Організація охорони праці на виробництві

  • забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним  станом;

  • забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних  захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

  • організовує проведення аудиту охорони  праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого  обладнання та устаткування, атестацій  робочих місць на відповідність  нормативно-правовим актам з охорони  праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів з усунення небезпечних і шкідливих для  здоров'я виробничих факторів;

  • розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони  праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання  робіт і поведінки працівників  на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими  актами підприємства з охорони праці;

  • здійснює контроль за додержанням працівником  технологічних процесів, правил поведінки  з машинами, механізмами, устаткуванням  та іншими засобами виробництва, використанням  засобів колективного та індивідуального  захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

  • організовує пропаганду безпечних  методів праці та співробітництво  з працівниками у галузі охорони  праці.

  Роботодавець  несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів  з охорони праці. Служба охорони  праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше. На підприємстві з кількістю  працівників менше 50 осіб функції  цієї служби можуть виконувати у порядку  сумісництва особи, що пройшли перевірку  знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість  працівників менше 20 осіб, для виконання  функцій служби охорони праці  можуть залучатися сторонні спеціалісти  на договірних засадах. Служба охорони  праці підпорядковується безпосередньо  роботодавцю і прирівнюється  до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. 

  Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення  порушень охорони праці мають  право:

  • видавати керівникам структурних підрозділів  підприємства обов'язкові для виконання  приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні  відомості, документацію і пояснення  з питань охорони праці;

  • вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і  не мають допуску до відповідних  робіт або не виконують вимог  нормативно-правових актів з охорони  праці;

  • зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших  засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю  або здоров'ю працівників;

  • надсилати роботодавцю подання  про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

  Припис  спеціаліста з охорони праці  може скасувати лише роботодавець.

  Ліквідація  служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

  Законодавство про охорону праці передбачає і обов'язки працівників. Зокрема  вони зобов'язані:

  - дбати про особисту безпеку  і здоров'я, а також про безпеку  і здоров'я оточуючих людей  у процесі виконання будь-яких  робіт під час перебування  на території підприємства;

  - знати і виконувати вимоги  нормативно-правових актів з охорони  праці, правила поведінки з  машинами, механізмами, устаткуванням  та іншими засобами виробництва,  користуватися засобами колективного  та індивідуального захисту;

  - проходити у встановленому законодавством  порядку попередні та періодичні  медичні огляди.

  Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

  Відповідно  до Закону України "Про охорону  праці" Кодексом законів про працю  України створення безпечних  і здорових умов праці на виробництві  покладено на роботодавця, який не має  права вимагати від працівника виконання  роботи в умовах, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів  з охорони праці.

  Фінансування  охорони праці здійснюється роботодавцем. Крім того, фінансування профілактичних заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці передбачається також  у державному і місцевих бюджетах, що виділяється окремим рядком.

  Регулювання взаємовідносин між роботодавцем і  працівником з питань охорони  праці здійснюється колективним  договором (угодою).

  У колективному договорі, угоді сторони  передбачають забезпечення працівникам  соціальних гарантій у галузі охорони  праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також  комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого  травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

  Роботодавець  зобов'язаний за свої кошти забезпечити  фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття  на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів  працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець має забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

  Роботодавець  має право в установленому  законом порядку притягти працівника, який ухиляється від проходження  обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а  також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

  Роботодавець  зобов'язаний забезпечити за свій рахунок  позачерговий медичний огляд працівників:

  • за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я  пов'язане з умовами праці;

  • за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я  працівника не дає йому змогу виконувати свої трудові обов'язки.

  За  час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце  роботи (посада) і середній заробіток.

  Постановою  Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року № 1238 затверджено  перелік професій і видів діяльності, для яких є обов'язковими первинний  і періодичні профілактичні наркологічні огляди, а також порядок їх проведення. Метою проведення профілактичного  наркологічного огляду громадян є виявлення  хворих на алкоголізм, наркоманію і  токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних  протипоказань до виконання функціональних обов'язків і здійснення певних видів  діяльності.

  Дотримання  правил безпеки і виробничої санітарії  залежить не тільки від виконання  роботодавцем своїх обов'язків, а  й від того, наскільки кожен  працівник знає і виконує ці правила  під час роботи. Тому всі працівники при прийомі на роботу і в процесі  роботи проходять на підприємстві інструктаж з охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій відповідно до Типового положення  про навчання з питань охорони  праці, затвердженого наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 17 лютого 1999 року № 27.

  Навчання  й інструктаж працівників з охорони  праці є складовою частиною системи  управління охороною праці і проводиться  з усіма працівниками в процесі  їхньої трудової діяльності. Контроль і відповідальність за організацію  навчання і періодичність перевірок  знань з охорони праці покладено  на керівників підприємства, де ці працівники працюють.

  Інструктаж  працівників залежно від характеру  та часу його проведення буває вступний (при прийомі на роботу); первинний (на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на інших роботах  — один раз на півроку; проводиться  або індивідуально, або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу); позаплановий (при зміні правил з охорони праці, заміні устаткування чи за інших змін факторів, що впливають на безпеку праці); цільовий (при виконанні разових робіт, не пов'язаних із прямими обов'язками за фахом).

  Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо  керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань шляхом усного опитування або за допомогою технічних засобів  навчання, а також перевіркою навичок  небезпечних методів роботи. Знання перевіряє працівник, який проводить інструктаж.

  Посадові  особи (згідно з Переліком функцій  посадових осіб, які обов'язково мають проходити попередню і  періодичну перевірки знань з  охорони праці, затвердженим наказом  Державного комітету України з догляду  за охороною праці від 11 жовтня 1993 року № 94) до початку виконання своїх  обов'язків і періодично один раз  на три роки проходять навчання з  охорони праці, технологічної безпеки  і надзвичайних ситуацій на виробництві. Допускати до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку  знань з охорони праці, заборонено. У випадку незадовільних знань  з охорони праці працівник  протягом одного місяця має пройти повторне навчання.

  За  порушення законодавства з охорони  праці, невиконання розпоряджень посадових  осіб органів державного нагляду  за охороною праці юридичні та фізичні  особи, які відповідно до законодавства  використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти  відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства  використовує найману працю. Несплата юридичними чи фізичними особами, які  відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою  нарахування на суму штрафу пені у  розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

  Кошти від застосування штрафних санкцій  до юридичних чи фізичних осіб, які  відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і  працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюджету  України.