогосподарських тварин; надання першої медичної допомоги; розчищення снігових заметів на дорогах, вулицях, навколо тваринницьких  ферм і виробничих будівель; надання  допомоги поїздам, автотранспорту, яких снігові заноси застали в дорозі; ліквідації аварій на комунальній і  енергетичній мережах.

Під час снігової бурі, особливо вночі, роботи слід виконувати тільки групами з таким розрахунком, щоб кожна людина перебувала в  полі зору інших працівників. Для  ліквідації снігових заметів застосовують снігоочисні машини, бульдозери, екскаватори, грейдери. Для зв'язку, постачання продуктів, кормів, палива використовують гусеничні  трактори. На дорогах виставляють покажчики та орієнтири.

При спільних діях особового  складу формувань цивільного захисту  і населення, при високій дисципліні та організованості населення можна  значно зменшити наслідки стихійного лиха.

В Україні, порівняно з іншими розвинутими країнами, – високий рівень антропогенізації території, техногенне навантаження на природне середовище більше у 5-6 разів, окремо виділяється група природно-техногенних небезпечних явищ, пов'язаних з експлуатацією гребель, водосховищ, проведенням заходів з меліорації і водопостачання, гірничих добувних робіт. Крім того, завжди є загроза стихійних лих промисловим і сільськогосподарським об'єктам і спорудам. Руйнування або пошкодження об'єктів з небезпечними виробництвами може призвести до пожеж, вибухів, викидів небезпечних речовин, радіоактивного забруднення, затоплення територій. Стихійні лиха можуть бути причиною аварій на електроенергетичних спорудах і мережах, транспортних аварій, великих руйнувань, травм, психічних розладів, паніки.

Тому захист населення, навколишнього  природного середовища, промислових  споруд і об'єктів від загрози  природних факторів, а також надзвичайних ситуацій техногенного походження є  важливим державним завданням.

Після надзвичайної ситуації

Організація життєзабезпечення  населення в екстремальних умовах – це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.

Вона включає:

• управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;
• захист  населення  та  територій  від  наслідків  аварій, катастроф, стихійного лиха;
• забезпечення населення  питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;
• захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
• житлове забезпечення і працевлаштування;
• комунально-побутове обслуговування;
• медичне обслуговування;
• навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;
• забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки,  порядок поведінки, морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційне або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі і евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з собою. При їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського харчування, або в сім'ях, куди вони підселяються. Харчування уражених людей в загонах першої медичної допомоги здійснюється через закріплені за загонами пересувні пункти продовольчого постачання служби торгівлі і харчування уражених, поранених і хворих здійснюється по нормах, безперебійно, фізіологічне повноцінне на підставі медичних висновків. Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються в основному консервовані і концентровані продукти у захисній (герметичній) тарі і упаковці, які не потребують складної кулінарної обробки. 

Висновки

Щорічно в Україні виникає  близько 1000 надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Основними напрями державної політики у сфері екологічної, техногенної безпеки і цивільного захисту населення на найближчу перспективу є:

• створення надійних гарантій безпечної життєдіяльності людей, технологічної та техногенної безпеки, забезпечення безаварійної роботи на об'єктах підвищеної небезпеки;
• запобігання виникнення надзвичайних ситуацій шляхом реалізації державних, регіональних, місцевих та об'єктових програм зниження рівня техногенно-екологічних ризиків;
• реформування, оснащення та навчання професійних сил реагування на надзвичайні ситуації;
• досягнення високих норм та стандартів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;
• розв'язання проблем, спричинених Чорнобильською катастрофою та високим техногенним навантаженням на довкілля;
• вирішення питань поводження з небезпечними відходами, впровадження новітніх технологій їх переробки;
• підвищення безпеки населення, що проживає у сейсмічно-небезпечних районах;
• підтримка і реалізація спільних міжнародних проектів з питань цивільного захисту населення і територій;
• розвиток і вдосконалення нормативно-правової бази.

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні  роботи (РіНР) проводяться з метою порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При проведенні РіНР велике значення має до­тримання таких умов, як своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своєчасне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; безперервне проведення РіНР до їх повного завершення; тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувально-відновлювальні роботи проводяться безпосередньо  в осередках ураження за будь-якої погоди до повного їх завершення. 

Використані джерела

1. Атаманчук П.С. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – С. 138-152.
2. Гавриленко О.П. Екогеографія України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – С. 432-439.
3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», 2002. – С. 105-108.
4. Запорожець О.І. Безпека життєдіяльності: Підручник. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – С. 81-83.
5. Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 349-358.
6. Цапко В.Г. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – С. 298.
7. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. – С. 264-266.