Охорона праці вгалузі

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Розрахунково-графічна робота з предмету «Охорона праці в галузі» на тему: «Обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань»

                                                                                                                              Виконала:             

Студентка МО 51

                                                                                                                              Маламен А.І.

                                                                                                                              Перевірив:

Доц. Літвак А.І.

ОДЕСА 2011

Зміст

Вступ

1.Основні засади соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань

2. Права, обов’язки та відповідальність суб’єктів страхування

3.Аналіз страхових нещасних випадків на виробництві

4.Аналіз професійної захворюваності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В ринковій економіці виробнича діяльність приносить окремим людям і їх групам виняткове багатство, з одного боку, і дозволяє іншим людям забезпечити собі елементарні умови існування, з іншого боку. Одні ризикують коштами - капіталом, інші - своїм здоров'ям і навіть життям.

За даними Міжнародної організації праці (МОП) щороку в результаті нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань вмирає два мільйони двісті тисяч людей. У всьому світі щорічно реєструються близько 270 мільйонів нещасних випадків і 160 000 000 професійних захворювань. За оцінкою МОП, з цієї причини втрачається чотири відсотки валового внутрішнього продукту (ВВП) світової економіки.

   Тому суспільство в особі законодавця розумно вважає, що член суспільства - власник засобів виробництва, роботодавець, використовуючи робочу силу інших членів суспільства, повинен: а) відповідати перед суспільством за збереження робочої сили, б) компенсувати працівникам (повноправним членам суспільства) весь той збиток, який вони отримали, будучи робочою силою.

   Тим самим охорона праці стає елементом соціального захисту трудящих і елементом підтримки так званого соціального світу. У цьому її призначення і в цьому її значення для життя суспільства. Не просто акція гуманізму, а раціонально обумовлена ​​соціально-економічна діяльність, що запобігає збиток суспільства.

1.Основні засади соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань

Відповідно до Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Окремі закони України, по-перше, спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

     Страховим випадком  є  нещасний  випадок  на  виробництві або професійне захворювання,  що спричинили застрахованому  професійно зумовлену  фізичну  чи  психічну травму за обставин з   настанням   яких   виникає   право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

     Основні принципи страхування від нещасного випадку

      паритетність держави,  представників  застрахованих  осіб  та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

      своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

      обов'язковість страхування від нещасного  випадку  осіб,  які працюють   на  умовах  трудового  договору  (контракту)  та  інших підставах,  передбачених  законодавством  про   працю,   а   також добровільність такого страхування для осіб,  які забезпечують себе роботою  самостійно,  та  громадян  -  суб'єктів   підприємницької діяльності;

      надання державних    гарантій    реалізації    застрахованими громадянами своїх прав;

      обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

      формування та  витрачання  страхових  коштів  на   солідарній основі;

      диференціювання страхового  тарифу з урахуванням умов і стану безпеки   праці,   виробничого    травматизму    та    професійної захворюваності на кожному підприємстві;

      економічна заінтересованість    суб'єктів    страхування    в поліпшенні умов і безпеки праці;

      цільове використання   коштів   страхування   від   нещасного випадку.

     Страхування від  нещасного  випадку здійснює Фонд соціального страхування  від  нещасних  випадків  -  некомерційна   самоврядна організація,  що  діє на підставі статуту,  який затверджується її правлінням. Він є юридичною  особою,  має  печатку  із  зображенням Державного Герба України   та   своїм   найменуванням,   а   також   емблему,   яка затверджується його правлінням.  Фонд  набуває прав  юридичної  особи  з  дня  реєстрації  статуту  у  спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади, управління Фондом   соціального   страхування   від  нещасних  випадків  ним  здійснюється    на    паритетній    основі    державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Головними завданнями Фонду є:

―                   компенсація працівникові (або членам його родини) шкоди, заподіяної каліцтвом або ушкодженням здоров’я. Фонд виплачує йому або членам його сім’ї одноразову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого; організовує похорон померлого, оплачуючи пов’язані з цим витрати;

―                   вжиття необхідних заходів щодо відновлення працездатності потерпілого. Фонд організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;

―                   створення умов для перекваліфікації інвалідів;

―                   вжиття заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, профзахворюванням.

Основна мета Фонду соціального страхування — сприяння керівництву підприємств у проведенні роботи щодо профілактики травматизму. Якщо ж керівництво нехтуватиме його порадами, рекомендаціями, вимогами, то Фонд (страхові експерти), наділений контрольними функціями (тобто маючи право перевіряти стан охорони праці на свій розсуд), має можливість застосувати до підприємства санкції у вигляді зміни страхового тарифу, притягнення до відповідальності посадових осіб, заборони експлуатувати устаткування тощо.

Для страхування працівника від нещасного випадку не потрібні його згода або заява. Страхування здійснюється в безособовій формі. Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фак­тичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво встановленого зразка.

2. Права, обов’язки та відповідальність суб’єктів страхування

Права та обов’язки застрахованого встановлені ст..43,44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

     Застрахований має право:

     1) брати участь на виборній основі в управлінні  страхуванням від нещасних випадків;

     2) бути повноважним представником застрахованих працівників і вимагати від Фонду соціального страхування від  нещасних  випадків виконання своїх обов'язків щодо соціального захисту потерпілих;

     3) брати  участь  у розслідуванні страхового випадку,  у тому числі  з  участю  представника  профспілкового  органу  або  своєї довіреної особи;

     4) у  разі  настання  страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону;

     5) на послуги медичної реабілітації;

     6) на послуги професійної реабілітації,  включаючи збереження робочого  місця,  навчання  або  перекваліфікацію,  якщо  загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років;

     7) на   відшкодування   витрат  при  медичній  і  професійній реабілітації на проїзд до місця лікування  чи  навчання  і  назад, витрати на житло та харчування,  транспортування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує;

     8) на послуги соціальної  реабілітації,  включаючи  придбання автомобіля,  протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства.

     У разі смерті потерпілого члени його  сім'ї  мають  право  на одержання  від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових  виплат  (одноразової  допомоги,  пенсії  у  зв'язку  із втратою   годувальника)   та   послуг,   пов'язаних  з  похованням померлого.

     Застрахований зобов'язаний:

     1) знати  та  виконувати   вимоги   законодавчих   та   інших нормативно-правових   актів   про  охорону  праці,  що  стосуються застрахованого,  а також додержуватися  зобов'язань  щодо  охорони праці,   передбачених   колективним  договором  (угодою,  трудовим договором,  контрактом)  та   правилами   внутрішнього   трудового розпорядку підприємства;

     2) у   разі   настання  нещасного  випадку  або  професійного захворювання:

     а) лікуватися  в  лікувально-профілактичних  закладах  або  у медичних  працівників,  з  якими  Фонд соціального страхування від нещасних випадків уклав угоди на медичне обслуговування;

     б) додержувати  правил   поведінки   та   режиму   лікування, визначених лікарями, які його лікують;

     в) не  ухилятися  від  професійної  реабілітації та виконання вказівок,  спрямованих на якнайшвидше повернення його до  трудової діяльності;

     г) своєчасно  повідомляти  робочий  орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення,  складу соціальних   послуг   та   порядку   їх   надання   (зміни   стану непрацездатності,    складу    сім'ї,    звільнення    з   роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Права та обов'язки роботодавця як страхувальника закріплені в ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

     Роботодавець як страхувальник має право:

     1) брати участь на виборній основі в управлінні  страхуванням від нещасних випадків;

     2) вимагати  від  Фонду  соціального страхування від нещасних випадків виконання обов'язків Фонду щодо організації  профілактики нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих;

     3) оскаржувати   рішення   працівників   Фонду    соціального страхування  від нещасних випадків у спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду та при  її  робочих органах;

      4) захищати свої права та законні інтереси,  а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі в суді.

  Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:

      1) інформувати  робочий  орган  виконавчої   дирекції   Фонду соціального страхування від нещасних випадків:

     а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

     б)   про   зміну   технології   робіт   або  виду  діяльності підприємства   для   переведення   його   до   відповідного  класу професійного ризику;

      2)   подавати   робочому  органу  виконавчої  дирекції  Фонду соціального   страхування  від  нещасних  випадків  відомості  про річний  фактичний  обсяг  реалізованої  продукції (робіт, послуг), кількість   нещасних   випадків   і   професійних  захворювань  на підприємстві  за минулий календарний рік;