Особливості людини як об’єкта безпеки життєдіяльності

Еволюція забезпечила  людський організм високими резервами  стійкості та надійності, які обумовлені взаємодією усіх систем, цілісністю, спроможністю до адаптації і компенсації у  всіх ланках і станом відносної динамічної стабільності. Достатньо привести декілька прикладів. У першу чергу, це стосується людського мозку. Деякі дослідники вважають, що він використовується на 2–3 %, інші – на 5–6 % від потенційних  можливостей. Запас міцності “конструкції людини” має коефіцієнт 10, тобто  організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини являє собою  орган кровообігу; воно протягом усього життя чинить більше 109 скорочень, у  той час як найсучасніша система  забезпечує 107, тобто у 100 разів менше. Із наведених прикладів видно, що резерви організму людини надзвичайно  високі. Це дає можливість виживати людині як біологічному виду в складних умовах існування. У результаті своєї  бурхливої трудової діяльності людина на рубежі сторіч досягла величезних успіхів у перетворенні навколишнього  світу. Проте досягнення людини в  області науки, техніки, виробництва  при створенні комфортних умов життя  призвели до утворення нових видів  небезпеки та до деградації резервів організму людини.

5. Основні визначення здоров’я. Біологічна та соціальна сутність здоров’я.

5.1Основні визначення здоров’я

Протягом багатовікової  історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем  здоров’я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів  робили спроби проникнути в таємниці феномена здоров’я, визначити його сутність для того, щоб навчитися  вміло керувати ним, економно використовувати  здоров’я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

Вивчення різних аспектів здоров’я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв’язків між чинниками навколишнього  середовища та здоров’ям людей є  важливим завданням дисципліни “Безпека життєдіяльності”.

Здоров’я людей  належить до числа як локальних, так  і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства в  цілому.

Поняття “здоров’я” належить до числа складних медико-філософських уявлень. Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття “здоров’я”. Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров’я людини, але і він є далеко не повним.

Взагалі “здоров’я” – це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з  навколишнім середовищем і відсутністю  будь-яких хворобливих змін. Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки  важливе значення в підтримці  стану здоров’я або в появі  і розвитку хвороби, що у преамбулі  статуту Всесвітньої організації  охорони здоров’я записано: “Здоров’я  – це стан повного фізичного, духовного  і соціального благополуччя, а  не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”. Таке визначення поняття “здоров’я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні  та психологічні аспекти даної проблеми.

5.2Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я

На основі вищесказаного  виділяються три рівні опису  цінності “здоров’я”:

1) біологічний –  початкове здоров’я передбачає  досконалість саморегуляції організму,  гармонію фізіологічних процесів  як наслідок максимуму адаптації;

2) соціальний –  здоров’я є мірою соціальної  активності, діяльності відношення  людського індивіда до світу;

Біологічні ознаки здоров’я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за яким поточність формоутворюючих, фізіологічних і  біологічних процесів в організмі підпорядковується доцільним біологічним процесам. Перші елементи здоров’я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до визначеного ступеня змінюється й її здоров’я.

На біологічному рівні здоров’я характеризується нормальною функцією організму на всіх рівнях його організації – організму, органів, гістологічних, клітинних та генетичних структур; нормальною поточністю типових  фізіологічних і біохімічних  процесів, які сприяють вираженню  та відтворенню; здатністю організму  пристосовуватися до умов існування  в навколишньому середовищі, що постійно змінюються (адаптація); здатністю підтримувати постійність внутрішнього середовища організму; забезпеченням нормальної і різнобічної життєдіяльності  та зберіганням живої основи в  організмі.

Враховуючи, що людина є соціальною істотою, то її здоров’я є соціальною цінністю і передумовою  для соціологізації особистості, для  її “обростання” суспільними відносинами, включення в ритм та життя суспільної системи. Здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людини до світу.

Найбільш повно  сутність соціальної цінності здоров’я сформулювали В.В. Канеп, Г.І. Цареградцев і Б.І. Ольшанський: “Здоров’я – це не тільки одна з необхідних передумов щастя людини, його всебічного, гармонійного розвитку. Воно є не тільки однією з умов досягнення людиною максимальних успіхів у га лузі освіти, професійної підготовки, продуктивності праці, оптимістичного і життєстверджуючого ставлення до усього, що відбувається. Здоров’я – це також важливий показник і чутливий індикатор благополуччя народу”.

Здоров’я є своєрідним дзеркалом соціально-економічного, екологічного, демографічного і санітарно-гігієнічного благополуччя країни, одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу, важливим чинником, який впливає на якість та ефективність трудових ресурсів.

Здоров’я часто  розглядається як відсутність хвороби. Медична наука приділяє цьому  велику увагу і розробила класифікацію хвороб, в яку включено тисячі найменувань  і описів механізмів, їх розвитку, клінічних  проявів, лікування і прогнозів  кожної з цих хвороб.

Підводячи підсумки вищесказаного, здоров’я можна охарактеризувати такими ознаками:

– нормальна функція  організму на всіх рівнях його організації  – органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових  фізіологічних і біо-хімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню;

– здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно-корисній праці;

– динамічна рівновага  організму і його функцій та чинників навколишнього середовища;

– здатність організму  пристосовуватися до умов існування  в навколишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність  та зберігання живої основи в організмі;

– відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих  змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак  захворювання або будь-якого порушення;

– повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і  духовних сил організму, принцип  його єдності, саморегулювання і  гармонійної взаємодії всіх органів.

У світі сучасних наукових уявлень здоров’я як соціальне  явище, яке має біологічну основу, є складною багатофакторною проблемою  і визначається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно  складно переплетених.