Найбільші техногенні катастрофи на території України

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Декабря 2012 в 11:08, реферат

Описание работы

За даними ООН, у багатьох країнах світу природні та техногенні катастрофи завдають збитків, що становлять приблизно 2-4 % валового внутрішнього продукту (ВВП) держави. В Україні щорічні витрати лише на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищують 2 % загального обсягу виробленого ВВП.

Содержание

Вступ 3
1. АВАРІЇ І КАТАСТРОФИ НА ТРАНСПОРТІ 4
1.1Катастрофа на Дніпропетровщині 4
2. ТЕХНОГЕННІ ПОЖЕЖІ Й ВИБУХИ 5
3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ 6
3.1 Очисні споруди Волині 7
4. ОБ'ЄКТИ КОМУНАЛЬНОЇ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ 8
5. ПОЖЕЖІ 10
5.1 Масштабна пожежа у Луганську 11
Висновки 12
Список використаної літератури 13

Работа содержит 1 файл

реф бжд.docx

— 31.85 Кб (Скачать)

Домінуючою  причиною пожеж у 41 % випадків є необережне поводження з вогнем на виробництві  і в побуті, і саме з цієї причини  у вогні гине 57 % людей.

Щодоби підрозділи пожежної охорони виїжджають за сигналом тривоги 576 разів, беруть безпосередню участь у гасінні 116 пожеж У середньому щодня у пожежах в Україні  гине 6 осіб, отримують травми 4 особи, вогнем знищується 34 будівлі І 4 одиниці  автотракторної техніки Щоденні  економічні витрати сягають 700 тис  грн.

5.1 Масштабна пожежа у Луганську

Тут загорівся  гафротарний комбінат. Вогонь виник  в одному з цехів. На момент загорання  в приміщенні було близько сотні  працівників. Усіх терміново евакуювали. Постраждали лише 2 співробітників. Вони отруїлись чадним газом і  зараз у лікарні. Впоратись з  пожежею рятувальникам дуже складно, адже всі будівлі дуже компактно  стоять. До того ж підприємство займалось  паперово-целюлозним виробництвом, а  значить на складах купи легкозаймистої продукції.

 

Висновки

Техногенні  катастрофи виникають в результаті діяльності людини та характеризуються територіальними, екологічними та економічними масштабами. Серед потенційно небезпечних  об`єктів техногенних катастроф  особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО), вибухо-пожежонебезпечні об`єкти, хімічно-небезпечні виробництва, гідродинамічно-небезпечні об`єкти.

 Існує декілька можливих  підходів, застосування яких необхідне  для розробки цих нових методик,  включаючи застосування методу  моніторингу та методу формування  родових характеристичних значень  для ідентифікованих прототипів  ділянок місцевості. Однак, найбільш  перспективним підходом на сьогоднішній  день є підхід, який в якості  стартової позиції застосовує  аналіз екологічних ризиків у  відношенні до негативних впливів  на рецептори, що аналізуються (в нашому випадку - біорізноманіття). Основним відмінним фактором  методологій оцінки виливу на  довкілля на основі аналізу  ризиків, а також багатьох інших  сучасних методологій є те, що  вони визнають, що антропогенна  діяльність у більшості своїх  проявів на сьогоднішній день  несе потенціал згубного впливу  на природне середовище. Методологія  починається з ідентифікації  трьох елементів проблеми управління  впливом на довкілля: джерела,  шляху проходження і рецептора  (об'єкта впливу).

 Основні підходи до  оцінки загроз антропогенних  катастроф використовуються наступні: датський підхід до оцінки  пріоритетності впливу загроз  антропогенної діяльності на  навколишнє природне середовище, системний підхід до прогнозу  і оцінки впливів на навколишнє  природне середовище. Виходячи з  цього, актуальною задачею стає  розробка системи оцінки і  ранжирування загроз, а також  їх гранично-припустимих рівнів  для біорізноманіття. Розробка  цієї системи повинна виконуватись  з урахуванням вимог Конвенції  про збереження біорізноманіття,  інших природоохоронних конвенцій  і угод та найкращого міжнародного  практичного досвіду.

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
  2. Выработка приоритетов: новый подход к сохранению биоразнообразия в Крыму. Результаты программы "Оценка необходимости сохранения биоразпообразия в Крыму", осуществленной при содействии Программы поддержки биоразнообразия ВЗР. - Вашингтон, США: В5Р, 1999. -258 с.
  3. Голубець М.А. Екологічний потенціал наземних екосистем.ж - Львів: Поллі, 2001. - 152 с.
  4. Голубець М.А. Екосистемологія. - Львів, 2000. - 316 с.
  5. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. Підручник. – К.: Либідь, 1993. - 224 с.
  6. Данилишин Б.М., Дорогунцов СІ., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - Київ: РВ1ІС України, 1999.-716 с.
  7. Дончева А.В. Ландшафт в зоне воздействия промышленности. - М.: Лесн. пром-сть, 1978. - 96 с
  8. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 238 с.
  9. Емельянов И.Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. - Киев, 1999. - 168с.
  10. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
  11. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.
  12. Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіття України. / відповід. Ред. О.В.Дудкін. – К.: Хіміджест, 2003. – 400 с.
  13. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.

 


Информация о работе Найбільші техногенні катастрофи на території України