Охорона праці

     Теплова рівновага працівника залежить також  від вологості повітря, тобто  вмісту у повітрі водяних парів. Найсприятливішою для організму  є відносна вологість повітря від 35 до 60 %. Якщо вологість менша 35 %, то повітряне середовище характеризується сухістю, яка посилює випаровування води з поверхні шкіри. При підвищенні вологості повітря (понад 60 %) випаровування поту утруднене. Так, при температурі 25°С в умовах дуже сухого повітря організм втрачає через шкіру і легені 75,4 г вологи за годину, а в умовах дуже вологого повітря — лише 23,9 г/год.

     Для оцінки комфортності умов праці залежно  від температури і вологості  повітря використовується показник ефективних температур. Ефективною вважається температура, яку відчуває людина при певній вологості повітря і відсутності його руху ( див. таблиця 1.1).

     Таблиця 1.1

     ОПТИМАЛЬНІ  ВІДЧУТТЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПЕРАТУРИ  І ВОЛОГОСТІ ПОВІТРЯ

     Рух повітря у приміщенні також справляє різний вплив на організм працівника, посилюючи або послаблюючи дію інших метеорологічних факторів. Так, при високій температурі і високій вологості повітря сприятливішою є вища швидкість руху повітря порівняно з комбінацією високої температури і низькою вологістю повітря.

     Для оцінки комфортності умов праці залежно від температури, вологості і руху повітря використовується показник ефективно-еквівалентної температури. Ефективно-еквівалентною вважається температура, яка відчувається людиною при певній відносній вологості і швидкості руху повітря.

     Санітарними нормами передбачені допустимі мікрокліматичні умови, за яких зміни функціонального стану організму і напруження реакцій терморегуляції не виходять за межі фізіологічних пристосовних можливостей. Дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності повинні швидко нормалізуватися і не призводити до погіршення здоров’я працівників.

     Таблиця 1.2

     ОПТИМАЛЬНІ  НОРМИ ТЕМПЕРАТУРИ, ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ  І ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ В  РОБОЧІЙ ЗОНІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

     Заходами, які забезпечують створення оптимальних мікрокліматичних умов на виробництві, є:

• механізація важких робіт у гарячих цехах;

• застосування  дистанційного управління тепловипромінювальними процесами і апаратами;

• теплоізоляція гарячих поверхонь обладнання;

• застосування  теплових повітряних завіс на вході до виробничих приміщень;

• вентиляція  і кондиціювання повітря, регулювання  вологості повітря.

3. Поясніть  порядок організації та проведення евакуаційних заходів цивільного захисту.

     Евакуація із районів стихійних лих, а також  аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах господарської діяльності.

     Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.

     З отриманням розпорядження на проведення евакуації начальники і органи управління цивільної оборони, захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуаційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і установ, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для оповіщення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації радіо, телебачення, преса тощо.

     Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом окрім пасажирських автобусів застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі Підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 2530 машин.

     Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави  і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нормальних умовах для перевезення людей, товарні  вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збільшення довжини поїздів.

     Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, формуються поблизу збірних евакопунктів. У цілях кращої організації переходу практикується розбивання колон за цехами та іншими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться досвідчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійснюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного добового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).

     Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць евакуації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).

     Питання комунально-побутового обслуговування евакуйованого населення вирішуються за рахунок розширення існуючих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Евакуйованим дітям надається можливість продовжувати навчання у школах за місцем евакуації.

     Місцеві органи управління, куди евакуюються  люди із районів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники  підприємств, установ, організацій повинні виявляти постійну турботу про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.

      При аварії на підприємствах або катастрофах на транспорті силами керівників підприємств та місцевих органів здійснюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних випадках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася.

     Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені) як правило, повідомляється спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім того, оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ, навчальних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління, населенню повідомляються місця розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження.

     При наявності достатнього часу населення  із загрожуваних районів евакуюється  разом з майном. З цією метою  кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.

     Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною  затоплення. Розселення населення здійюється у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.

     У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.

     У випадку раптової повені (катастрофічного  затоплення) попередження населення  провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними установками.

     Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об’єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості при здійсненні цих заходів.

     Дізнавшись  про наступну евакуацію, громадяни, кого стосується цей захід, негайно  готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, підготовлюють  засоби індивідуального захисту (обов'язково засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квартирі (будинку) знімають гардини і завіски з вікон, прибирають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосередньо перед залишенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.

     Із  речей береться саме необхідне одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу  бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття перважно має бути гумовим  або на гумовій основі. Ці види одягу  та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку. Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 23 діб: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі. Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.

     Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахована на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на траспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізичною витривалістю кожної людини.