Найбільші техногенні катастрофи на території України

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту

Академія муніципального управління

Економічний факультет

 

 

 

 

Реферат з дисципліни

Безпека життєдіяльності  на тему:

«Найбільші техногенні катастрофи на території України»

 

 

 

 

Виконала

студентка групи ЕП-11

Опанасенко  Ольга

 

 

 

 

 

Київ  2012

Зміст

Вступ 3

1. АВАРІЇ І КАТАСТРОФИ НА ТРАНСПОРТІ 4

1.1Катастрофа на Дніпропетровщині 4

2. ТЕХНОГЕННІ ПОЖЕЖІ Й ВИБУХИ 5

3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ 6

3.1 Очисні споруди Волині 7

4. ОБ'ЄКТИ КОМУНАЛЬНОЇ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ 8

5. ПОЖЕЖІ 10

5.1 Масштабна пожежа у Луганську 11

Висновки 12

Список використаної літератури 13

 

Вступ

За даними ООН, у багатьох країнах світу  природні та техногенні катастрофи завдають збитків, що становлять приблизно 2-4 % валового внутрішнього продукту (ВВП) держави. В  Україні щорічні витрати лише на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищують 2 % загального обсягу виробленого ВВП.

Щорічно в  Україні відбувається близько 140-150 техногенних аварій і катастроф  регіонального і державного рівня. Орієнтовна структура надзвичайних ситуацій техногенного характеру має  такий вигляд: аварії з викидами СДОР — 4 %, пожежі й вибухи — 19,5 %, транспортні  аварії— 17,7 %, аварії на системах життєзабезпечення  — 17,3 %, аварії на радіаційних об'єктах  — 8,4 %, аварії на комунальних системах та очисних спорудах — 17,3 %, надзвичайні  ситуації на об'єктах інших видів  — 15,8 %. Експертне встановлено, що щорічні  народногосподарські втрати від  аварій становлять 140-150 млн грн.

 

1.   АВАРІЇ І КАТАСТРОФИ НА ТРАНСПОРТІ

 

Наявність в  Україні розвиненої мережі транспортних комунікацій, перевезення ними у  великій кількості потенційно небезпечних  речовин, стан самих комунікацій  і транспортних засобів часто  стають загрозливими для населення, економіки та природного середовища. Щорічно в Україні транспортом  загального користування перевозиться понад 900 млн вантажів (у тому числі  небезпечних) і понад 3,0 млрд пасажирів.

На залізничний  транспорт припадає близько половини вантажних перевезень, на автомобільний  — 26 %, річковий і морський — 14 %, авіаційний — 10 %. Зношення основних фондів залізничного транспорту є основною причиною аварій і катастроф. Особливу тривогу викликає критичний стан під'їзних залізничних  колій, якими транспортуються СДОР, пожежо- та вибухонебезпечні речовини.

На автомобільному транспорті щодня відбувається 95-100 ДТП, в яких гине 18-20 і травмується  понад 100 пасажирів. Тільки в Києві  в 1999 р. зареєстровано 2641 ДТП, в яких загинуло 216 осіб і травмовано 2874 осіб. Автотранспорт є джерелом істотного  забруднення атмосферного повітря, особливо у великих містах.

1.1Катастрофа на Дніпропетровщині

За роки незалежності в Україні не було більш масштабної за кількістю жертв ДТП, ніж те, що сталося на Дніпропетровщині, де автобус з 50 пасажирами протаранив локомотив.

"Ця ДТП  стала наймасштабнішою за кількістю  жертв за роки незалежності  Україна", - повідомили в департаменті  ДАІ МВС України.

Вранці 12 жовтня 2010 року в місті Марганець автобус зіткнувся з локомотивом на нерегульованому переїздом. За різними оцінками, загинуло 42 людини, серед яких двоє дітей.

Водій автобуса, за попередніми даними, проігнорував заборонні сигнали світлофора та виїхав на переїзд у безпосередній  близькості до поїзда, що наближався, внаслідок  чого й сталася катастрофа. Потяг  протягнув автобус на 300 метрів. За словами пасажирів, які вижили в  катастрофі, водій сам спрямував  автобус під колеса локомотива.

У той же час, за даними джерел, в автобуса могло  просто заклинити гальма на переїзді.

Прем'єр-міністр  Микола Азаров дав розпорядження  виділити резервного фонду сім'ям жертв  катастрофи у Марганці кошти для  фінансової підтримки - по 100 тис. грн  на сім'ю.

Прокуратура Дніпропетровської області порушила кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинуло декілька десятків людей.

2. ТЕХНОГЕННІ  ПОЖЕЖІ Й ВИБУХИ

Наявність в  Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих  регіонах, існування великих промислових  комплексів, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів  та установок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продук-топроводів, велика кількість  об'єктів енергетики та використання у виробництві великої кількості  небезпечних речовин — усе  це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для  людини, економіки і природного середовища. Майже третина всіх промислових  об'єктів становлять підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухо- і вогненебезпечних речовин.

В Україні  діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних  об'єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

Переважна більшість  таких об'єктів розташована в  центральних, східних і південних  областях України, де сконцентровано хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміако-проводів, експлуатуються газові, нафтові та вугільні родовища.

Загалом ризик  виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з технологічними процесами, існує  на будь-якому підприємстві і в  будь-якій державі. Щодо цього у пресі  час від часу з'являється відповідна інформація. В Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів, аварійний стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій. Так, у 1998 р. виникло 37 значних надзвичайних ситуацій, які супроводжувалися великими пожежами та вибухами, внаслідок чого загинуло 175 осіб і постраждало 126.

Нині у  складі Міністерства паливної енергетики України налічуються 234 діючі шахти, близько 100 з них працюють понад 40 років, 160 — без реконструкції  понад 20 років, а 50 уведено в експлуатацію майже 100 років тому. Майже кожна  шахта потребує заміни зношеного  обладнання на силових станціях, реконструкції  вентиляційних установок.

За 1978-1997 pp. на вугледобувних шахтах у великих  аваріях загинуло майже 500 осіб, одна з найбільших аварій, яка забрала  життя 63 шахтарів, сталась у 1998 р. на шахті ім. Скочинського комбінату "Донвугілля". Внаслідок аварії на шахті ім. Засядька у 2001 р. (через вибух метану) на глибині 1200 м загинули 53 гірники.

3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ

Станом на 1998 р. четверта частина очисних споруд і мереж (у вартісному виразі) відпрацювали термін амортизації, 22 % водогінних мереж  перебували в аварійному стані. Закінчився термін амортизації кожної п'ятої насосної станції. У системі каналізації заморти-зовано 26 % мереж і 7 % насосних станцій. Нині річний рівень аварійності становить три випадки на одну насосну станцію. Каналізаційні мережі та насосні станції окремих населених пунктів перебувають у вкрай незадовільному стані. Так, тільки останніми роками в багатьох містах України виникли аварійні ситуації, що призвели до значного забруднення довкілля (пригадаймо аварію на каналізаційному колекторі в Харкові).

3.1 Очисні споруди Волині

Очисні споруди, які експлуатує Дубищенське житлово-комунальне господарство, що у Рожищенському  районі, не забезпечують очищення води згідно зі встановленими нормами.

Такі результати досліджень, що проводив відділ інструментально-лабораторного  контролю державної екологічної  інспекції у Волинській області, пише «Волинь-нова» 9 грудня.

Після очистки  стоки потрапляють у річку  Пруднік, що є притокою Стиру.

Очисні споруди  давно вже потребують капітального ремонту.

Це тимчасовий об’єкт. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття, коли селище споруджувалося для чорнобильських переселенців, зводилися потужні  очисні споруди. Воли були готові на 80%.

Але згодом фінансування не стало – і будівництво припинилося. Сьогодні тут лише руїни. А на відновлення  потрібні великі кошти.

 

4. ОБ'ЄКТИ КОМУНАЛЬНОЇ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ

Комунальна  теплоенергетика — підгалузь  житлово-комунального господарства, яка  забезпечує теплом і гарячою водою 70 % житлового фонду та соціально-культурного  побуту України. Щорічно підприємства теплопостачання виробляють близько 60 млн Гкал теплової енергії.

У комунальній  теплоенергетиці експлуатується понад 11 тис. опалювальних котелень, де встановлено  близько ЗО тис. котлів різної потужності; близько 20 тис. км теплових мереж у  двотрубному обчисленні; 3,5 тис. центральних  теплових пунктів для підготовки води гарячого водопостачання.

Нині стан комунальної теплоенергетики близький до критичного. Основне і допоміжне  обладнання комунальних котелень практично  вичерпало допустимі строки експлуатації.

Тепломережі, труби, очисні споруди загрожують кожному  жителю міст України.

У 2011році в столиці відбулося більше десяти НС за участю труб різного діаметра Серед найяскравіших - три випадки: на вулиці Гетьмана посеред автодороги утворився котлован з водою діаметром вісім метрів, на вулиці Симиренка під асфальт провалився автомобіль, а вулиця Бальзака стала знаменитою тим, що на ній затопило 50 автомобілів водно-піщаної сумішшю з труби, що розірвалася.

Більше того, за даними експертів, в середньому 60% всіх підземних комунікацій у  країні віджили своє, але їх продовжують  експлуатувати. 11 червня 2011року Верховна рада прийняла закон про реформу житлово-комунального господарства, виділивши на це 23 млрд грн, які держбюджет протягом п'яти років інвестуватиме в галузь, яку розмиває водою.

Однак проблеми зі старим житловим фондом і старими  комунікаціями роблять українські міста вже зараз потенційно небезпечними для життя. "Мені страшно за (можливі  комунальні) наслідки осені-зими (традиційно найбільш аварійного сезону) 2009-2010", - зізнається заступник голови Комітету ВР з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики нардеп Олександр  Попов.

Фахівці Державної  житлово-комунальної інспекції зазначають, що третина водопровідних мереж  столиці вичерпали термін експлуатації, а кожен п'ятий кілометр цих труб потрібно терміново міняти. Крім того, не пригодні для роботи майже 900 км. київських каналізацій, тобто третина. Не дивно, що в 2010 році комунальники ліквідували майже 15 тисяч аварій, що на 2 тисяч більше, ніж було роком раніше.

За словами  Попова, найбільш критично справи йдуть  у Дніпропетровській та Луганській областях, у західних регіонах і  в Криму. Прорвати, кажуть фахівці, може в будь-який момент і в будь-якому  місці. Можуть почати валиться будинки, як це сталося, наприклад, в Одесі  по вулиці Приморській, 22, у травні 2011 року. НП сталася через підтоплення фундаменту триповерхового будинку. В результаті будівля повністю лишилась семи квартир.

У звіті ТСК  Ради з розслідування зловживань столичної влади повідомляється, що Київ на порозі техногенної катастрофи, яка зачепить пів-України. До такого фіналу може призвести аварія на Бортницькій  станції аерації - єдиної очисної  системи стічних каналізаційних вод міста.

За даними Міністерства ЖКГ, всі три блоки  очищення вод зношені в середньому на 90%. Прорив дамб станції може призвести  до повного затоплення прилеглої  території площею приблизно 2 тисяч  га. Розташовані нижче за течією Дніпра міста, серед яких такі великі, як Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ  і Запоріжжя, отримають питну  воду зі столичними фекаліями.

 

5. ПОЖЕЖІ

Неможливо однозначно стверджувати, коли ж людина приборкала вогонь, але це колись сталося і  було знаменною віхою в розвитку людства. Приборкавши вогонь, людина істотно змінила своє життя, створила певний комфорт. Проте разом з прирученим вогнем з'явилась і страшна небезпека — пожежа. Довгий час пожежі не обліковувалися. Скільки їх сталося за історію людської цивілізації, якої шкоди завдав вогонь людині — невідомо. Відомо лише, що на території Російської імперії у другій половині XIX ст. за рік траплялося близько 40 тис. пожеж, які завдавали збитків на суму близько 500 млн золотих рублів. Щорічно жертвами вогню ставали в середньому тисяча осіб (при тодішній чисельності населення 75 млн осіб). Наприкінці 90-х років XX ст. в Україні з чисельністю населення 50,5 млн осіб середньорічна кількість пожеж сягала 50 тис. на рік. У пожежах загинуло близько 2,5 тис. осіб, травмовано — понад 2 тис. осіб. Плата за вогонь з року в рік зростає.

Кожного року на Землі виникає до 6 млн пожеж (тобто кожні 6 секунд десь щось горить) Середньостатистична тривалість пожежі — близько однієї години, тобто  одночасно у світі палає 500-600 пожеж  При цьому щорічно на пожежах  гине близько 60 тис осіб, опіки І  травми отримують понад 6 млн осіб Незважаючи на те що чисельність населення  в Україні не перевищує 1 % населення  планети, щорічна загибель від пожеж  в Україні сягає 4 % загальної кількості  загиблих на пожежах у світі Принагідне зауважимо незважаючи на те що кількість  пожеж у перерахунку на 10 тис  населення значно менша, ніж у  провідних країнах світу, показник загибелі людей на 1 млн перевищує  показники цих же країн у 2-8 разів

В Україні  щорічні економічні втрати від вогню  сягають 100 млн грн зі сталою тенденцією до збільшення.

За оцінками фахівців, пожежі — одна з найсерйозніших причин витрачання ресурсів, матеріальних цінностей і людського потенціалу України, а пожежна небезпека  техносфери досягла загрозливих  розмірів і стала в один ряд  з іншими національними проблемами.