Основи виробничої санітарії та гігієни праці

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

з навчальної дисципліни

«Охорона праці в органах ДПС та основний режим роботи»

на тему:

«Основи виробничої санітарії та гігієни праці»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

спеціальності «Економіка

підприємства»

ЕМУз-53 «Магістр»

Андрійчук Е.Ю

 

 

 

Викладач:

Тиш М.А

 

 

 

 

 

 

2013 р.

 

План

Вступ

1. Виробнича санітарія та її  завдання

2. Основні вимоги виробничої санітарії до робочого місця

3. Основні поняття гігієни праці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Людина та її здоров’я – найбільша  цінність держави, яка докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як у середовищі мешкання, так і у середовищі праці.

Пріоритет життя і здоров'я працівників  щодо результатів виробничої діяльності підприємств – один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці. У зв'язку з цим актуальною стає думка про необхідність формування культури забезпечення безпеки праці на етапах проектування, виготовлення й експлуатації продукції, про створення технологій із внутрішньо властивою безпекою.

Державна політика України в  галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв’язання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У нашій країні гігієна праці  спрямована на вивчення впливу на організм людини виробничих чинників з метою наукового обґрунтування гігієнічних нормативів і засобів профілактики професійних захворювань та інших несприятливих наслідків впливу трудового процесу та умов праці на працівників. Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів та засобів, яка спрямована на запобігання виробничій небезпеці, зумовленій шкідливими чинниками. Міжнародна організація праці розглядає професійну гігієну як діяльність, спрямовану на запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, а також на поліпшення умов праці та виробничого середовища. Так, гігієна праці та виробнича санітарія в системі охорони праці нашої країни забезпечують головну мету професійної гігієни, яка визначена спільним комітетом Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров’я як сприяння та підтримка найвищого рівня фізичного, психічного і соціального благополуччя працівників в усіх видах трудової діяльності, захист працівників у їхній професійній діяльності від ризиків, пов’язаних із несприятливими для здоров’я чинниками.

Вирішення питань виробничої санітарії  та професійної гігієни в нашій  країні забезпечує закон України “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, який регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Виробнича санітарія та її завдання

У виробничому оточенні на людину діють шкідливі виробничі фактори  навколишнього середовища, які при  визначених умовах можуть призвести  до захворювання або зниження працездатності працюючого. Організм людини реагує на найрізноманітніші подразнювальні фактори умов праці, несприятливі умови розрізнення знарядь праці, відчуває несприятливий вплив на органи слуху, нюху, дихання, сприймання.

Згідно ДСТУ 2293-99 (п. 4.60) Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівника.

Сфера дії виробничої санітарії  – запобігання професійної небезпечності (шкідливості), яка може призвести  до професійних  або  професійно обумовлених захворювань, у тому числі і смертельних, при дії  в процесі роботи таких факторів як випромінювання електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання, шумів, вібрацій, хімічних речовин, зниженої температури  тощо.

Призначенням санітарних норм (СН) є створення на робочих місцях сприятливої для працюючої людини санітарно-гігієнічної обстановки. Спираючись при аналізі умов праці на існуючі СН, здійснюється нормування часу на тривалість робочої зміни й робочого стажу, відпочинок, визначається необхідність виділення лікувально-профілактичного харчування і т. п.

Комплекс шкідливих виробничих факторів класифікується за природою дії на організм людини на наступні групи:

1 – фізичні - – підвищена  запиленість, загазованість повітря  робочої зони, його підвищена  або знижена температура, тиск, відносна вологість, швидкість  руху повітря, недостатня або  надмірна освітленість робочої  зони, підвищені рівні електромагнітних  полів (ЕМП), іонізуючих випромінювань (ІВ), шуму, вібрації, інфразвукових, ультразвукових коливань, підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини та ін.

2 – хімічні - загальнотоксичні, дратівні, канцерогенні, сенсибілізуючі та ін. (ацетон, бензин, мастила і т. п.).

3 – біологічні - бактерії, віруси, тобто біологічні об'єкти, вплив  яких на працюючих може викликати захворювання (наприклад робота на станціях очищення стічних вод).

4 – психофізичні - підрозділяють,  у свою чергу, на дві підгрупи: фізичні перевантаження й нервово-психічні  перевантаження.

До фізичних перевантажень відносяться  статичні, динамічні перевантаження, гіподинамія.

До нервово-психічних – розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Завданнями виробничої санітарії  є:

• усунення із виробничої сфери шкідливих виробничих факторів, що несприятливо впливають на здоров'я працюючих;
• розробка заходів щодо санітарно-технічної охорони праці, гігієни і здорового режиму праці і відпочинку працюючих;
• проведення лікувально-профілактичних заходів для попередження професійних захворювань;
• розробка нових і удосконалення засобів колективного індивідуального захисту, які зменшують вплив шкідливих виробничих факторів на людину;
• розробка нормативно-технічної документації, у якій встановлюються вимоги виробничої санітарії, спрямованої на поліпшення умов праці працюючих.

Рішення цих завдань забезпечує створення здорових і безпечних  умов праці, поліпшення і збереження загального рівня здоров'я працюючих.

Норми з виробничої санітарії містять  обов'язкові вимоги щодо території  підприємства, виробничих і побутових  приміщень, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і здоров'я працівників з метою попередження професійних захворювань. Вимоги в галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, планування і конструктивних елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчування, охорони праці тощо

2 Вимоги виробничої санітарії до робочого місця.

 Площа робочого місця має  бути такою, щоб, по-перше, дозволяла  зручно, з найменшими витрами енергії, безпечно та продуктивно проводити трудовий процес, тобто щоб відповідала нормам технологічного проектування, і, по-друге, складала не менше 4,5 м2 на одного працівника, передбаченої СН 245-71.

Кожне робоче місце повинне:

1. обладнуватись необхідними засобами колективного захисту;
2. укомплектовуватись необхідними засобами індивідуального захисту;
3. мати достатнє натуральне та штучне освітлення; (рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гігієнічним нормам для даного виду роботи, рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітленістю робочої поверхні та навколишнього простору, відсутність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих), штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом має наближатися до природного, бути надійним, простим в експлуатації та економічним )
4. мати параметри мікроклімату відповідно до санітарних норм ();
5. мати вентиляцію;
6. мати параметри інших санітарно-гігієнічних факторів (табл.2.1) такі, що не перевищують гранично допустимих значень відповідних нормативних документів (див. відповідні підрозділи).

 

 

3.Основні поняття гігієни праці

 

Гігієна праці — це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем.  Організм людини формувався в умовах реального природного середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.

Техногенна  діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних  процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого  середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального  функціонування організму людини.

  Результатом відхилення чинників  виробничого середовища від природних  фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього  відхилення, можуть бути різного  характеру порушення функціонування  окремих систем організму, або  організму в цілому —  часткові  або повні, тимчасові чи постійні. Механізм впливу окремих чинників  виробничого середовища на організм  людини і можливі наслідки  його та заходи і засоби  захисту працюючих будуть розглянуті  в наступних темах цього розділу.

Уникнути  небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично  не реально. Тому метою гігієни праці  є  встановлення таких граничних  відхилень від природних фізіологічних  норм для людини, таких допустимих навантажень на організм людини за окремими чинниками виробничого  середовища, а також таких допустимих навантажень на організм людини при  комплексній дії цих чинників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні організму  людини і окремих його систем зараз, так і генетичних у майбутніх  поколінь.

На  сучасному стані розвитку гігієни  праці як науки, гігієністи при вирішенні  питань охорони здоров’я   працюючих  дотримаються так званого порогового принципу: до якогось критичного відхилення певного чинника виробничого середовища від природної фізіологічної норми для людини відхилення не спричиняє небажаних змін в організмі працівника і не буде мати генетичних наслідків. Згідно з цим гігієністами за окремими чинниками виробничого середовища встановлюють науково обґрунтовані граничні нормативи (гранично допустимі концентрації, рівні, тощо), які в установленому порядку затверджуються відповідними центральними органами державного управління. На основі цих нормативів здійснюється аудит гігієнічних умов праці на їх відповідність чинній нормативно-правової базі.

З метою  комплексної оцінки умов праці –  з урахуванням фізіологічних  і гігієнічних умов праці, Київським  інститутом медицини праці розроблена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382 від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація, заснована на принципі диференціації  умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів виробничого  середовища і трудового процесу  порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров’я працюючих.

Вона  призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці  на робочих місцях; санітарно-гігієнічної  паспортизації стану виробничих об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації  стану виробничих підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів; розробки рекомендацій для  профвідбору та профпридатності; створення  банку даних про умови праці  на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

  Основні поняття, що застосовуються  в Гігієнічній класифікації:

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища та трудового  процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі  її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор ¾ чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до погіршення здоров’я.

Небезпечний виробничий фактор ¾ чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Важкість (тяжкість) праці ¾ характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість  праці ¾ характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.