Охорона праці

Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Мая 2012 в 20:25, контрольная работа

Описание работы

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України «Про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Содержание

Основні положення ЗУ «Про охорону праці».
Мікроклімат виробничих приміщень.
Поясніть порядок організації та проведення евакуаційних заходів цивільного захисту.

Работа содержит 1 файл

охорона праці.doc

— 133.50 Кб (Скачать)

     У призначений час евакуйовані  повинні прибути на вказані їм збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для  відправлення у позаміську зону. Якщо хтось захворів і не зможе з'явитися  на ЗЕП, він повинен через родичів  або сусідів повідомити про це начальнику цивільної оборони об'єкту (керівнику домоуправління), який вживатиме необхідних заходів для вивозу такої людини на станцію завантаження. Хворі, що перебувають на лікуванні у медичних закладах, евакуюються разом із цими закладами; окремі хворі можуть бути виписані і евакуйовані разом із своїми родинами.

     До  станцій (пристаней) посадки населення, що вивозиться у позаміську зону на транспортних засобах, із збірних евакуаційних пунктів направляється організовано. Для цього поблизу ЗЕП воно зводиться у колони (групи) по ешелонам і вагонам, судам та їх приміщенням, автоколонам і машинам, які прямують на станції (пристані) завантаження, як правило, пішим і порядком.

     Посадку евакуйованих у вагони, на судна  і автомобілі організують старші цих транспортних засобів. Кожний громадянин повинен суворо дотримуватися встановленого порядку посадки. Не можна допускати давки і штовханини біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів; кожний зобов'язаний зайняти своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі у передбаченому порядку і у встановлений час.

     Після завершення посадки на транспорт  нікому не дозволяється виходити з  вагонів, залишати судна або виходити з автомобілів. У дорозі без дозволу  відповідних начальників ніхто  не має права виходити на зупинках або переходити із вагонів, пересаджуватись з одного судна в інше, з одного автомобілю на другий.

     При пересуванні пішки необхідно  суворо додержуватись дисципліни маршу; виконувати всі команди і сигнали, що подаються керівниками маршу; дотримуватись темпу руху і дистанції  під час руху; на привалах і проміжних пунктах додержуватись правил пожежної безпеки; приймаючі участь у марші зобов'язані надавати допомогу один одному, особливо знесиленим і відстаючим.

     По  прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден і автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, повинні пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розселитися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.

     Населення, що прибуло за евакуацією, зобов'язане виконувати усі вказівки місцевих органів влади, приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необхідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і створенні певних побутових умов для проживання.

     Планування  проведення евакуаційних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників  і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення  районів, міст обласного підпорядкування, місцевих органів самоврядування, суб’єктів господарської діяльності.

     Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини).

     У мирний час практичні заходи евакуації населення, як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини), плануються на випадок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастрофічного затоплення місцевості; масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

     Основним  документом, який визначає об’єм, зміст, строки проведення та порядок виконання  евакозаходів, є план цивільної оборони (план дій у НС), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого економічного рівня з врахуванням річних та перспективних планів розвитку територій, суб’єктів господарської діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об’єкту, і який щорічно корегується.

     Основними вихідними даними для планування евакозаходів є:

  • характеристика міста, району, території, суб’єктів господарської діяльності;
  • характеристика можливих надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
  • можливості міста, району, суб’єктів господарської діяльності щодо розміщення еваконаселення;
  • можливості транспорту, що залучається до виконання евакозаходів;
  • дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за еваконапрямками;
  • можливості інженерного та технічного забезпечення виконання евакозаходів;
  • можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;
  • засоби зв’язку та системи управління і оповіщення населення про початок проведення евакозаходів;
  • можливості системи охорони здоров’я, що залучається для забезпечення евакозаходів;
  • місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.
  • Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.

     Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселенням або евакуацією працівників, службовців та населення) займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб’єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівництвом районної (міської) евакуаційної комісії.

     План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб’єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає:

     найменування  надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб’єкту господарської діяльності та у які осередки ураження попадає об’єкт при стихійних лихах і аваріях (катастрофах) на сусідніх техногенно небезпечних об’єктах, що загрожують життю і здоров’ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;

     чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації  або відселенню;

     терміни виконання евакозаходів;

     транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;

     матеріальнотехнічне та інші види забезпечення евакуаційних заходів;

     порядок приведення в готовність евакоорганів суб’єкта господарської діяльності.

     Для кожного суб’єкта господарської діяльності робиться виписка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.

     Плани проведення евакозаходів на території  суб’єкта господарської діяльності розробляються евакокомісією разом  з штабом ЦО та з НС об’єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, організації) об’єкту і погоджується з вищестоящою евакокомісією. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури:

  1. Закон України “Про охорону праці”. — К., 1993. —  40 с.
  2. Науково-практичний коментар до Закону України “Про охорону праці”. - К.: Основа, 1996.
  3. Кодекс законів про працю України, прийнятий 10 грудня 1971 року.
  4. Закон України  “Про  Цивільну  оборону  України”,  ВРУ,

          № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р.,  Київ.

  1. Розанов В.С., Рязанов А.В. Забезпечення оптимальних параметрів повітряного середовища в робочій зоні: Підручник. – М.: МІРЕА, 1989.
  2. Катренко, Л. А. Охорона праці : навч. посібник для вищих навч. закладів / Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П. Пістун. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Суми : Унiверситетська книга, 2009. - 540 с. 
  3. Безпека життєдіяльності. Нормативні документи для навчальних закладів / відповід. за вип., упоряд. М. В. Васильчук, упоряд. Ю. В. Бадюк. - 4-те вид., перероб. і доп. - К. : Основа, 2010. - 1024 с.

Информация о работе Охорона праці