Організація охорони праці на виробництві

    -хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;

    -вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;

    -перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;

    -біологічні чинники ( мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині.

    У разі тривалої дії на організм  високих концентрацій пилу можуть  розвинутися хвороби легенів і дихальних шляхів; під впливом високих рівнів вібрації, виникає вібраційна хвороба, внаслідок дії шуму - захворювання органів слуху - неврит, хімічних речовин - отруєння.

    До професійних хвороб, які в  умовах виробництва зустрічаються  частіше, ніж звичайно, належать  бруцельоз, сибірка, сап, ящур  та інші, що передаються людям  від тварин; бронхіальна астма,  хвороби шкіри 

   (дерматози, екземи), хронічні захворювання  нервово-м'язового апарату тощо. Як відомо, ці хвороби можуть  бути і непрофесійними. Визначити  їх походження може тільки лікар, який при обстеженні хворого обов'язково враховує його трудову діяльність.

    Розрізняють гострі і хронічні  професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом  багатьох років, вдиханням невеликих  концентрацій пари хімічних речовин,  пилу, газів, впливом на організм  вібрації і шуму, як правило,  мають хронічний характер і  виникають поступово - через 10-15 і більше років роботи в 

    несприятливих умовах. Наприклад,  вібраційна хвороба розвивається  за 15-20 і більше років у разі  нехтування гігієнічними рекомендаціями.

    Прояви перших ознак хронічного  отруєння пестицидами при контакті  з ними без суворого виконання  профілактичних заходів можуть 

    спостерігати вже через 2-3 роки.

    У тих рідкісних випадках, коли  працюючі протягом одного 

    робочого дня зазнають короткочасного, часто випадкового, впливу 

    великих концентрацій хімічних  речовин або якогось іншого 

    шкідливого чинника ( високої  температури, випромінювання тощо) і при цьому не користуються  засобами індивідуального захисту  або 

    порушують інші правила безпеки,  може виникнути так зване гостре 

    професійне отруєння або захворювання. Так, у працівників сільського 

    господарства можливе гостре  отруєння пестицидами, сонячний  удар 

    під час польових робіт, електроофтальмія на зварювальних роботах.

    Проте робота в умовах впливу  на організм шкідливих професійних  чинників не завжди супроводиться розвитком професійної хвороби. У виникненні її відіграють кількість (доза) шкідливих речовин, які потрапляють в організм або рівень вібрації, шуму тощо; тривалість дії їх на працюючих ; умови праці й побуту, які можуть зменшити вплив шкідливостей на здоров'я; індивідуальна чутливість сприймання людьми тих чи інших виробничих чинників.

    Негативні зміни в організмі  відбуваються тільки в тому  випадку, якщо вплив несприятливого  виробничого чинника перевищує  безпечний для здоров'я працюючого  рівень.

    Для шкідливих хімічних речовин  встановлено гранично допустимі  концентрації у повітрі робочої  зони і в атмосферному повітрі,  у воді, продуктах харчування, грунті.

    Гранично допустимі концентрації  шкідливих речовин у повітрі  робочої зони- це такі концентрації, які при щоденній восьмигодинній дії на працюючих усього о робочого стажу не викликають у них захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними обстеженнями, безпосередньо в процесі або у віддалені строки.

    При обгрунтуванні гранично допустимих концентрацій хімічних речовин враховується безпечність їх не тільки для нинішніх, а й для майбутніх поколінь.

    Встановлено гранично допустимі  концентрації для всіх хімічних  речовин, що використовуються  з метою захисту сільськогосподарських  рослин від шкідників і хвороб, визначено гранично допустимі  рівні для різних видів вібрації  та шуму, які створюються сільськогосподарськими  машинами. За додержанням цих  гігієнічних нормативів повинні  стежити не тільки органи державного  санітарного нагляду (санітарно-епідеміологічні  станції), а й власник с-г підприємства. Суворе дотримання гранично допустимих  концентрацій хімічних речовин  у повітрі робочої зони та  рівнів шуму і вібрації, інших  шкідливих для здоров'я чинників  дає змогу запобігти виникненню  професійних захворювань серед  працівників сільського господарства.

    Шкідлива дія виробничих чинників  на організм людини посилюється  при поєднанні їх з так званими  супутніми несприятливими умовами  праці і побуту, під якими розуміють  увесь комплекс негативних соціально-економічних  умов. До них насамперед належать  шкідливі звички - вживання алкогольних напоїв, куріння, неправильна організація відпочинку, нераціональне харчування тощо.

    Нераціональне неповноцінне харчування (порушення режиму, харчування, одноманітність  їжі, недостатнє споживання вітамінів), ослаблюючи захисні сили організму,  знижує його опір шкідливим  професійним чинникам. Особливо, це  слід пам'ятати тим, хто часто  цілий день перебуває у полі (трактористам, рільникам та ін). Цих працівників треба регулярно забезпечувати гарячими стравами, безпосередньо на робочому місці. Їди всухом'ятку їм потрібно уникати. Перед вживанням їжі (особливо у випадках роботи з пестицидами) слід мити руки і полоскати рот, щоб запобігти потраплянню шкідливих речовин у травний тракт.

    Важливу роль у профілактиці  професійних хвороб відіграє  правильна організація відпочинку  трудівників під час і після  роботи, в тому числі й у  вихідні дні.

    Нерідко виникненню професійного  захворювання сприяє індивідуальна  чутливість організму, тобто чутливість  людини до дії тих чи інших  факторів зовнішнього середовища. Поняття індивідуальної чутливості  організму включає, з одного  боку - алергічні його реакції,  а з другого - загальнобіологічну відповідь на дію тих чи інших чинників.

    Ослаблюють організм хвороби,  нераціональне харчування, зловживання  спиртними напоями, порушення  режиму праці та відпочинку. Наприклад,  не можна допускати до роботи  з пестицидами осіб з органічними  захворюваннями центральної нервової  системи, виразковою хворобою  шлунка і дванадцятипалої кишки.  Професія тракториста не рекомендується  особам, які мають радикуліт чи  порушення опорно-рухового апарату.

  Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій внаслідок  раптового і короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку  отримав працює на виробництві і  яка викликана недотриманням  вимог безпеки праці, називається  виробничої, а обставини, за які людина травмована в результаті впливу на нього небезпечного виробничого фактора, називаються нещасним випадком.

  Виробничі травми з характеру пошкоджень діляться на:

  -Механічні - удари, порізи, розриви тканин, переломи тощо;

    -Термічні - теплові удари, опіки, обмороження;

    -Хімічні - опіки, гостре отруєння, ядуха (розлад дихання);

    -Електричні - опіки, розриви тканин тощо;

    -Променеві - пошкодження тканин, порушення діяльності кровотворної системи і т.п.;

    -Комбіновані - одночасна дія декількох причин з різними наслідками.

  Щодо  ступеня тяжкості травми, які призвели до різних нещасних випадків, діляться на:

    -Мікротравми (пошкодження організму, що не призвели до втрати працездатності або викликали її на термін, менший ніж один робочий день);

    -Легкі (які зумовили тимчасову втрату працездатності за основною роботою на один робочий день і більше, але не призвели до ускладнень, тривалого лікування, інвалідності та ін);

    -Важкі (кваліфікуються медичними працівниками на підставі схеми, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР 22 вересня 1980 р.) - це важкі тілесні каліцтва, небезпечні для життя поранення черепа, хребта, грудної клітки, живота, відкриті переломи стегна, гомілки, плеча, передпліччя і т . п.

   -З летальним результатом. 

    Причинами нещасних випадків  можуть бути організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні. 

    Організаційні: незадовільна організація  робіт; відсутність або недоброякісна  проведення інструктажу і навчання; недостатній контроль охорони  праці, порушення та недотримання  інструкцій з техніки безпеки;  відсутність або незадовільний  стан засобів індивідуального  захисту. 

    Технічні: недосконалість технологічних  процесів; конструктивні недоліки  виробничого обладнання; відсутність  або недостатня надійність захисних  пристроїв; несправність технологічного  обладнання, оснащення, підйомно-транспортних  засобів, ручного механізованого  інструменту. 

  Санітарно-гігієнічні: несприятливі метеорологічні умови; висока концентрація шкідливих речовин  у повітрі робочої зони; незадовільні умови освітлення; високий рівень шуму і вібрації; шкідливі випромінювання.

    Психофізіологічні: помилкові дії  внаслідок високої тяжкості і  напруги роботи, підвищеної стомлюваності,  зниження уваги; монотонні умови  роботи; недостатня професійна підготовленість;  невідповідність психофізіологічних  даних працюючого виконуваній  роботі або його хворобливий  стан.

    За останні роки на металургійних  підприємствах основними причинами  виробничого травматизму стали  організаційні. До них відносять  близько 60% всіх нещасних випадків.

  До  основних організаційних причин належать:

    -Незадовільна організація робіт - 28%;

  -Недоліки в навчанні безпечним прийомам роботи на інструктуванні - 12%;

  -Інші - 19%.

  До  основних технічних причин належать:

    -Несправність машин, механізмів, устаткування - 9%;

    -Конструктивні недоліки машин, механізмів, устаткування - 5,4%;

    -Порушення технологічних процесів - 5,6%.

  5. Організація охорони  праці на виробництві

  Роботодавець  зобов'язаний створити на робочому місці  в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників  у галузі охорони праці.

  Із  цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

  • створює відповідні служби і призначає  посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони  праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

  • розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони  праці;

  • забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

  • впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;